...плями сонця – немов ластовиння на спориші,
ластівки розрізають небо кравецькими ножицями,
денний сон твій – тягучий і липовий мед із пасіки,
бджоли густо гудуть, скоро злива злетить,
а за мить
упаде на село мокрим, як хлющ, рядном;
але зараз ще сливи на таці , як поросята молочні,
лежать, притулившись до дині, своєї мами,
огірочки допитливі гріють на сонці зелені писки,
в лопухах шарудить страхопуд – молодий їжак.

чуєш, у світі твоєму тихішає, струна натягується,
кіт приносить знадвору запахи вітру на шубі смугастій,
біля тебе_малого лягає, лапкою зачіпає: "вставай!"

не спіши,
зупинися напівдорозі поміж світами,
наслухай через сон смачні, затишні звуки кухні,
де чаклує бабуся Ганна над галушками,
де жертовно кидає притомлені сонцем груші
у казан – і узвар,
і узори рушник обнімуть...