ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.31 21:49
Стоїш на крутому березі,
дивишся у воду
і опускаєш у неї
пожовкле листя і квіти,
як листи в невідомість.
Чи дістануться вони адресата?
Хто буде цим адресатом?
Бог чи зруйноване обличчя часу?

Сергій СергійКо
2025.10.31 21:06
Сприймай її надійним обладунком,
Бо й у речей складні бувають ролі –
Стають, зненацька, цінним подарунком.
Тому – моя, як приклад, парасоля.
Мене охороняла від негоди
Багато років, віддано служила,
Долаючи зі мною перешкоди,
Та вже мене частинку ст

Юрій Лазірко
2025.10.31 20:53
Я пригадую - розчиняюся у думках...
Неприковані, млосні спомини... вічний блюз...
Ніжні дотики, затамовані на устах...
і не знаю я - чи ще дихаю, бо боюсь:
розгубити тебе намистинами пасії,
перекроїти час - зодягнутися в згаслого дим...
Я сумую і су

Ярослав Чорногуз
2025.10.31 17:23
Нарешті я ізнову на Природі,
Колише тишу ніжний вітерець.
Вистукує морзянку на колоді
Завзято-щемно дятел-молодець.

Нарешті літо бабине всміхнулось,
І золотом обсипало мене.
І дивовижним шумовинням чулим

Микола Дудар
2025.10.31 14:49
А дивовижа поруч майже
Хтось стелить шлях без перепон
Можливо вже вона підскаже,
Чому тебе так нудить від корон…
2.
Чому тобі до серця ближче
Та значимость, з ім’ям коротким: Вірш
Нема такої сили, щоби знищить

Іван Потьомкін
2025.10.31 11:03
Якби мені дано було від Бога
Мать справу з фарбами – не зі словами,
Я б зміг доповнити Чюрльоніса й Ван Гога
У царині, що зветься Деревами.
Я б показав на полотні німому,
Як поспліталися вони в екстазі,
Як посхилялися на тиху перемову,
Часом вчуваю

Борис Костиря
2025.10.30 21:33
Знімаєш чорні окуляри
І дивишся на сонце так,
Немов на лицаря Каяли,
Що подає таємний знак.

Дивитися у вічі правді,
У вічі істині сумній,
Мов пережити час розправи,

Євген Федчук
2025.10.30 20:00
А знаєте, - то вже Петро озвавсь, -
Я ж у Котельві був тамтого року,
Як москалі упхались з того боку
І Ромодан нас облягати взявсь.
Про те Мирон словечком лиш згадав,
Мені б хотілось більше розказати,
Як боронились ми від супостата,
Як Ромодан від

Юрко Бужанин
2025.10.30 18:21
Землетруси, повені, цунамі,
Ще дощів кислотних дикі танці...
Це земля здригається під нами,
Атмосфера з нею в резонансі.

Смог і смерчі, різні катастрофи –
Вдосталь уже знаків Провидіння.
Руйнуватиме свій Світ допоки

Павло Сікорський
2025.10.30 11:18
Люблю, коли біцухами натягую футболку,
Іду, такий, по вулиці — знімаю собі тьолку.

Сергій Губерначук
2025.10.30 10:52
«На вікні свіча миготіла»…
Мати дитинча мовчки їла,
їла-доїдала.
Смачно чи не смачно було,
але всі про те вже забули.
Україна салом заросла!

Пнеться в матки пузо вгору

Микола Дудар
2025.10.30 10:03
Мені би трішечки б тепла
Твоїх очей і губ, не проти?
І ти щоб пахла і цвіла…
Дай Боже, знати
До суботи…

Мені би спокою… мені б…
І бажано, щоб без сюрпризів

Іван Потьомкін
2025.10.29 22:28
Не вслухаюсь в гамір дітвори,
у гомінкі перепалки дорослих,
а от пронизливі надривні
зойки амбулансів тривожать серце,
і на їхній одчайдушний клич
пошепки Всевишнього прошу,
щоб швидше добрались до мети,
і потерпілого вдалося врятувати.

Борис Костиря
2025.10.29 21:47
Старий зруйнований парк
ніби після запеклого бою.
Старі атракціони й будівлі
зносять, утворюючи пустку,
яку нічим заповнити,
яка волає до нас усіх,
яка ставить питання,
на які неможливо відповісти,

С М
2025.10.29 18:32
Вже гарненькі дівчатка у ліжку, мабуть
Вітці сього міста намагаються, жмуть
Щоб коня Пола Ревіра реінкарнуть
А містечку – чого нервувати

Душа Бели Стар поглум передає
Єзавелі-черниці й та шалено плете
Півперуку для Різника-Джека що є

Сергій СергійКо
2025.10.29 17:54
Народжуються десь, а може поруч,
Цнотливі та незаймані слова.
Та де шукати? Спереду, праворуч?
Як завжди таємниця вікова.
Промовить хто, почуєш їх від кого?
Як лине недоторкана трава
До сонця. Так торуємо дорогу
До тих, хто має справжні почуття,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / володимир хмельницький (1944) / Проза

