ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

М Менянин
2026.06.14 23:13
Не маєтки паперові,
а споріднені по крові,
розум і душа готові
мати серце для любові.

В погляді, а чи в розмові,
або хоч в одному слові,
сенс життя є при умові:

Іван Потьомкін
2026.06.14 21:55
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

хома дідим
2026.06.14 20:11
іще на хвилину дитинство городом недостигаючих полуниць · строго зелений нечервоніючий аґрус усе дозволяється їсти навіть не миючи · старий холодильник кавказ із характерною залізною ручкою що в одноруких бандитів тільки стирчить не догори а додолу · херн

Євген Федчук
2026.06.14 19:27
Ще прізвищ в давнину не існувало,
По прізвиськам людей і розрізняли.
Князів, скажімо давньоруських взяти.
Мстиславів там і Рюриків багато,
Всеславів, Володимирів чимало.
Та й Святославів, Ігорів навалом.
Ще Всеволоди всякі, Ярослави.
Й багато хто з

Борис Костиря
2026.06.14 17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.

Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя

Олександр Сушко
2026.06.14 11:25
Анатолій Матвійчук

Найгірше - коли нездари судять Митця...

Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.

Кока Черкаський
2026.06.14 11:13
Я постукав в двері Бога,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!

Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,

Вячеслав Руденко
2026.06.14 09:48
Пісок сховався у рогожу.
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…

Тетяна Левицька
2026.06.14 07:48
Реквієм страждання
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні

С М
2026.06.14 07:24
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні

О ні я бував там доволі

Віктор Кучерук
2026.06.14 06:25
Щоби стан покращивсь зранку -
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26

Роман Миронов
2026.06.13 21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.

Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,

хома дідим
2026.06.13 20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних

Марія Дем'янюк
2026.06.13 16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.

Он щебече соловейко —
Зупинилася,

Світлана Пирогова
2026.06.13 14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.

Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,

Борис Костиря
2026.06.13 13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?

Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / володимир хмельницький (1944) / Проза

