ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.10.28 15:15
БЕЗ ТЕБЕ (глоса)

Як порожньо та сумно восени!
Ані душі навколо. Тільки листя
З журбою повінчалося у місті...
На хвилях нескінченної війни,
Коли від долі - біль та стусани,
А від людей - лихі моря підлоти,

Вячеслав Руденко
2026.10.28 13:56
Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.

В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,

Володимир Бойко
2026.10.28 11:55
Московитам нічого втрачати окрім кайданів, наготованих на інших. Хтось ділить останню скибку хліба, а хтось ділить світ. Людяними можуть бути і люди з невисоким інтелектом і, на жаль, навпаки. Із ворогами розстатися важче, ніж із друзями. «Де

Юрій Гундарів
2026.10.28 11:54
Сьогодні, 28 жовтня, у Михайлівському соборі в Києві відспівали українського воїна.

Десять днів тому під час виконання бойового завдання в районі Авдіївки загинув 21-річний студент КНЕУ імені Вадима Гетьмана та військовий Олександр Чижов на позивний "

Віктор Кучерук
2026.10.28 07:07
За гроші ніколи не змушуй
Поета зректися лиця, -
Поет обслуговує душі,
Словами лікує серця.
Поету потрібно літати
І віршами зцілювать світ,
А слово за статки чи плату
Помре, не залишивши слід.

хома дідим
2026.10.27 23:18
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей

С М
2026.10.27 21:41
Свій, чужий
Всі ми, урешті, ординарні типажі
Я і ти
Бог відає, що вибір зовсім не простий

Із тилу кричали «У бій!»
Але гинув перший ряд
Сидить генерал, посуває війська

Світлана Пирогова
2026.10.27 21:29
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.

Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св

Вячеслав Руденко
2026.10.27 17:19
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.

Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,

Ігор Шоха
2026.10.27 15:53
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,

Борис Костиря
2026.10.27 13:24
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.

Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / володимир хмельницький (1944) / Проза

