ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником
2026.10.26
22:33
Був день: я зрозумів, що він нічий
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
Неначе щось відібрано в епохи,
Так нам дано: позичили тепло,
А бог вогню — веселий Агні
Загаявся чи забарився трохи.
Крізь мене йдуть століття і роки,
Повзе базікало-тисячоліття,
І хворий день намарно промайне,
2026.10.26
19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.
2026.10.26
19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів
2026.10.26
18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2026.10.19
2026.07.18
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Осока Сергій (1980) /
Інша поезія
Ворожий стан мовлення
все так і мало бути
ми ж бо упереджені
пиймо чай
застуджуймось
байдужіймо до змісту
він приносить втрати
куди подіти правду про розпач
бо вона вже є
кожна помилка –
свого роду непоправний злам
кожна нова сторінка
то нове спустошення
і зрештою шукати даремно
корисніше визнавати
і зізнаватись
2.
тоді шукаймо навпомацки
дивлячись у темряві
десь та знайдемо спротив
десь а знайдемо смерть
не поспішаймо!
не заходьмо в лабіринти
просто велика темна кімната
тисячу разів поділена нами
на кроки
на очі
на біль
на каяття
шукаймо в темній кімнаті малювань
пласких візерунків у ній шукаймо
щось мусить залишитися від них
хай буде не знайдене нами
хай буде не знайдене
хай буде
3.
перешіптуймось
знаходьмо найчутливіше складання долонь
який артистизм!
яка німота!
та наші долоні пахнуть словами
як протяги пахнуть
та краще мовчіть
бо ще скажете раптом таке
слизьке і червоне
що потім довіку
довіку
уже не вдихнеш
і не видихнеш
і вдруге не скажеш
що буде
і буде
та й буде
та й буде
неділене голе і зле
4.
ховаймо свій еротизм
відчуймо солодке на дотик
хай ходять примари у нас
небачені й нашими снами
і з нами залишиться те
що потай пішло назавжди
хай ця небезпека болить
розмазана кров’ю по стінах
хай дерево мертве росте
хай тіні в цвітіння зайдуть
повз мови тремку сивину
проходять промінчики правди
пісні неймовірні дзвенять
лишаймося в них назавжди
приховуймо тишу від слів!
від пилу приховуймо нас!
5.
підозрюймо
розкопуймо мурашники
там знайдемо колись
правдивий скелет папороті
цілуймось у метро
не знаймо нічого про цілунки
цілуймось уперше
ходімо!
просто через сніги
крізь густі частоколи вражень
несімо ледь стримуваний плач
ділімось напруженням
і самі ставаймо частоколом
що не пропустить чужого
навіть чужого ока
до чужого серця ходімо
воно все нам скаже
і мова його
віддаватиметься вільно і впевнено
мов хлібові піч
6.
і врешті вертаймо назад
у ритмі солоної піни
хай наші серця прогниють
до світла
до тліну
до тих
хто вікна прочинить для нас
оддасть половину насіння
хай нива настане така
яку б не обмежити мові
щоб тільки хвилюється раз
і легко хвилюється два
2005р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ворожий стан мовлення
Знаходження слова – неминуче обмеження.
Гадамер
1.
все так і мало бути
ми ж бо упереджені
пиймо чай
застуджуймось
байдужіймо до змісту
він приносить втрати
куди подіти правду про розпач
бо вона вже є
кожна помилка –
свого роду непоправний злам
кожна нова сторінка
то нове спустошення
і зрештою шукати даремно
корисніше визнавати
і зізнаватись
2.
тоді шукаймо навпомацки
дивлячись у темряві
десь та знайдемо спротив
десь а знайдемо смерть
не поспішаймо!
не заходьмо в лабіринти
просто велика темна кімната
тисячу разів поділена нами
на кроки
на очі
на біль
на каяття
шукаймо в темній кімнаті малювань
пласких візерунків у ній шукаймо
щось мусить залишитися від них
хай буде не знайдене нами
хай буде не знайдене
хай буде
3.
перешіптуймось
знаходьмо найчутливіше складання долонь
який артистизм!
яка німота!
та наші долоні пахнуть словами
як протяги пахнуть
та краще мовчіть
бо ще скажете раптом таке
слизьке і червоне
що потім довіку
довіку
уже не вдихнеш
і не видихнеш
і вдруге не скажеш
що буде
і буде
та й буде
та й буде
неділене голе і зле
4.
ховаймо свій еротизм
відчуймо солодке на дотик
хай ходять примари у нас
небачені й нашими снами
і з нами залишиться те
що потай пішло назавжди
хай ця небезпека болить
розмазана кров’ю по стінах
хай дерево мертве росте
хай тіні в цвітіння зайдуть
повз мови тремку сивину
проходять промінчики правди
пісні неймовірні дзвенять
лишаймося в них назавжди
приховуймо тишу від слів!
від пилу приховуймо нас!
5.
підозрюймо
розкопуймо мурашники
там знайдемо колись
правдивий скелет папороті
цілуймось у метро
не знаймо нічого про цілунки
цілуймось уперше
ходімо!
просто через сніги
крізь густі частоколи вражень
несімо ледь стримуваний плач
ділімось напруженням
і самі ставаймо частоколом
що не пропустить чужого
навіть чужого ока
до чужого серця ходімо
воно все нам скаже
і мова його
віддаватиметься вільно і впевнено
мов хлібові піч
6.
і врешті вертаймо назад
у ритмі солоної піни
хай наші серця прогниють
до світла
до тліну
до тих
хто вікна прочинить для нас
оддасть половину насіння
хай нива настане така
яку б не обмежити мові
щоб тільки хвилюється раз
і легко хвилюється два
2005р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3297 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3297 seconds