Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.12
07:24
Тишком-нишком
Лізе мишка
До куточка,
Де шматочків
Кілька шкірки
Вже до нірки
Притягнула
Ця товстуля,
Лізе мишка
До куточка,
Де шматочків
Кілька шкірки
Вже до нірки
Притягнула
Ця товстуля,
2026.03.12
01:36
Вимкну світло і звуки, хай зникне поволі усе навкруги,
І залишу цей світ за порогом, щоб спокій цілющий послухати.
Хай розчиняться в темряві й тиші старі та забуті гріхи,
Що навряд чи у крику та галасі будуть смиренно спокутані.
Мені б тиші ковток,
І залишу цей світ за порогом, щоб спокій цілющий послухати.
Хай розчиняться в темряві й тиші старі та забуті гріхи,
Що навряд чи у крику та галасі будуть смиренно спокутані.
Мені б тиші ковток,
2026.03.11
22:40
Дощ, що падав щоп’ятниці
(Згори вниз, з хмар в океан)
Нагадував пілігримам пізнання
Тендітного юнака-елліна
(О, Патрокле, ти горезнавець!)
З того часу
Як ведмедиці стали зорезнавцями,
Як птахи навчились кричати
(Згори вниз, з хмар в океан)
Нагадував пілігримам пізнання
Тендітного юнака-елліна
(О, Патрокле, ти горезнавець!)
З того часу
Як ведмедиці стали зорезнавцями,
Як птахи навчились кричати
2026.03.11
17:44
Будівничі готичної вежі
Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,
Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,
2026.03.11
15:49
Вони настільки маленькі,
що їх не бачать і топчуть.
Але настільки розумні,
що виростати не хочуть…
І ми вже настільки виросли,
що нас вони не помічають.
Від нашої сили гинучи,
якісь НЛО вивчають…
що їх не бачать і топчуть.
Але настільки розумні,
що виростати не хочуть…
І ми вже настільки виросли,
що нас вони не помічають.
Від нашої сили гинучи,
якісь НЛО вивчають…
2026.03.11
14:04
У моїм сні бабусині груші, сливи і вишні,
Квітник, де всміхаються сонцю жоржини розкішні,
Ранкова роса і яблука жовті, червоні,
Що трохи замерзли і просяться в теплі долоні.
Метелики, джміль і гамак у саду, та сестричка —
В її рученятах червоні пахуч
Квітник, де всміхаються сонцю жоржини розкішні,
Ранкова роса і яблука жовті, червоні,
Що трохи замерзли і просяться в теплі долоні.
Метелики, джміль і гамак у саду, та сестричка —
В її рученятах червоні пахуч
2026.03.11
12:15
був одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
та й одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
що казати про що казати
моє кохання невзаємне ~
поки поїзд не прибув я
ніс валізу замість неї
та й одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
що казати про що казати
моє кохання невзаємне ~
поки поїзд не прибув я
2026.03.11
10:47
Як би я хотів відродити книжку,
яку так необачно спалив.
Я хотів би
воскресити її думки,
її фрази,
ніби коштовне каміння духу.
Ця книжка була
великим раритетом,
яку так необачно спалив.
Я хотів би
воскресити її думки,
її фрази,
ніби коштовне каміння духу.
Ця книжка була
великим раритетом,
2026.03.10
20:45
І
Ще не перекликаються сичі
і треті півні соло не співають,
а я додому думкою літаю
за журавлями заднім у ключі,
коли пропащу душу уночі
охопить туга і не відпускає.
Ще не перекликаються сичі
і треті півні соло не співають,
а я додому думкою літаю
за журавлями заднім у ключі,
коли пропащу душу уночі
охопить туга і не відпускає.
2026.03.10
18:53
А я люблю вусатого Тараса
В кожусі, шапці, вишиванці теж.
Це - образ цільний, нації окраса,
І сила духу, величі без меж.
Ніколи він не був старезним дідом,
Це -- просто виплід збочених уяв.
На себе взяв усі народу біди,
В кожусі, шапці, вишиванці теж.
Це - образ цільний, нації окраса,
І сила духу, величі без меж.
Ніколи він не був старезним дідом,
Це -- просто виплід збочених уяв.
На себе взяв усі народу біди,
2026.03.10
13:03
Дивує березень хурмою…
Підмерзла. Наче вже й весна.
Сьогодні восьме, ти зі мною
І я не той, і ти не та…
Сидиш навпроти у мовчанні,
А я з мовчанки в пам’ять зліг.
Щось є у цім протистоянні…
Чому на восьме? Видно збіг.
Підмерзла. Наче вже й весна.
Сьогодні восьме, ти зі мною
І я не той, і ти не та…
Сидиш навпроти у мовчанні,
А я з мовчанки в пам’ять зліг.
Щось є у цім протистоянні…
Чому на восьме? Видно збіг.
