ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олег Герман
2025.11.09 17:48
І чому я не хірург? Про "презумпцію невинності" у психіатрії
Мені вже набридло. Дійсно, набридло. Я — лікар-психіатр, який провів роки в університеті, вивчаючи неврологію, психіатрію, біохімію, анатомію, фармакологію, фізіологію. Мені вдається відрізнити генералізований тривожний розлад від ситуативної тривожності,

С М
2025.11.09 16:06
Конкістадоре (Procol Harum)
Конкістадоре, у самоті
Чекає огир твій
І мов від німба ангельського
Повіває святим
Броньована твоя кіраса
Утратила свій вилиск
Обличчя – смерті маска
Хоча було живе колись

Артур Курдіновський
2025.11.09 15:43
Вилікуюсь!
Я знову прокидаюсь на світанні,
До мене завітало крізь дощі
Таке кохання, що і не кохання,
Така собі тортура для душі.

"Усе на світі має власну вартість".
Я добре вивчив цей закон життя.
Чи треба божевіллю піддаватись?

Євген Федчук
2025.11.09 12:20
Битва під Вишнівцем 1512 року
Дорога то спускалася униз,
То знову піднімалася угору.
Воли плелися по шляху не споро,
Тягли набитий всяким крамом віз.
На возі двоє: уже сивий дід
Сидить собі попереду, дрімає.
Він, начебто волами управляє,
Хоч ті самі чвалають куди слід.

Олександр Сушко
2025.11.09 11:59
Не журися!
Догорає сонячна юга
У горнилі втраченого миру.
У вітрилах долі - пилюга,
А над головою небо сіре.

Без війни піввіку я прожив,
А тепер спокутую провину:
Московити кидають ножі

Микола Дудар
2025.11.09 02:41
Як-не-як...
З неземної красоти
Він ліпив себе для себе.
Все було: і тил, й фронти…
Зацікавився Макс Вебер.
Як-не-як філософ Макс…
Як-не-як політісторик…
Макс запхав його в тлумак
Й підписав: тут хворий.

Ігор Шоха
2025.11.08 23:25
Небилиці
А евенки і чукчі Аляски
полюбили опудало казки
і лишилися боси-
ми... не ескімоси,
а евенки і чукчі Аляски.

***
А зі США надійдуть томагавки

Ігор Терен
2025.11.08 22:39
Одним миром мазані
А величний, хоча й не високий,
запроваджує вето на спокій,
і вважає народ,
що це не ідіот,
а величний, хоча й не високий.

***
А занозою електорату

Борис Костиря
2025.11.08 22:01
* * *
Луг укрився туманом,
як вічним сном.
Туман прийшов несподівано,
невчасно, зненацька,
мов апоплексичний удар.
Туман укрив нас
вічними міфами і легендами.
Туман проникає

Олег Герман
2025.11.08 21:08
Ціна діагнозу
Довгі роки Олеся жила, відчуваючи, що її життя є своєрідною постійною репетицією. Протягом більше десяти років кожен день починався з ритуалу перевірки: чи замкнені двері, чи вимкнена плита, чи рівно лежать речі. Це займало години. Вона розуміла, що справ

Юлія Щербатюк
2025.11.08 16:18
Незакінчене
Сіріє небо, гублячи блакить.
Іржа вражає вже пожовкле листя.
Що стрімко долу падає, летить.
А з ним і літніх днів пора барвиста.
Стікає в небуття. І тане час,
Що кожному відведений у долі.
Невже пісень веселих
світоч згас,

В Горова Леся
2025.11.08 15:39
Сомельє
Там, де сонце торкає землі, помічаю дива:
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.

Так і хочу йому простягнути у рук

Микола Дудар
2025.11.08 11:46
***
Дозимове дієслово цвітом стелить…
А маршрутки, як дикунки, топчуть листя…
Ну а джмелик, (від Анжели) подивився
І подумав, що дострелить… Помилився.
24.10.2025.

Борис Костиря
2025.11.07 21:47
* * *
Поодинокі дерева
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.

С М
2025.11.07 16:48
Мавпа (The Rolling Stones)
я – дрібна блошива мавпа
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі

Ярослав Чорногуз
2025.11.07 16:29
Спогад
Хмільний Хмільник на рідному Поділлі --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.

І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юлька Гриценко (1990) / Вірші / Після неба

 Не від щастя помру

комусь важливому

Образ твору Мить і вічність живуть між хмарами,
і спадають краплинами з даху.
Я боюсь жити тут і зараз,
я боюся боятись страху.

Може, втрата себе — не втрата,
може, зустрічі — зовсім не доля?
Я боюся не слова “завтра”,
я боюся “уже ніколи”.

І направду втомилась жити,
і замріяно щастя бачачи
поміж рідними і чужими,
зовсім мало для нього значити.

Я втомилась від себе вільної,
я втомилась безглуздо дихати.
І якби я була трохи сильною,
то пішла би від світу тихо.

Я, мабуть, би не плакала титрами,
не поїла б себе обманами,
що потрібна комусь, як повітря.
Я для всіх вас відкрита рана!

