ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій Губерначук
2025.09.24 16:05
Поступ
Всує ти в суєті
стоїш, стовбичиш, Сталіне,
старанно стертий старий –
історії протиставлений.

Стиха ступив в застій
з конституційними святами
і заганяв у стрій

Борис Костиря
2025.09.24 15:46
* * *
У царстві снігу, як у задзеркаллі,
Все навпаки і манить глибина.
Тебе провалля снігу налякало,
Що пропікає до самого дна.

У царстві снігу безконечнім, давнім
Мороз сягає глибини віків.
Проймає пісня снігу, ніби дайни,

Віктор Насипаний
2025.09.24 14:05
Білим світом сум
Білим світом сум
Тайно спокій крадне.
Від печальних дум
Серця квітка в’яне.

Приспів:
Хай журба-печаль
Буде трохи світла,

Сергій СергійКо
2025.09.24 12:19
Мотанка
Причепурена ти у барвисте,
Ніби квіти цвітуть у степу,
А на шії червоне намисто.
Ти народжуєшся за добу
У руках українських майстерних –
Оберіг із шматочків тканин.
Уособлення ти характерних
Сподівань задушевних глибин.

Ярослав Чорногуз
2025.09.23 23:03
Псевдооптимістам
Село розбомблене під обрій,
Ридання чуть і дронів свист,
Не плачте, все в нас буде добре -
"Втішає" псевдооптиміст.

Поза кордоном діти, вдови,
Вже півнароду - хто куди.
Та буде все у них чудово --

С М
2025.09.23 18:14
Вона покидає дім (The Beatles)
У середу близько п’ятої ледь розвидниться
Нишком зачинить у спальню двері
Лишить листа, що все мовить за неї
І на кухню сходами, носовичка
стискаючи
Двері тихцем зачинивши вхідні
Ступить нарешті надвір

Леся Горова
2025.09.23 14:26
Синьо-чорне
Мідну турку вгортає пелюстями синіми полум'я.
Синій ранок за шибою холодом першим вістить.
Починається осінь іще одна, стомлена й зболена.
Пробивається сонце в тумані остудженим променем.
Синій ранок ув очі вдивляється садом пустим.

Сну розкидані

Іван Потьомкін
2025.09.23 11:45
***
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Віктор Кучерук
2025.09.23 09:50
* * *
Холодні іскри зорепаду
Безслідно танули вгорі
Над потемнілим тужно садом
І німотою чагарів.
Вони з'являлись і зникали,
Як не приборкані думки
Про світлі радощі й печалі,
І швидко пройдені роки...

Борис Костиря
2025.09.22 22:25
Подорожі
У дитинстві я довго подорожував.
Що я шукав?
Я шукав те, чого не існує,
а знаходив лише порожнечу.
Із дитинства закріпилася звичка
шукання невідомих світів.
Я потрапляв у магму невідомості,
у в'язку речовину невизначеності,

Сергій СергійКо
2025.09.22 19:07
Чи потрібна осінь?
Сонет)

Четвертий рік вона приходить поспіль.
Колись весела,
А тепер сумна.
Розгублена нерозумінням Осінь.
Чом йде війна?

Тетяна Левицька
2025.09.22 16:58
Життєдайний
Не гадаю наразі, що буде зі мною —
домовина соснова, чи сонця розмай?
Бач, вервечкою ходить біда за бідою,
без страждання гріхи не пускають у рай.

Ще не все допила із ґрааля терпіння
і не склала в дорогу валізу важку.
На краю океану збираю камін

Світлана Пирогова
2025.09.22 15:40
Літає павутина примою в повітрі
Літає павутина примою в повітрі,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.

І швидко час злітає, мов легка пір'їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,

Віктор Насипаний
2025.09.22 14:40
Моя любов (пісня)
Згадаю я ті давні дні,
Коли з’явилась ти мені.
І я від тебе шаленів,
Кохання квітку сам приніс.

Приспів:
Хоч роки, як стрімка ріка,-
В моїй руці твоя рука.

Ольга Олеандра
2025.09.22 10:31
Спокуса щирістю
Спокуса щирістю найнебезпечніша з спокус.
Така солодка і така принадна.
Ти відчуваєш доторк її вуст?
Він дуже ніжний й неспростовно владний.

Він проникає у твоє єство,
запалює й розпалює все дужче.
Невже ти хочеш загасить його?

Віктор Кучерук
2025.09.22 10:11
* * *
Все швидше й швидше мчать літа,
Все більше й більше смутку в звуках, -
Знедавна втома й гіркота
Дороговказом стали мукам.
Зловісний стрій нових недуг
Вже приглядається до мене
І так ось топчеться навкруг,
Що пилом дихають легені.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юлька Гриценко (1990) / Вірші / Після неба

 Не від щастя помру

комусь важливому

Образ твору Мить і вічність живуть між хмарами,
і спадають краплинами з даху.
Я боюсь жити тут і зараз,
я боюся боятись страху.

Може, втрата себе — не втрата,
може, зустрічі — зовсім не доля?
Я боюся не слова “завтра”,
я боюся “уже ніколи”.

І направду втомилась жити,
і замріяно щастя бачачи
поміж рідними і чужими,
зовсім мало для нього значити.

