Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.07
18:07
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни.
От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням.
«Відбийся якось,- попросив Тара
2026.03.07
18:00
Не покоряю майбуття,
але у полі і на волі
природи вічної дитя
на колесі своєї долі
алюром їду у життя.
ІІ
Блукаю, наче, менестрель
але у полі і на волі
природи вічної дитя
на колесі своєї долі
алюром їду у життя.
ІІ
Блукаю, наче, менестрель
2026.03.07
13:57
Коли, змінивши темний фон,
В яру синіє звабно ранок, -
Стрекоче сойка в унісон
Веселим наспівам веснянок.
Де тче павук сріблясту нить,
Сховавши працю від загалу, -
Шугають протяги щомить
Поміж цвітіннями конвалій.
В яру синіє звабно ранок, -
Стрекоче сойка в унісон
Веселим наспівам веснянок.
Де тче павук сріблясту нить,
Сховавши працю від загалу, -
Шугають протяги щомить
Поміж цвітіннями конвалій.
2026.03.07
10:12
Вуж, який поселився в обійсті,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.
Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,
Як чаклунський неназваний дух,
Що гуляє в розтерзанім місті
У симфоніях злих завірюх.
Вуж крадеться, як пізнє прозріння,
Ніби правда забута, жорстка.
І постане, як ніжне творіння,
2026.03.07
00:36
Народний голос і народна пісня
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
У душу проникає до глибин,
Твоє предивним щемом серце тисне,
Мов коси розвіває у верби.
І млоїть так у грудях, тихо млоїть,
І скотиться сльоза несамохіть,
І навіть загрубілий в битвах воїн
2026.03.06
21:15
Світлини в підгаєцькому підземеллі
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
Фірма
З комірки з переляку через лаз
гайнули так, що заблукали враз.
2026.03.06
18:18
Нарешті я збагнув,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
хоч це так очевидно -
Нема мені без тебе
наснаги до життя.
За нетривалий час
ти стала мені рідною -
В минуле,
де відсутня ти,
2026.03.06
17:20
На подвір’ї кляштору містики
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
Завесніло, наче то переддень,
Коли брили й цеглини
Стають жовтими квітами.
Вчитель, що пізнав виноград,
Що прийшов з глинища снів,
Сказав-напророчив, що вода на столі
Перетвориться в шкаралущу Істини,
2026.03.06
16:15
Зле дівча, повне вроди
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
Порятунок людського роду
Личко горде
Вільне дівча, лихе дівча
Не батьків твоїх оце дитинча бо
Хай, дівча, гайда кричати
2026.03.06
16:03
у кожної дороги є поріг...
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
у квітки -
мати душу кольорову...
є чорна шаль
для кутання зорі...
солодкі сни -
на ніжну колискову
2026.03.06
15:55
Життя - безодня,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
Безбарвна мить.
Усе сьогодні
Гниє, смердить.
Читати мушу
Я до кінця
Фальшиві душі,
2026.03.06
11:48
Анатолій Д’Актиль (1890-1942)
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
А ми – червоні кінники,
і це про нас
поповнюють билинники
пісень запас –
про те, як днями млистими
й ночами багрянистими
2026.03.06
11:12
Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
2026.03.06
09:54
березня 1980 року завершив свій земний шлях неповторний майстер новели, письменник трагічної долі, який завжди був «Собою, Особою, себто особливим»…
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
У нього є пронизлива новела «Дивак». Головний її герой хлопчик Олесь - НЕ такий, як інші. Він полюбляє ма
2026.03.06
07:58
продовження)
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
Ярослав Саландяк
Наїв! Наїв! Продовжу про наїв —
мистецький напрям, ворог формалізму.
Мене він часто ранив і гоїв
мою з дитинства логіку залізну,
2026.03.06
06:05
Ранкове затишшя... Півсонні тумани
На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На луках вологих незрушно лежать, -
Порушує явно світання бажане
Затверджений часом короткий формат.
Подовжує лінощі сяйне проміння
І птиці не пробують ритми й лади, -
Сповиті ще з ночі важким безгомінням,
У моро
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Поеми
Нет счастья от добра.
Я мысли в "ларчик" соберу.
Хочу помочь спасти планету:
Людей вернуть от зла к добру.
Тихонько вздрагивает мама
В палате на больничной койке...
Случилась с ней бандюг расправа...
А сколько горя! Горя сколько!
Уютный дом, тенистый сад,
Аллея вновь цветущих роз.
Обвил всю арку виноград -
Не повредил его мороз.
И огород - на славу всем:
Здесь рук натруженных плоды.
Идешь один: и глух, и нем...
И вдруг! - гляди: врага следы.
Как из ужасных кинофильмов,
Из-за компоста вышел он -
Одетый в камуфляж - противный,
И в маске, будто "Покемон".
Он к маме нож приставил грубо,
Содрал сережки и браслет,
Удар в лицо, потом об угол -
И резко "выключился свет"...
Очнулась мама - дно подвала...
Кряхтя, до верха добралась.
Она "надежд" не подавала,
Но всё же "просто" не сдалась.
А вор ушел, забрав шубёнку,
И золото - трофей времён...
Плевал он, не скупясь, в бабёнку,
Ведь он сегодня "Покемон".
Эх, мама, мама, если б знала
Твоя избитая душа -
Ты б лучше песни собирала,
Ценила "рай у шалаша".
Мне больно говорить об этом,
Что нету счастья "от добра".
Светиться лучше нежным светом -
Струей душевного тепла.
И пусть достаток и успех
Сопровождают нас повсюду!
И среди благостных утех
Важней всего - душа пусть будет!
Богатство ослепило тех,
Кто позабыл о самом главном:
Любовь и мудрость - вот успех!
И творчество - вот это славно!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нет счастья от добра.
Зачем копить добро в пустыне бытия?
Кто вечно жил средь нас? Таких не видел я.
Ведь жизнь нам в долг дана, и то - на срок недолгий,
А то, что в долг дано, не собственность твоя.
Омар Хайям
С чего начать поему эту?
Я мысли в "ларчик" соберу.
Хочу помочь спасти планету:
Людей вернуть от зла к добру.
Тихонько вздрагивает мама
В палате на больничной койке...
Случилась с ней бандюг расправа...
А сколько горя! Горя сколько!
Уютный дом, тенистый сад,
Аллея вновь цветущих роз.
Обвил всю арку виноград -
Не повредил его мороз.
И огород - на славу всем:
Здесь рук натруженных плоды.
Идешь один: и глух, и нем...
И вдруг! - гляди: врага следы.
Как из ужасных кинофильмов,
Из-за компоста вышел он -
Одетый в камуфляж - противный,
И в маске, будто "Покемон".
Он к маме нож приставил грубо,
Содрал сережки и браслет,
Удар в лицо, потом об угол -
И резко "выключился свет"...
Очнулась мама - дно подвала...
Кряхтя, до верха добралась.
Она "надежд" не подавала,
Но всё же "просто" не сдалась.
А вор ушел, забрав шубёнку,
И золото - трофей времён...
Плевал он, не скупясь, в бабёнку,
Ведь он сегодня "Покемон".
Эх, мама, мама, если б знала
Твоя избитая душа -
Ты б лучше песни собирала,
Ценила "рай у шалаша".
Мне больно говорить об этом,
Что нету счастья "от добра".
Светиться лучше нежным светом -
Струей душевного тепла.
И пусть достаток и успех
Сопровождают нас повсюду!
И среди благостных утех
Важней всего - душа пусть будет!
Богатство ослепило тех,
Кто позабыл о самом главном:
Любовь и мудрость - вот успех!
И творчество - вот это славно!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