Я втомилась без сенсів за мріями,
і набридло питати дозволу.
Я зламалась. Я більше не вірю.
Неважливо, якою римою,
І плювати на ритм і розміри.

Я на тих, кого люблять, не схожа,
задихаюсь від власної зайвості.
Не тобі я повірила — людям, Боже.
Не від щастя помру. Й не зізнаюся.

Відгороджена часу стінами,
бездоганно ковтаю байдужість.
Тільки дощ під ногами піниться,
відбираючи небо в калюж.

13.06.2012 р.
2.32




Найвища оцінка Наталія Крісман 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Оксана Бандрівська 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-06-13 02:33:28
Переглядів сторінки твору 5748
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.192 / 5.42  (4.877 / 5.4)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.717 / 5.32)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.813
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2016.02.12 21:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2012-06-13 07:26:13 ]
сильно сказано!)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-06-13 08:13:49 ]
"Я на тих, кого люблять, не схожа..." - дивлячись на Ваше фото і читаючи Вашу поезію, юна львів'янко, я б цього не сказав. Життя прекрасне, і Ви у цьому ще не раз переконаєтесь...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-06-13 08:40:35 ]
Ого, яка красуня! (це я про фото автора). А написала такий депресивний, я б навіть сказав, суїцидальний вірш.

Притча.
Цар Соломон мав перстень, на якому було написано: "Все минає". Коли царю було сумно і сутужно, поглянувши на цей напис, він переставав сумувати, коли було дуже добре і він веселився, поглянувши на перстень, переставав аж надто радіти. Але одного разу царя все так дістало, що, і поглянувши на перстень, він не заспокоївся, а, зірвавши його з руки, кинув подалі від себе. Аж дивиться - там і з середини щось написано. Він його підняв і прочитав: "І це мине". І заспокоївся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-06-13 08:47:16 ]
Юлю, Ви що, хочете, аби всі чоловіки сайту повикручували собі шиї, розглядаючи Ваше фото? ;)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2012-06-14 00:39:11 ]
Хребтом похруськати корисно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-06-14 10:56:34 ]
Ага.)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-06-13 08:58:32 ]
Нині Ти відгороджена стінами
І здаєшся поглинута прірвою,
Що з грудей прагне серденько вирвати
І Тебе змусить плакати титрами...
Чом себе почуваєш Ти винною?
Чом боїшся у диво повірити?
Знай, що люди бувають і щирими,
А не тільки бездушними звірами,
Мрій, Веснянко, і будь знову сильною!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-06-13 09:15:29 ]
Юліє, на всі сто згоден з Валерієм Хмельницьким та іншими Вашими гостями. Усвідомлюю, що написане Вами - не поза. Це Ваше світосприйняття, тонкий нерв, який пульсує у Вашій поезії. Нехай завжди позитивні емоції у Вашому житті беруть верх над болючими.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Бандрівська (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-13 09:42:23 ]
Jule, Vu naspravdi krasynja!!! Meni nadzvuchajno spodobalos "Тільки дощ під ногами піниться,
відбираючи небо в калюж."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-13 09:49:56 ]
Ті кого люблять які вони?..
Щодо цього уже є стандарти?..
Ти від себе думки ці жени,
Бо, повір, про це думать не варто.

Нас Господь посилає у світ,
Щоб раділи ми кожній хвилині.
Просто надто тобі мало літ,
Ти, за суттю, така ще ДИТИНА. ;-))

Кирпатеньке , кому ще радіти життю, як не тобі?.. Слухай дядька Валеру, він паганого не порадить. ;-)))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-06-13 11:20:39 ]
:)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Стукаленко (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-13 10:53:59 ]
Є така пісня:
...білий світ - без меж.
весь не обійдеш
тільки ти зумій
на вітрилах мрій
в затінку небес
віднайти СЕБЕ
зрозуміти себе...

Завжди читаю Вашу сторінку, Юліє. Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-06-13 11:08:32 ]
Юльцю, це криза. Переживши її стають сильнішими. Ой же ш тіпало мене у таких кризах, поки не зрозуміла, що я сама обираю, про що думати!Минеться, сонечко. Не коханням світ тримаеться, а Любов'ю.Ну от де у цьому вірші твоя любов до себе? Лаяла колись мене одна тітка оь такими словами: "І не смій нюні розпускати! Себе любити треба, бо як не будеш себе любити, то і ніхто тебе не любитиме!" Любиш себе - і розумієш, що відчуває інша людина, коли їй погано, бо у тобі є прилад, аби глибину того "погано" виміряти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-06-13 11:24:11 ]
От бісів ноут, я пробіл клацала, а він відправив недописане. Чи я мимо такої здоровенної клавіші клацнула?...Ну та ладно, я ще хотіла сказати, що кохання прийде, обов'язково прийде. Воно ме зможе не прийти до дівчинки, світ котрої сповнений Любов'ю. Ну глянь у дзеркало, яка ти красунечка! Тож носик вгору, і веред, королево, а я буду старою відьмою, що чаклуватиме тобі на кохання.:))