2026.03.10
11:25
Заздрю Вам, Блаженний Феофілакте,
І часу, в якому Ви жили:
Сьогодні не частина, а все небо
Перетворилося на пекло,
І людина не може захисток знайти,
Аби спокійно за Божим заповітом
Квітчати Землю і багатства множить,
І розум, даний Всевишнім на пр
І часу, в якому Ви жили:
Сьогодні не частина, а все небо
Перетворилося на пекло,
І людина не може захисток знайти,
Аби спокійно за Божим заповітом
Квітчати Землю і багатства множить,
І розум, даний Всевишнім на пр
2026.03.10
10:51
Не буде яблук споважнілих,
Не буде вже дарів небес.
Ночей не буде спорожнілих,
Де вітер від краси воскрес.
Стихійне лихо нас накрило,
Як неба замисел лихий,
У таємниці потопило,
Не буде вже дарів небес.
Ночей не буде спорожнілих,
Де вітер від краси воскрес.
Стихійне лихо нас накрило,
Як неба замисел лихий,
У таємниці потопило,
2026.03.10
06:15
Весна несе не лиш турботи,
Є й задоволень аж надмір, -
Уже в саду кипить робота
І впорядковується двір.
Минає млявість безнастанна,
Коли біліє довго день, -
Весна-красна, як горда панна,
На чистоту й порядок жде.
Є й задоволень аж надмір, -
Уже в саду кипить робота
І впорядковується двір.
Минає млявість безнастанна,
Коли біліє довго день, -
Весна-красна, як горда панна,
На чистоту й порядок жде.
2026.03.09
22:56
Закоханими у себе бувають не лише політики.
Люби себе і хай тебе ревнують.
Якщо любов нерозділена, розділи її із собою.
Люби себе та не залюблюй.
У любові до себе, коханого, він позбувся усіх конкурентів.
Багато любові в одному тілі виявило
2026.03.09
22:03
Садки вишневі рідної Вкраїни
Такі прозорі, росяні, сумні.
А очі! очі! – ночі горобині...
Тому так завжди хочеться мені
Вдивлятись довше в їх тривожну вроду,
Яку тримає на одній нозі
Лелека, що живе побіля броду,
Й Чумацький Шлях, д
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Такі прозорі, росяні, сумні.
А очі! очі! – ночі горобині...
Тому так завжди хочеться мені
Вдивлятись довше в їх тривожну вроду,
Яку тримає на одній нозі
Лелека, що живе побіля броду,
Й Чумацький Шлях, д
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
«Люди не хочуть рятувати душі. Тільки тіла»
І знову мені випала щаслива нагода поринути в золоті сторінки нового бестселера –другої книги трилогії «Биті є Макс», якою порадувала численних шанувальників свого таланту Люко Дашвар у співпраці з харківським видавництвом «Клуб сімейного дозвілля» на початку 2012 року.
Роман написано, як своєрідне захоплююче продовження книги «Рай. Центр». Головного героя –Максима Сердюка – успішного бізнесмена, випускника лондонської економічної школи, сина депутата, для процвітання якого батьки готові зробити все і навіть більше, мучить невідворотне почуття провини за не врятоване життя коханої дівчини Люби. Макс не наважився стрибнути в невблаганні води могутнього Дніпра, аби подати допомогу тендітній дівчині.
Понад усе Макс прагне бути незалежним від свого впливового батька і самостійно досягти успіху та визнання у сповненому викликів сучасному суспільстві. Проте, зазнавши невдачі та злиднів вирішує повернутись додому. Хлопець самовіддано допомагає глухонімій хатній робітниці Дорі, яка хоче знайти свою матір, що виїхала на заробітки до Португалії – майстерно змальовуючи всі складні перипетії цієї сюжетної лінії письменниця, на моє переконання, прагне привернути увагу читача до проблеми заробітчанства. Таким чином Макс шукає виправдання перед пам’ятю Люби і власним сумлінням за її трагічну загибель.
Ще однією важливою проблемою, яку заторкує завбачлива авторка є проблема сирітства та волонтерства, що є, переважно, матеріально стимульована в сучасній Україні. Особливо переконливо таку невтішну ситуацію засвідчує епізод організації благодійного балу, який Максим, навмисне влаштовує в холодному закинутому цеху. (с.59) Таким чином Люко Дашвар втілює в діях героя намагання показати різкий контраст між умовами життя пересічних українців та так званих мажорів головний закон яких – вседозволеність та цілковита безкарність. А олов’яна ложка, якою нахабні багатії жадібно обідають замість звичного вишуканого посуду, стає символом рівності багатих та бідних. Саме на балу Дора зустрічає своє кохання – журналіста Данка, заради якого Дора навчилася розмовляти, (!) але закоханій до нестями парі не судилося збудувати спільного майбутнього у шаленому вирі суворих життєвих обставин. В цьому гостро соціальному романі перед внутрішнім сприйняттям читача постає ціла низка дуже актуальних проблем, які заважають жити в гармонії людям сучасного суспільства: відмивання коштів через благодійний фонд, безкарність дітей впливових політиків, адже «золота молодь», зазвичай, уникає покарання та відповідальності за найжорстокіші злочини і навіть вбивство людини (!)
