ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.03
18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
2025.12.03
15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою в розквіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
2025.12.03
01:01
хотів тобі я наспівати
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
про любов
про блиски у очах
і як бурлила кров
і блиснуло в очах
і закипіла кров
нам у вогні палати
в ритмі рок-ен-рол
2025.12.02
22:34
Потойбіч і посейбіч – все це ти.
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
Ти розпростерся мало не по самий Ніжин.
А в серці, як колись і нині, й вічно –
Одна і та ж синівська ніжність.
На древніх пагорбах стою,
Немовби зависаю над святим Єрусалимом,
І, як йому, тобі пересилаю ці рядки:
“М
2025.12.02
22:17
Насправді грудень не зігріє,
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
мою невтішну безнадію,
сніжниці білу заметіль.
Жасминові, легкі, перові
летять лелітки пелюсткові —
на смак не цукор і не сіль.
Льодяники із океану,
що на губах рожевих тануть
2025.12.02
21:18
Поворожи мені на гущі кавовій!
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
Горнятко перекинь, немов життя моє:
Нехай стікає осад візерунками –
Пророчить долю дивними малюнками...
На порцеляні плямами розмитими
Минуле з майбуттям, докупи злитії.
Можливо, погляд вишень твоїх визрілих
2025.12.02
20:34
Вже і цвіркун заснув.
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
Мені ж не спиться,
стискає серце біль-війна.
Чи вщухне доля українця,
що горя зазнає сповна?
Чи вщухне гуркіт біснування
рашистів на землі моїй?
Кого готує на заклання
2025.12.02
17:20
Грудень сіє на сито дощ,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
І туману волога завись
Осіда на бетоні площ.
Голуби на обід зібрались.
Віддзеркалення лап і ший
Мерехтить, ніби скло побите.
Хтось би хліба їм накришив,
2025.12.02
14:53
Дивлюсь у туман непроглядний, дівочий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
У епос далеких самотніх лісів.
Немов Гільгамеш, я бреду через очі
Дрімотних лугів і нежданих морів.
Я бачу в тумані чудовиська люті,
І посох пророка, і знаки біди.
Несеться полями нестриманий лютий,
2025.12.02
10:58
Дехто, хто де.
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
Тільки ти не зникаєш нікуди,
головно в думці моїй осіла,
сплела невеличку стріху,
загидила ваксою ґанок,
курочку рябу примусила знестись,
зненавиділа сусіда
і запросила,
2025.12.01
23:04
Закінчує справи свої листопад,
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
згрібаючи листя навколо .
А вітер жбурляє його невпопад,
Осіннє руйнуючи лоно.
Повітря холодним вкриває рядном.
Відчутна пронизлива туга.
Зима перетнула швиденько кордон.
2025.12.01
12:00
Двадцять літ минає від часів
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
Як Сержант зібрав собі музик
Мода змінювалася не раз
Пепер далі усміхає нас
Мені за честь представити
Зірок, що з нами рік у рік
Пеперів Оркестр Одинаків!
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2025.11.29
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
2025.03.09
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Осока Сергій (1980) /
Інша поезія
Ворожий стан мовлення
все так і мало бути
ми ж бо упереджені
пиймо чай
застуджуймось
байдужіймо до змісту
він приносить втрати
куди подіти правду про розпач
бо вона вже є
кожна помилка –
свого роду непоправний злам
кожна нова сторінка
то нове спустошення
і зрештою шукати даремно
корисніше визнавати
і зізнаватись
2.
тоді шукаймо навпомацки
дивлячись у темряві
десь та знайдемо спротив
десь а знайдемо смерть
не поспішаймо!
не заходьмо в лабіринти
просто велика темна кімната
тисячу разів поділена нами
на кроки
на очі
на біль
на каяття
шукаймо в темній кімнаті малювань
пласких візерунків у ній шукаймо
щось мусить залишитися від них
хай буде не знайдене нами
хай буде не знайдене
хай буде
3.
перешіптуймось
знаходьмо найчутливіше складання долонь
який артистизм!
яка німота!
