Чи ти стріла, що випустив стрілець?
Чи ти лучник, що ту стрілу пускає?
Моє кохання - пише олівець,
твоє кохання як роман безкраїй.

Чи ти свідомість певного життя?
Чи ти ж бо є свідомого основою,
що розрушає світ, але натомість
щось потаємне у душі засновує.

Чи ти у пастці філософії життя?
А чи існує та життєва філософія?
Бо щастя то - напевно, забуття,
наука вічного, душевна теософія.

Чи ти цінуєш дні, що мерехтять?
Чи розкладаєш на "сьогодні-завтра"?
Години іскрами у небі пролетять
і димом лишуться як відгорівша ватра.

Не вартий і осмислення той факт,
що ми - навіки, ми - оте єдине,
що наші сльози падають у такт
росі, якою плаче журавлина.

Чи ми стрільці пускаємо стрілу?
Чи ми і є ті дві стріли любові?
Усе іде в якусь одну імлу,
лишаються лиш мрії паперові...