Як відомо з наукової літератури, термін Стереотип походить (від грецьк. "stereotype": stereos - твердий, міцний і typos - форма, зразок, відбиток) - тверда, часто спрощена, стандартна думка про соціальні групи чи про окремих індивідів як представників цих груп. З цього визначення випливає, що стереотипи є суспільно зумовленими ідеями, які формуються у свідомості людини під впливом певних обставин. Дуже часто люди потрапляють у ситуації, на розвиток яких вони самі не здатні вливати, зокрема, це стосується людей з обмеженими фізичними можливостями, яких сьогодні вважають "неповноцінними і непрацездатними", незважаючи на декларативні голослівні твердження про рівність прав і свобод всіх громадян демократичного суспільства" не залежно від їхнього фізичного стану та творчих здібностей. Так відбувається внаслідок байдужості пересічних громадян до проблем неповносправних людей, небажання зрозуміти їхні прагнення, адже сьогодні в Україні панує негласний закон -"кожен сам за себе". Саме тому, неповно(справні)?, як правило, покладаються на власні сили та підтримку рідних людей.
Однак, з точки зору власного життєвого досвіду, намагаюся утвердити думку про те, що люди з особливими потребами не прагнуть викликати жалісливе ставлення до себе з боку оточуючих, а лише потребують створення цивілізованих умов, в яких живуть такі люди за кордоном. Насамперед, мова йде про пристосування громадського транспорту, та інфраструктури до їхніх потреб. Нажаль, зараз в нашій державі посадовці лише говорять про такі проблеми і справа обмежується декларативними відписками.
Існує ще один, так би мовити, психологічний аспект ставлення до вмінь неповносправної людини. Саме через надмірну стереотипність мислення "звичайних "людей, в колі львівської наукової еліти побутує цілком хибна думка про те, що люди з обмеженими можливостями не здатні займатися науковою діяльністю і продовжити навчання в аспірантурі "зважаючи на особливий фізичний стан студента", навіть, якщо студент успішно захистив диплом філолога з відзнакою без жодних натяків на поблажливе ставлення до себе. Натомість, провідні науковці з відвертим цинізмом радять, удосконалювати творчі здібності самотужки тільки тому, що так діяли деякі видатні діячі. які стикалися з подібними проблемами. Наведений приклад свідчить, що свідомість людини повністю підвладна стереотипам стосовно людей з особливими потебами, які формувались і беруть початок у відверто ганебному радянському вихованні та ставленні до життя певних відомих науковців.
Зважаючи на те, що кожній людині притаманне високе духовне начало, яке, тією чи іншою мірою, спонукає нас замислитись про місію, долю та її призначення на землі, моральні цінності повинні ставитись вище за меркантильні ідеали та прагнення, однак людина сучасного суспільства надто егоїстична у своєму розумінні суті вищих цінностей, заради яких ми приходимо у цей світ, і, проживши ціле життя, надто пізно усвідомлюємо його справжню сутність, яка полягає у прагненні справедливості стосовно всіх людей незалежно від їх фізичних можливостей, обмеження яких виникли через безвідповідальність "служителів Гіпократа”, які, нажаль, не несуть жодної відповідальності за свої вчинки ні перед Творцем , ні перед власним сумлінням, ні, тим паче, перед своїми по суті ні в чому невинними пацієнтами, яким сКАЛІЧИЛИ життя. Ось яким тернистим буває шлях до зірок довжиною в життя...
9.07.2010