  ШКОДА - ЗЕЛЕНАЯ КОРОБКА
-Запомни!!! Надо срочно тормозить – не выжимай сцепление, пока не почувствуешь, что мотор УМИРАЕТ – тогда отпусти… Если успеешь.
Его лица он так и не запомнил, как и подробности знакомства - вроде бы
родственник сотрудницы. Уже здесь, в новом своем доме, в суете навалившейся
жизни не сразу пришло, что всё это- лишь смена декораций, за которыми - то же самое. Как у ослика Иа.. Купленная на первые заработанные, пугающе новая, немыслимая «там», сверкающе зеленая и как бы своих кровей, она сразу расширила пространство. До лобового стекла. Попутно изводила явной , по-советски, халтурностью.
И в этой коробке с обнимающим запахом пластика он постепенно, не замечая даже, налаживал новую жизнь. Не то что бы другую, а как в кинотеатре, откуда все равно надо выйти. Оказалось, однако, что мир пятого измерения пугающе враждебен. Огни светофоров из привычно пешеходных превратились на каждом углу в непонятную угрозу. А город МАШИН – в мешковинную основу из нитей-улиц, куда в любой момент мог ворваться безжалостный Челнок - масаит …Терминатор.
В узких улочках старого города дозволенные 50 казались полётом стрелы, складываясь со встречными – страшили.
Мотоциклисты, врываясь в салон, заставляли втягивать голову и односложно выражаться.
Помалу привыкая к дорожной суете, уже не дёргаясь по пустякам, он заметил,
почувствовал - его коробка понемногу заселялась, а успокаивающее поначалу одиночество аполнялось тревожной жизнью: именно в ней, «жестянке», появлялись, исчезали и возвращались ТЕ, другие.
СЫН. Он чаще всего оказывался рядом, то ли по делам, за компанию, или он просто там БЫЛ, но его пребывание всегда вызывало чувство радостной неловкости, -что вот ОН здесь, такой взрослый, серьёзный и снисходительно-ироничный. В его мстительное презрение сперва просто не верилось, как и в собственную пустую, не задавшуюся , под чужую фонограмму, жизнь.
Он, возможно его кровь, занял непомерно много места в той жизни, остановив её навсегда. Даже на простой вопрос: " Чему ты научился от меня?" не нашелся, что ответить..
И это был тот самый шустрик, которому приходилось с умным видом объяснять,
что троллейбус питается электричеством, а такси – бензином.
Какую истерику ему, электрику!, закатил, наотрез отказавшись «питаться электричеством» . .
Когда он гулял с этим сверточком в конвертике, а мимо проезжал грузовик,тогда ещё не «масаит», маленькая жизнь тихо резонировала вместе с его страхом.. Этот малыш приснился задолго до своего рождения. Он проснулся тогда в слезах. И предал этот сон. А потом был предан сам.
Иногда удавалось отключиться от мучительного сознания своей несправедливости, допущенной где-то там, в расплывшемся детскими слезами времени.
Но память наваливалась и начиналась ломка. Испуг, перелитый материнскими побоями, плескался в грудной клетке. Даже аварии, в которые попадал, хоть и не по своей вине, были попытками спрятать в зелёную скорлупу-лубок безысходную, ломаную неуютность.
Так и неуютный левый бок выдёргивал из градусной ночи, ударявшей бампером страха в позвоночник. Только со временем сообразил - ОНА ни разу не захотела зайти в его жестяный мир. Человек – самодвижущийся мозг. На каторге памяти. И жизни.
Когда началась эта робкая страсть к скорости? Может, с детского восторга перед громадой мотоцикла кумира улицы гонщика Игоря? Те первые в жизни 40 километров в час по разбитой просёлочной дороге заворожили . Водило,севший рядом, простецкий сельский парубок, как-то угадал его тягу к скорости, к обладанию, может быть, особой силой Руля и педали газа, недоступной ранее, перед которой отступал страх, оставаясь там, на обочине, сменяясь упоением полёта.
ДИВА МАРИЯ, ДИВА ВИКТОРИЯ! АФРОДИТА….- стонала, кричала, как заклинание, в его коробке Перевёртыш, невозможная в той жизни, и которую самое дорогое существо презрительно называла «ОНО».
Но именно эта «оно» пела, что можно совершить настоящий, МУЖСКОЙ, поступок, став Женщиной. А было ли чем гордиться за всю жизнь?
Мать чаяла дожить до внуков, уже зная, что не успеет. Его ужас – быть последним отражением в измученном сознании и руке, прикоснувшейся к уплывающему МОТОР ЗАГЛОХ.
-«Афродита….»
от неё лицу. Это соучастие в уплывании, растворении ЖИЗНИ , как и стыд за те слёзы, заставляло выскакивать из коробки и съёживаться на обочине ("тода, ани беседер, адони").
И снова прятаться в ней. Брат или сестра, не родившись, всплывали под её
ночные стоны. Табу отрезало по низу живота, до эрекции, картины детской жизни.
Уже тогда, ТОГДА он умирал от этой встречи.
И он-таки выскочил, этот чёртов масаит, автобус, ЭГЕД – проклятый,прикипевший
к рукам Руль, баранка, давно и незаметно согнувшая по себе…
Невыжатое сцепление захлебнуло судорогой знакомого, неизбывного страха
всё ИХ тело, руль стеганул, как плётка, почему-то в спину, под левую лопатку, выворачивая дыхание. Заколдованный перекрёсток, зло пульсируя, пошёл вниз, под уплывающий сереющий капот, показывая чужое лицо в зеркале заднего вида.
Но Шкода - ЗЕЛЁНАЯ КОРОБКА бесстрашно пролетела его в своём асфальтовом
измерении и оглушающей тишине.
-«Дива Мария!...»
-«Не хочу питаться электричеством!»
-«Дива Виктория!..»





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-04-21 12:33:21
Переглядів сторінки твору 616
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.09.17 18:40
Автор у цю хвилину відсутній