та наші долоні пахнуть словами
як протяги пахнуть
та краще мовчіть
бо ще скажете раптом таке
слизьке і червоне
що потім довіку
довіку
уже не вдихнеш
і не видихнеш
і вдруге не скажеш
що буде
і буде
та й буде
та й буде
неділене голе і зле
4.
ховаймо свій еротизм
відчуймо солодке на дотик
хай ходять примари у нас
небачені й нашими снами
і з нами залишиться те
що потай пішло назавжди
хай ця небезпека болить
розмазана кров’ю по стінах
хай дерево мертве росте
хай тіні в цвітіння зайдуть
повз мови тремку сивину
проходять промінчики правди
пісні неймовірні дзвенять
лишаймося в них назавжди
приховуймо тишу від слів!
від пилу приховуймо нас!
5.
підозрюймо
розкопуймо мурашники
там знайдемо колись
правдивий скелет папороті
цілуймось у метро
не знаймо нічого про цілунки
цілуймось уперше
ходімо!
просто через сніги
крізь густі частоколи вражень
несімо ледь стримуваний плач
ділімось напруженням
і самі ставаймо частоколом
що не пропустить чужого
навіть чужого ока
до чужого серця ходімо
воно все нам скаже
і мова його
віддаватиметься вільно і впевнено
мов хлібові піч
6.
і врешті вертаймо назад
у ритмі солоної піни
хай наші серця прогниють
до світла
до тліну
до тих
хто вікна прочинить для нас
оддасть половину насіння
хай нива настане така
яку б не обмежити мові
щоб тільки хвилюється раз
і легко хвилюється два
2005р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ворожий стан мовлення
Знаходження слова – неминуче обмеження.
Гадамер
1.
все так і мало бути
ми ж бо упереджені
пиймо чай
застуджуймось
байдужіймо до змісту
він приносить втрати
куди подіти правду про розпач
бо вона вже є
кожна помилка –
свого роду непоправний злам
кожна нова сторінка
то нове спустошення
і зрештою шукати даремно
корисніше визнавати
і зізнаватись
2.
тоді шукаймо навпомацки
дивлячись у темряві
десь та знайдемо спротив
десь а знайдемо смерть
не поспішаймо!
не заходьмо в лабіринти
просто велика темна кімната
тисячу разів поділена нами
на кроки
на очі
на біль
на каяття
шукаймо в темній кімнаті малювань
пласких візерунків у ній шукаймо
щось мусить залишитися від них
хай буде не знайдене нами
хай буде не знайдене
хай буде
3.
перешіптуймось
знаходьмо найчутливіше складання долонь
який артистизм!
яка німота!
та наші долоні пахнуть словами
як протяги пахнуть
та краще мовчіть
бо ще скажете раптом таке
слизьке і червоне
що потім довіку
довіку
уже не вдихнеш
і не видихнеш
і вдруге не скажеш
що буде
і буде
та й буде
та й буде
неділене голе і зле
4.
ховаймо свій еротизм
відчуймо солодке на дотик
хай ходять примари у нас
небачені й нашими снами
і з нами залишиться те
що потай пішло назавжди
хай ця небезпека болить
розмазана кров’ю по стінах
хай дерево мертве росте
хай тіні в цвітіння зайдуть
повз мови тремку сивину
проходять промінчики правди
пісні неймовірні дзвенять
лишаймося в них назавжди
приховуймо тишу від слів!
від пилу приховуймо нас!
5.
підозрюймо
розкопуймо мурашники
там знайдемо колись
правдивий скелет папороті
цілуймось у метро
не знаймо нічого про цілунки
цілуймось уперше
ходімо!
просто через сніги
крізь густі частоколи вражень
несімо ледь стримуваний плач
ділімось напруженням
і самі ставаймо частоколом
що не пропустить чужого
навіть чужого ока
до чужого серця ходімо
воно все нам скаже
і мова його
віддаватиметься вільно і впевнено
мов хлібові піч
6.
і врешті вертаймо назад
у ритмі солоної піни
хай наші серця прогниють
до світла
до тліну
до тих
хто вікна прочинить для нас
оддасть половину насіння
хай нива настане така
яку б не обмежити мові
щоб тільки хвилюється раз
і легко хвилюється два
2005р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0916 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0916 seconds