Реакція на "Ти прокинешся зранку" Андрія Любки

Я також не знала,
що ти типу, письменник,
архітектор людських душ,
більше того, я навіть очей не бачила,
що вже казати про зачіску…
І коли ти, купаючись в оплесках публіки,
будував свої плани на завтра,
мені, як завжди було гаряче,
я складала із жовтих кубиків
звичний вислів «спочатку почати».

А якось прокинувшись вранці,
власний біль загубила за плитами
надзвичайно спокійного голосу,
що доносився із будильника.
Обіцяла, що буду сильною,
обіцяла, що кину палити,
замість крові томатним соусом
розфарбую душевні стіни,
щоб їх більше ніхто не витер.
Трохи суму і трохи відчаю
притягнуло до серця магнітом.

Просто теплі на дотик рядки,
просто вдало підібрані рими.
Не спиняйся лише на них,
і вогню не дозволь стати димом,
Роздавай інтерв’ю про важке і важливе,
і пиши про майбутнє зі смаком минулого,
адже кинув поетам виклик.
Трохи боязно й надто дико
визнавати, що я щаслива
від твоїх поетичних криків:
замість кави й голландського сиру
хочу курку з інжиром і сливами.

11. 03. 2012 р.