В мене вросли твої тумани і метро,
твої гарячі та холодні води, побутові
спостереження й закономірності,
вокзальні ліхтарі о другій ночі в вікна,
квадратики фіранок, двері, коридори,
асфальт і кольори на сонці стін,
за кухнею дерева, пагорби, узвози,
мрійливі контури нових районів,
бездарні контури нових районів,
напруження і кулаки проти заліза…
…пластмасова духовність і камінна радість,
зелено-золота поема, світло через вітражі,
розгубленість й непевність, буденності гіркота,
дріб’язок і гривні в гаманці, сніги, калюжі
та міфічні схили, повні аматорів і просто модних,
бруківка й тиша, фокуси, блакить
морозних сутінків, один крок за дверима –
неначе вічно свій, неначе із приблизно 60-х
клав свій шлях, і ось, від часу час у спогади проходить
музика річних кілець на голці наскрізного світла,
щось довше, щось загальніше, між модернових ліній
записаний ходою часу код, терпкий вечірній фільм,
щоденник снів і всіх уявних істин…
…за кожним кроком навкруги – невидиме,
за кожним кроком ефемерні голоси,
за кожним кроком смак життя і мрії,
бродіння насолод, ілюзії на віях,
захоплення із гіпервентильованих грудей,
і на долоні зламаний годинник.