ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Іванна Сріблицька
2026.03.31

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / володимир хмельницький (1944) / Проза

  ШКОДА - ЗЕЛЕНАЯ КОРОБКА
-Запомни!!! Надо срочно тормозить – не выжимай сцепление, пока не почувствуешь, что мотор УМИРАЕТ – тогда отпусти… Если успеешь.
Его лица он так и не запомнил, как и подробности знакомства - вроде бы
родственник сотрудницы. Уже здесь, в новом своем доме, в суете навалившейся
жизни не сразу пришло, что всё это- лишь смена декораций, за которыми - то же самое. Как у ослика Иа.. Купленная на первые заработанные, пугающе новая, немыслимая «там», сверкающе зеленая и как бы своих кровей, она сразу расширила пространство. До лобового стекла. Попутно изводила явной , по-советски, халтурностью.
И в этой коробке с обнимающим запахом пластика он постепенно, не замечая даже, налаживал новую жизнь. Не то что бы другую, а как в кинотеатре, откуда все равно надо выйти. Оказалось, однако, что мир пятого измерения пугающе враждебен. Огни светофоров из привычно пешеходных превратились на каждом углу в непонятную угрозу. А город МАШИН – в мешковинную основу из нитей-улиц, куда в любой момент мог ворваться безжалостный Челнок - масаит …Терминатор.
В узких улочках старого города дозволенные 50 казались полётом стрелы, складываясь со встречными – страшили.
Мотоциклисты, врываясь в салон, заставляли втягивать голову и односложно выражаться.
Помалу привыкая к дорожной суете, уже не дёргаясь по пустякам, он заметил,
почувствовал - его коробка понемногу заселялась, а успокаивающее поначалу одиночество аполнялось тревожной жизнью: именно в ней, «жестянке», появлялись, исчезали и возвращались ТЕ, другие.
СЫН. Он чаще всего оказывался рядом, то ли по делам, за компанию, или он просто там БЫЛ, но его пребывание всегда вызывало чувство радостной неловкости, -что вот ОН здесь, такой взрослый, серьёзный и снисходительно-ироничный. В его мстительное презрение сперва просто не верилось, как и в собственную пустую, не задавшуюся , под чужую фонограмму, жизнь.
Он, возможно его кровь, занял непомерно много места в той жизни, остановив её навсегда. Даже на простой вопрос: " Чему ты научился от меня?" не нашелся, что ответить..
И это был тот самый шустрик, которому приходилось с умным видом объяснять,
что троллейбус питается электричеством, а такси – бензином.
Какую истерику ему, электрику!, закатил, наотрез отказавшись «питаться электричеством» . .
Когда он гулял с этим сверточком в конвертике, а мимо проезжал грузовик,тогда ещё не «масаит», маленькая жизнь тихо резонировала вместе с его страхом.. Этот малыш приснился задолго до своего рождения. Он проснулся тогда в слезах. И предал этот сон. А потом был предан сам.
Иногда удавалось отключиться от мучительного сознания своей несправедливости, допущенной где-то там, в расплывшемся детскими слезами времени.
Но память наваливалась и начиналась ломка. Испуг, перелитый материнскими побоями, плескался в грудной клетке. Даже аварии, в которые попадал, хоть и не по своей вине, были попытками спрятать в зелёную скорлупу-лубок безысходную, ломаную неуютность.
Так и неуютный левый бок выдёргивал из градусной ночи, ударявшей бампером страха в позвоночник. Только со временем сообразил - ОНА ни разу не захотела зайти в его жестяный мир. Человек – самодвижущийся мозг. На каторге памяти. И жизни.
Когда началась эта робкая страсть к скорости? Может, с детского восторга перед громадой мотоцикла кумира улицы гонщика Игоря? Те первые в жизни 40 километров в час по разбитой просёлочной дороге заворожили . Водило,севший рядом, простецкий сельский парубок, как-то угадал его тягу к скорости, к обладанию, может быть, особой силой Руля и педали газа, недоступной ранее, перед которой отступал страх, оставаясь там, на обочине, сменяясь упоением полёта.
ДИВА МАРИЯ, ДИВА ВИКТОРИЯ! АФРОДИТА….- стонала, кричала, как заклинание, в его коробке Перевёртыш, невозможная в той жизни, и которую самое дорогое существо презрительно называла «ОНО».
Но именно эта «оно» пела, что можно совершить настоящий, МУЖСКОЙ, поступок, став Женщиной. А было ли чем гордиться за всю жизнь?
Мать чаяла дожить до внуков, уже зная, что не успеет. Его ужас – быть последним отражением в измученном сознании и руке, прикоснувшейся к уплывающему МОТОР ЗАГЛОХ.
-«Афродита….»
от неё лицу. Это соучастие в уплывании, растворении ЖИЗНИ , как и стыд за те слёзы, заставляло выскакивать из коробки и съёживаться на обочине ("тода, ани беседер, адони").
И снова прятаться в ней. Брат или сестра, не родившись, всплывали под её
ночные стоны. Табу отрезало по низу живота, до эрекции, картины детской жизни.
Уже тогда, ТОГДА он умирал от этой встречи.
И он-таки выскочил, этот чёртов масаит, автобус, ЭГЕД – проклятый,прикипевший
к рукам Руль, баранка, давно и незаметно согнувшая по себе…
Невыжатое сцепление захлебнуло судорогой знакомого, неизбывного страха
всё ИХ тело, руль стеганул, как плётка, почему-то в спину, под левую лопатку, выворачивая дыхание. Заколдованный перекрёсток, зло пульсируя, пошёл вниз, под уплывающий сереющий капот, показывая чужое лицо в зеркале заднего вида.
Но Шкода - ЗЕЛЁНАЯ КОРОБКА бесстрашно пролетела его в своём асфальтовом
измерении и оглушающей тишине.
-«Дива Мария!...»
-«Не хочу питаться электричеством!»
-«Дива Виктория!..»





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-04-21 12:33:21
Переглядів сторінки твору 575
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.09.17 18:40
Автор у цю хвилину відсутній