Кожній праці і хвала, і дяка:
Рибаку - щоб з рибою сітки,
Орачу - щоб плуг його й коняка
Заробили хліба на віки.

Воду п'ють із кухлів та стаканів,
Із латаття можна теж попить,
Там, де вир малинових туманів
Не втомився берег золотить.

Гарно як в траві зеленогривій
Дивлячись на шати голубі,
Погляд твій, закохано-ревнивий,
Згадувать на втомленім собі.

Деркачі співають на озерці,
І тому так світяться вогнем
Ті, які простим зробили серце
Під веселим праці тягарем.

Що селянин - зовсім я забувся,
І тепер розповідаю сам:
Цар дозвілля, диваком здаюся
Любим пасовищам і лісам.

Жаль комусь когось, оце халепа,
Ніби від Отчизни хтось відвик,
І з того, піднявшись понад степом,
Плачуть в душу чайка та кулик.

2012



Каждый труд благослови, удача!
Рыбаку — чтоб с рыбой невода,
Пахарю — чтоб плуг его и кляча
Доставали хлеба на года.

Воду пьют из кружек и стаканов,
Из кувшинок также можно пить,
Там, где омут розовых туманов
Не устанет берег золотить.

Хорошо лежать в траве зеленой
И, впиваясь в призрачную гладь,
Чей-то взгляд, ревнивый и влюбленный,
На себе, уставшем, вспоминать.

Коростели свищут… коростели.
Потому так и светлы всегда
Те, что в жизни сердцем опростели
Под веселой ношею труда.

Только я забыл, что я крестьянин,
И теперь рассказываю сам,
Соглядатай праздный, я ль не странен
Дорогим мне пашням и лесам.

Словно жаль кому-то и кого-то,
Словно кто-то к родине отвык,
И с того, поднявшись над болотом,
В душу плачут чибис и кулик.

12 июля 1925