Характерною особливістю стилю роману є його простота та легкість сприйняття. Незважаючи на якісне оформлення книги в тексті трапляються кальки з російської мови, (розстроївся замість правильного - засмутився –с.73; займатися коханням – замість кохатися – с.71; намалювалась рос. нарисовалась – с.81; з лиця води не пити –с.81; зійде - рос. сойдет – с.102; стане лікуватися –с.172; биту годину –с.193; прозорлива замість завбачлива),які можуть стати неприємною несподіванкою для уважного читача. Однак вказані коректорські недоліки не затьмарюють насолоди смакування життєвих колізій в яких перебувають персонажі роману цієї талановитої жінки та неординарної творчої особистості. І так, шкода прощатись з такими різними та своєрідними людьми, які стануть для Вас близькими друзями після читання книги.
8.06.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Люди не хочуть рятувати душі. Тільки тіла»
Відгук на роман «Биті є Макс» видатної української сучасної письменниці Люко Дашвар
Довідка видавництва «Клуб сімейного дозвілля»: «2007 року дебютний роман Люко Дашвар «Село не люди» приніс їй другу премію престижного літературного конкурсу «Коронація слова». 2008 рік, «Молоко з кров’ю» Дашвар стає «Книгою року Бі-бі-сі» - і знову диплом «Коронації». 2009 рік, на «Рай. Центр» припав «Вибір видавців» конкурсу. А вже 2010 року, коли загальний наклад книжок авторки сягнув 100 тисяч, «Коронація слова» надала Люко Дашвар статус «Золотого автора».
І знову мені випала щаслива нагода поринути в золоті сторінки нового бестселера –другої книги трилогії «Биті є Макс», якою порадувала численних шанувальників свого таланту Люко Дашвар у співпраці з харківським видавництвом «Клуб сімейного дозвілля» на початку 2012 року.
Роман написано, як своєрідне захоплююче продовження книги «Рай. Центр». Головного героя –Максима Сердюка – успішного бізнесмена, випускника лондонської економічної школи, сина депутата, для процвітання якого батьки готові зробити все і навіть більше, мучить невідворотне почуття провини за не врятоване життя коханої дівчини Люби. Макс не наважився стрибнути в невблаганні води могутнього Дніпра, аби подати допомогу тендітній дівчині.
Понад усе Макс прагне бути незалежним від свого впливового батька і самостійно досягти успіху та визнання у сповненому викликів сучасному суспільстві. Проте, зазнавши невдачі та злиднів вирішує повернутись додому. Хлопець самовіддано допомагає глухонімій хатній робітниці Дорі, яка хоче знайти свою матір, що виїхала на заробітки до Португалії – майстерно змальовуючи всі складні перипетії цієї сюжетної лінії письменниця, на моє переконання, прагне привернути увагу читача до проблеми заробітчанства. Таким чином Макс шукає виправдання перед пам’ятю Люби і власним сумлінням за її трагічну загибель.
Ще однією важливою проблемою, яку заторкує завбачлива авторка є проблема сирітства та волонтерства, що є, переважно, матеріально стимульована в сучасній Україні. Особливо переконливо таку невтішну ситуацію засвідчує епізод організації благодійного балу, який Максим, навмисне влаштовує в холодному закинутому цеху. (с.59) Таким чином Люко Дашвар втілює в діях героя намагання показати різкий контраст між умовами життя пересічних українців та так званих мажорів головний закон яких – вседозволеність та цілковита безкарність. А олов’яна ложка, якою нахабні багатії жадібно обідають замість звичного вишуканого посуду, стає символом рівності багатих та бідних. Саме на балу Дора зустрічає своє кохання – журналіста Данка, заради якого Дора навчилася розмовляти, (!) але закоханій до нестями парі не судилося збудувати спільного майбутнього у шаленому вирі суворих життєвих обставин. В цьому гостро соціальному романі перед внутрішнім сприйняттям читача постає ціла низка дуже актуальних проблем, які заважають жити в гармонії людям сучасного суспільства: відмивання коштів через благодійний фонд, безкарність дітей впливових політиків, адже «золота молодь», зазвичай, уникає покарання та відповідальності за найжорстокіші злочини і навіть вбивство людини (!)
Характерною особливістю стилю роману є його простота та легкість сприйняття. Незважаючи на якісне оформлення книги в тексті трапляються кальки з російської мови, (розстроївся замість правильного - засмутився –с.73; займатися коханням – замість кохатися – с.71; намалювалась рос. нарисовалась – с.81; з лиця води не пити –с.81; зійде - рос. сойдет – с.102; стане лікуватися –с.172; биту годину –с.193; прозорлива замість завбачлива),які можуть стати неприємною несподіванкою для уважного читача. Однак вказані коректорські недоліки не затьмарюють насолоди смакування життєвих колізій в яких перебувають персонажі роману цієї талановитої жінки та неординарної творчої особистості. І так, шкода прощатись з такими різними та своєрідними людьми, які стануть для Вас близькими друзями після читання книги.
8.06.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
" Стереотипи на тернистому шляху до зірок"
• Перейти на сторінку •
"«Пристосованість» української столиці до потреб людини з неповносправністю.""
• Перейти на сторінку •
"«Пристосованість» української столиці до потреб людини з неповносправністю.""
Про публікацію
