о да...)

важке індиго - важко сприймається... але художник в мені не хоче редагувати цей кольоровий рядок))) урєдний той художник))))

не задумано - так получілося... у мну глубокій сплін...( туго думаю) я теж в тому лісі шпортаюсь - нада шота рєшать)) дякую, До)*

січас попробую, ЛЮсику))*

я йогою займаюсь
тож оммм - це мій вйогнутий стан :)

а я думала - тащишся від мого вірша... а то тебе вйогнуло так))))

ну я потащився сначала до клямки і йогнувся втеди:)))

ти мене тойво... возбуждаєш... /стидливо ховаєцця за торшер/

от була б я така мудра, як ви, Гаррі, писала б з правильними наголосами і без оцих окупантів, тобіш сибілянтів...;) учусь, учусь, колись стану медалісткою))) я, дякуючи вам, постійно поповнюю свій словниковий запас. Жаль, пам"ять дівоча, швидко випаровується. Але відчуття гордості від власного інтелектуально-тимчасового зростання залишається. І це тішить!
Дякую) Ви завжди бажаний гість;)

Дякую. Ваші вірші в мені вибухають, і тому я якось відволікаюсь на усілякі сибілянти (СИБІЛЯНТ, а, ч., лінгв. Передньоязичний щілинний приголосний звук (с, з, ш, ж), щоб живим дочекатись наступних. Віршів :)

З повагою і сумом, бо вірш скінчився,
Г.С.

Гаррі, я от вас балдю! чесслово)
П.С.я буду старатись писати ще... може, навіть вдасться без огріхів))) заходіть в гості...

там з тим ритмом взагалі якась містика - я свідомо усі треті рядочки в строфах подовжила на два склади, але "шпортає" тіку в лісі)))

привіт-привіт!!! я за образи нє в атвєтє - само якось пишеться - потім читаю і дивуюся...)))