  ШКОДА - ЗЕЛЕНАЯ КОРОБКА
-Запомни!!! Надо срочно тормозить – не выжимай сцепление, пока не почувствуешь, что мотор УМИРАЕТ – тогда отпусти… Если успеешь.
Его лица он так и не запомнил, как и подробности знакомства - вроде бы
родственник сотрудницы. Уже здесь, в новом своем доме, в суете навалившейся
жизни не сразу пришло, что всё это- лишь смена декораций, за которыми - то же самое. Как у ослика Иа.. Купленная на первые заработанные, пугающе новая, немыслимая «там», сверкающе зеленая и как бы своих кровей, она сразу расширила пространство. До лобового стекла. Попутно изводила явной , по-советски, халтурностью.
И в этой коробке с обнимающим запахом пластика он постепенно, не замечая даже, налаживал новую жизнь. Не то что бы другую, а как в кинотеатре, откуда все равно надо выйти. Оказалось, однако, что мир пятого измерения пугающе враждебен. Огни светофоров из привычно пешеходных превратились на каждом углу в непонятную угрозу. А город МАШИН – в мешковинную основу из нитей-улиц, куда в любой момент мог ворваться безжалостный Челнок - масаит …Терминатор.
В узких улочках старого города дозволенные 50 казались полётом стрелы, складываясь со встречными – страшили.
Мотоциклисты, врываясь в салон, заставляли втягивать голову и односложно выражаться.
Помалу привыкая к дорожной суете, уже не дёргаясь по пустякам, он заметил,
почувствовал - его коробка понемногу заселялась, а успокаивающее поначалу одиночество аполнялось тревожной жизнью: именно в ней, «жестянке», появлялись, исчезали и возвращались ТЕ, другие.
СЫН. Он чаще всего оказывался рядом, то ли по делам, за компанию, или он просто там БЫЛ, но его пребывание всегда вызывало чувство радостной неловкости, -что вот ОН здесь, такой взрослый, серьёзный и снисходительно-ироничный. В его мстительное презрение сперва просто не верилось, как и в собственную пустую, не задавшуюся , под чужую фонограмму, жизнь.
Он, возможно его кровь, занял непомерно много места в той жизни, остановив её навсегда. Даже на простой вопрос: " Чему ты научился от меня?" не нашелся, что ответить..
И это был тот самый шустрик, которому приходилось с умным видом объяснять,
что троллейбус питается электричеством, а такси – бензином.
Какую истерику ему, электрику!, закатил, наотрез отказавшись «питаться электричеством» . .
Когда он гулял с этим сверточком в конвертике, а мимо проезжал грузовик,тогда ещё не «масаит», маленькая жизнь тихо резонировала вместе с его страхом.. Этот малыш приснился задолго до своего рождения. Он проснулся тогда в слезах. И предал этот сон. А потом был предан сам.
Иногда удавалось отключиться от мучительного сознания своей несправедливости, допущенной где-то там, в расплывшемся детскими слезами времени.
Но память наваливалась и начиналась ломка. Испуг, перелитый материнскими побоями, плескался в грудной клетке. Даже аварии, в которые попадал, хоть и не по своей вине, были попытками спрятать в зелёную скорлупу-лубок безысходную, ломаную неуютность.
Так и неуютный левый бок выдёргивал из градусной ночи, ударявшей бампером страха в позвоночник. Только со временем сообразил - ОНА ни разу не захотела зайти в его жестяный мир. Человек – самодвижущийся мозг. На каторге памяти. И жизни.
Когда началась эта робкая страсть к скорости? Может, с детского восторга перед громадой мотоцикла кумира улицы гонщика Игоря? Те первые в жизни 40 километров в час по разбитой просёлочной дороге заворожили . Водило,севший рядом, простецкий сельский парубок, как-то угадал его тягу к скорости, к обладанию, может быть, особой силой Руля и педали газа, недоступной ранее, перед которой отступал страх, оставаясь там, на обочине, сменяясь упоением полёта.
ДИВА МАРИЯ, ДИВА ВИКТОРИЯ! АФРОДИТА….- стонала, кричала, как заклинание, в его коробке Перевёртыш, невозможная в той жизни, и которую самое дорогое существо презрительно называла «ОНО».
Но именно эта «оно» пела, что можно совершить настоящий, МУЖСКОЙ, поступок, став Женщиной. А было ли чем гордиться за всю жизнь?
Мать чаяла дожить до внуков, уже зная, что не успеет. Его ужас – быть последним отражением в измученном сознании и руке, прикоснувшейся к уплывающему МОТОР ЗАГЛОХ.
-«Афродита….»
от неё лицу. Это соучастие в уплывании, растворении ЖИЗНИ , как и стыд за те слёзы, заставляло выскакивать из коробки и съёживаться на обочине ("тода, ани беседер, адони").
И снова прятаться в ней. Брат или сестра, не родившись, всплывали под её
ночные стоны. Табу отрезало по низу живота, до эрекции, картины детской жизни.
Уже тогда, ТОГДА он умирал от этой встречи.
И он-таки выскочил, этот чёртов масаит, автобус, ЭГЕД – проклятый,прикипевший
к рукам Руль, баранка, давно и незаметно согнувшая по себе…
Невыжатое сцепление захлебнуло судорогой знакомого, неизбывного страха
всё ИХ тело, руль стеганул, как плётка, почему-то в спину, под левую лопатку, выворачивая дыхание. Заколдованный перекрёсток, зло пульсируя, пошёл вниз, под уплывающий сереющий капот, показывая чужое лицо в зеркале заднего вида.
Но Шкода - ЗЕЛЁНАЯ КОРОБКА бесстрашно пролетела его в своём асфальтовом
измерении и оглушающей тишине.
-«Дива Мария!...»
-«Не хочу питаться электричеством!»
-«Дива Виктория!..»





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-04-21 12:33:21
Переглядів сторінки твору 589
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.09.17 18:40
Автор у цю хвилину відсутній