Я втомилась від себе вільної,
я втомилась безглуздо дихати.
І якби я була трохи сильною,
то пішла би від світу тихо.

Я, мабуть, би не плакала титрами,
не поїла б себе обманами,
що потрібна комусь, як повітря.
Я для всіх вас відкрита рана!

Я втомилась без сенсів за мріями,
і набридло питати дозволу.
Я зламалась. Я більше не вірю.
Неважливо, якою римою,
І плювати на ритм і розміри.

Я на тих, кого люблять, не схожа,
задихаюсь від власної зайвості.
Не тобі я повірила — людям, Боже.
Не від щастя помру. Й не зізнаюся.

Відгороджена часу стінами,
бездоганно ковтаю байдужість.
Тільки дощ під ногами піниться,
відбираючи небо в калюж.

13.06.2012 р.
2.32




Найвища оцінка Наталія Крісман 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Оксана Бандрівська 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-06-13 02:33:28
Переглядів сторінки твору 5676
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.192 / 5.42  (4.877 / 5.4)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.717 / 5.32)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.813
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2016.02.12 21:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-06-13 07:26:13 ]
сильно сказано!)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-06-13 08:13:49 ]
"Я на тих, кого люблять, не схожа..." - дивлячись на Ваше фото і читаючи Вашу поезію, юна львів'янко, я б цього не сказав. Життя прекрасне, і Ви у цьому ще не раз переконаєтесь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-06-13 08:40:35 ]
Ого, яка красуня! (це я про фото автора). А написала такий депресивний, я б навіть сказав, суїцидальний вірш.

Притча.
Цар Соломон мав перстень, на якому було написано: "Все минає". Коли царю було сумно і сутужно, поглянувши на цей напис, він переставав сумувати, коли було дуже добре і він веселився, поглянувши на перстень, переставав аж надто радіти. Але одного разу царя все так дістало, що, і поглянувши на перстень, він не заспокоївся, а, зірвавши його з руки, кинув подалі від себе. Аж дивиться - там і з середини щось написано. Він його підняв і прочитав: "І це мине". І заспокоївся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-06-13 08:47:16 ]
Юлю, Ви що, хочете, аби всі чоловіки сайту повикручували собі шиї, розглядаючи Ваше фото? ;)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2012-06-14 00:39:11 ]
Хребтом похруськати корисно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-06-14 10:56:34 ]
Ага.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-06-13 08:58:32 ]
Нині Ти відгороджена стінами
І здаєшся поглинута прірвою,
Що з грудей прагне серденько вирвати
І Тебе змусить плакати титрами...
Чом себе почуваєш Ти винною?
Чом боїшся у диво повірити?
Знай, що люди бувають і щирими,
А не тільки бездушними звірами,
Мрій, Веснянко, і будь знову сильною!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-06-13 09:15:29 ]
Юліє, на всі сто згоден з Валерієм Хмельницьким та іншими Вашими гостями. Усвідомлюю, що написане Вами - не поза. Це Ваше світосприйняття, тонкий нерв, який пульсує у Вашій поезії. Нехай завжди позитивні емоції у Вашому житті беруть верх над болючими.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Бандрівська (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-13 09:42:23 ]
Jule, Vu naspravdi krasynja!!! Meni nadzvuchajno spodobalos "Тільки дощ під ногами піниться,
відбираючи небо в калюж."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-13 09:49:56 ]
Ті кого люблять які вони?..
Щодо цього уже є стандарти?..
Ти від себе думки ці жени,
Бо, повір, про це думать не варто.

Нас Господь посилає у світ,
Щоб раділи ми кожній хвилині.
Просто надто тобі мало літ,
Ти, за суттю, така ще ДИТИНА. ;-))

Кирпатеньке , кому ще радіти життю, як не тобі?.. Слухай дядька Валеру, він паганого не порадить. ;-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-06-13 11:20:39 ]
:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-13 10:53:59 ]
Є така пісня:
...білий світ - без меж.
весь не обійдеш
тільки ти зумій
на вітрилах мрій
в затінку небес
віднайти СЕБЕ
зрозуміти себе...

Завжди читаю Вашу сторінку, Юліє. Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-06-13 11:08:32 ]
Юльцю, це криза. Переживши її стають сильнішими. Ой же ш тіпало мене у таких кризах, поки не зрозуміла, що я сама обираю, про що думати!Минеться, сонечко. Не коханням світ тримаеться, а Любов'ю.Ну от де у цьому вірші твоя любов до себе? Лаяла колись мене одна тітка оь такими словами: "І не смій нюні розпускати! Себе любити треба, бо як не будеш себе любити, то і ніхто тебе не любитиме!" Любиш себе - і розумієш, що відчуває інша людина, коли їй погано, бо у тобі є прилад, аби глибину того "погано" виміряти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-06-13 11:24:11 ]
От бісів ноут, я пробіл клацала, а він відправив недописане. Чи я мимо такої здоровенної клавіші клацнула?...Ну та ладно, я ще хотіла сказати, що кохання прийде, обов'язково прийде. Воно ме зможе не прийти до дівчинки, світ котрої сповнений Любов'ю. Ну глянь у дзеркало, яка ти красунечка! Тож носик вгору, і веред, королево, а я буду старою відьмою, що чаклуватиме тобі на кохання.:))