Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.
Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.
А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.
Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,
І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,
Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Выбор.
" Сегодня кипит большая битва. С одной стороны в ней участвуют рационалисты. Все они верят, что к детству можно подойти с профессиональной точки зрения, упростить его и запустить в массовое производство, чтобы оно подходило современному миру. С другой стороны - это те из нас, кто думает, что любовь нельзя купить, поторопить или втиснуть в свободное время.
Битва за исполнение любви, вечное, индивидуализированное и безбедное детство...
У молодых родителей нет времени быть родителями - они захвачены круговоротом "заработать-и-потратить".
Мы должны объединять свою энергию, подбадривать друг друга и подавать идеи.
Эта битва начинается дома с решений, которые мы принимаем, но связана с судьбой всей человеческой расы."
Стив и Шарон Биддалф
Слово Выбор вам о чём-то говорит?
Можно выбрать место для постройки дома.
Будет это место, как магнит,
Привлекать и близких, и знакомых.
Если дом продать и улететь
В новые заманчивые дали, -
Будет сердце плакать и душа болеть,
Что от Родины беспечно оторвали.
Выбор есть у каждого во всём, -
Родину и Мать - не выбирают!
Родина и Мать даны Отцом -
Он один наш род определяет.
Жизнь прожить - не поле перейти:
На пути дорог и стёжек много.
Выбор есть у каждого: найти
Среди множества путей свою дорогу.
По дороге одному идти
Тосковато как-то и нелепо,
А попробуй спутника найти,
Чтобы "в ногу" шел и верил слепо...
Мудрость от народа говорит:
Семь раз нужно мерить, один - резать!
А партнёра выбираем - разум спит...
Люди, ведь, не ткани, не отрезы.
Детки появляются на свет:
Мы их любим, холим и лелеем.
А потом в один глухой момент
Их судьбу на мерные отрезки делим...
Жили вместе счастливо и дружно...
Но в момент тяжелый - разошлись...
Взяли друг от друга всё, что нужно,
И "по новой" строить жизнь взялись.
Ну а дети? Дети... Что им выбрать?
Маму любят и за папою скучают...
Как из сердца боль разлуки вырвать? -
Раненые сердце и душа не знают.
Взрослые найдут себе замену.
А детишки - раненые птички...
Смогут ли забыть к себе измену
И начать свой путь с пустой странички?
Две проблемы вышли на повестку:
"Битва за семью" и "Счастье в детстве".
Я хочу задвинуть "занавеску"
И пустить в расход любые средства.
Выбор есть у каждого во всём!
Выбор - это значит: Вы-би-рать.
Может, "выбор" этот мир спасёт!
Избранным не принято страдать!!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