  ШКОДА - ЗЕЛЕНАЯ КОРОБКА
-Запомни!!! Надо срочно тормозить – не выжимай сцепление, пока не почувствуешь, что мотор УМИРАЕТ – тогда отпусти… Если успеешь.
Его лица он так и не запомнил, как и подробности знакомства - вроде бы
родственник сотрудницы. Уже здесь, в новом своем доме, в суете навалившейся
жизни не сразу пришло, что всё это- лишь смена декораций, за которыми - то же самое. Как у ослика Иа.. Купленная на первые заработанные, пугающе новая, немыслимая «там», сверкающе зеленая и как бы своих кровей, она сразу расширила пространство. До лобового стекла. Попутно изводила явной , по-советски, халтурностью.
И в этой коробке с обнимающим запахом пластика он постепенно, не замечая даже, налаживал новую жизнь. Не то что бы другую, а как в кинотеатре, откуда все равно надо выйти. Оказалось, однако, что мир пятого измерения пугающе враждебен. Огни светофоров из привычно пешеходных превратились на каждом углу в непонятную угрозу. А город МАШИН – в мешковинную основу из нитей-улиц, куда в любой момент мог ворваться безжалостный Челнок - масаит …Терминатор.
В узких улочках старого города дозволенные 50 казались полётом стрелы, складываясь со встречными – страшили.
Мотоциклисты, врываясь в салон, заставляли втягивать голову и односложно выражаться.
Помалу привыкая к дорожной суете, уже не дёргаясь по пустякам, он заметил,
почувствовал - его коробка понемногу заселялась, а успокаивающее поначалу одиночество аполнялось тревожной жизнью: именно в ней, «жестянке», появлялись, исчезали и возвращались ТЕ, другие.
СЫН. Он чаще всего оказывался рядом, то ли по делам, за компанию, или он просто там БЫЛ, но его пребывание всегда вызывало чувство радостной неловкости, -что вот ОН здесь, такой взрослый, серьёзный и снисходительно-ироничный. В его мстительное презрение сперва просто не верилось, как и в собственную пустую, не задавшуюся , под чужую фонограмму, жизнь.
Он, возможно его кровь, занял непомерно много места в той жизни, остановив её навсегда. Даже на простой вопрос: " Чему ты научился от меня?" не нашелся, что ответить..
И это был тот самый шустрик, которому приходилось с умным видом объяснять,
что троллейбус питается электричеством, а такси – бензином.
Какую истерику ему, электрику!, закатил, наотрез отказавшись «питаться электричеством» . .
Когда он гулял с этим сверточком в конвертике, а мимо проезжал грузовик,тогда ещё не «масаит», маленькая жизнь тихо резонировала вместе с его страхом.. Этот малыш приснился задолго до своего рождения. Он проснулся тогда в слезах. И предал этот сон. А потом был предан сам.
Иногда удавалось отключиться от мучительного сознания своей несправедливости, допущенной где-то там, в расплывшемся детскими слезами времени.
Но память наваливалась и начиналась ломка. Испуг, перелитый материнскими побоями, плескался в грудной клетке. Даже аварии, в которые попадал, хоть и не по своей вине, были попытками спрятать в зелёную скорлупу-лубок безысходную, ломаную неуютность.
Так и неуютный левый бок выдёргивал из градусной ночи, ударявшей бампером страха в позвоночник. Только со временем сообразил - ОНА ни разу не захотела зайти в его жестяный мир. Человек – самодвижущийся мозг. На каторге памяти. И жизни.
Когда началась эта робкая страсть к скорости? Может, с детского восторга перед громадой мотоцикла кумира улицы гонщика Игоря? Те первые в жизни 40 километров в час по разбитой просёлочной дороге заворожили . Водило,севший рядом, простецкий сельский парубок, как-то угадал его тягу к скорости, к обладанию, может быть, особой силой Руля и педали газа, недоступной ранее, перед которой отступал страх, оставаясь там, на обочине, сменяясь упоением полёта.
ДИВА МАРИЯ, ДИВА ВИКТОРИЯ! АФРОДИТА….- стонала, кричала, как заклинание, в его коробке Перевёртыш, невозможная в той жизни, и которую самое дорогое существо презрительно называла «ОНО».
Но именно эта «оно» пела, что можно совершить настоящий, МУЖСКОЙ, поступок, став Женщиной. А было ли чем гордиться за всю жизнь?
Мать чаяла дожить до внуков, уже зная, что не успеет. Его ужас – быть последним отражением в измученном сознании и руке, прикоснувшейся к уплывающему МОТОР ЗАГЛОХ.
-«Афродита….»
от неё лицу. Это соучастие в уплывании, растворении ЖИЗНИ , как и стыд за те слёзы, заставляло выскакивать из коробки и съёживаться на обочине ("тода, ани беседер, адони").
И снова прятаться в ней. Брат или сестра, не родившись, всплывали под её
ночные стоны. Табу отрезало по низу живота, до эрекции, картины детской жизни.
Уже тогда, ТОГДА он умирал от этой встречи.
И он-таки выскочил, этот чёртов масаит, автобус, ЭГЕД – проклятый,прикипевший
к рукам Руль, баранка, давно и незаметно согнувшая по себе…
Невыжатое сцепление захлебнуло судорогой знакомого, неизбывного страха
всё ИХ тело, руль стеганул, как плётка, почему-то в спину, под левую лопатку, выворачивая дыхание. Заколдованный перекрёсток, зло пульсируя, пошёл вниз, под уплывающий сереющий капот, показывая чужое лицо в зеркале заднего вида.
Но Шкода - ЗЕЛЁНАЯ КОРОБКА бесстрашно пролетела его в своём асфальтовом
измерении и оглушающей тишине.
-«Дива Мария!...»
-«Не хочу питаться электричеством!»
-«Дива Виктория!..»





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-04-21 12:33:21
Переглядів сторінки твору 551
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.09.17 18:40
Автор у цю хвилину відсутній