Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.11
18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
2026.10.11
16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка?
Ні, це не о
2026.10.11
16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
2026.10.11
15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
2026.10.11
12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
2026.10.11
09:42
Ліхтар негаснучий — латунь,
Ломбарду стіл — живий товариш,
Заледве в спалахах мовчун,
Дощами схований між згарищ.
Латаття жовте, чорний кмин,
Родинний герб — лиха данина
Всього, що чхає, як комин,
Ломбарду стіл — живий товариш,
Заледве в спалахах мовчун,
Дощами схований між згарищ.
Латаття жовте, чорний кмин,
Родинний герб — лиха данина
Всього, що чхає, як комин,
2026.10.11
08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
2026.10.11
07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
2026.10.11
00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
2026.10.10
19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
2026.10.10
16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
2026.10.10
16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
2026.10.10
12:30
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.
Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.
Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…
2026.10.10
12:23
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
2026.10.10
11:46
жовтня - День народження видатної української співачки
Ніни Матвієнко
До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл
Ніни Матвієнко
До речі, який у неї був голос? Сопрано? Чи, може, мецо-сопрано?
А діапазон який - три октави чи чотири?..
Коли чуєш її голос, усі ці запитання відступають на другий чи третій пл
2026.10.10
11:21
Закортіло бабці втіхи,
Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тож говорить чоловіку:
— Поки ми іще не в раю,
Буйну молодість згадаєм.
Що для неї літні роки? —
Одягла нові панчохи.
Чаклував дід так і сяк,
Та не впоратись ніяк.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
«Люди не хочуть рятувати душі. Тільки тіла»
І знову мені випала щаслива нагода поринути в золоті сторінки нового бестселера –другої книги трилогії «Биті є Макс», якою порадувала численних шанувальників свого таланту Люко Дашвар у співпраці з харківським видавництвом «Клуб сімейного дозвілля» на початку 2012 року.
Роман написано, як своєрідне захоплююче продовження книги «Рай. Центр». Головного героя –Максима Сердюка – успішного бізнесмена, випускника лондонської економічної школи, сина депутата, для процвітання якого батьки готові зробити все і навіть більше, мучить невідворотне почуття провини за не врятоване життя коханої дівчини Люби. Макс не наважився стрибнути в невблаганні води могутнього Дніпра, аби подати допомогу тендітній дівчині.
Понад усе Макс прагне бути незалежним від свого впливового батька і самостійно досягти успіху та визнання у сповненому викликів сучасному суспільстві. Проте, зазнавши невдачі та злиднів вирішує повернутись додому. Хлопець самовіддано допомагає глухонімій хатній робітниці Дорі, яка хоче знайти свою матір, що виїхала на заробітки до Португалії – майстерно змальовуючи всі складні перипетії цієї сюжетної лінії письменниця, на моє переконання, прагне привернути увагу читача до проблеми заробітчанства. Таким чином Макс шукає виправдання перед пам’ятю Люби і власним сумлінням за її трагічну загибель.
Ще однією важливою проблемою, яку заторкує завбачлива авторка є проблема сирітства та волонтерства, що є, переважно, матеріально стимульована в сучасній Україні. Особливо переконливо таку невтішну ситуацію засвідчує епізод організації благодійного балу, який Максим, навмисне влаштовує в холодному закинутому цеху. (с.59) Таким чином Люко Дашвар втілює в діях героя намагання показати різкий контраст між умовами життя пересічних українців та так званих мажорів головний закон яких – вседозволеність та цілковита безкарність. А олов’яна ложка, якою нахабні багатії жадібно обідають замість звичного вишуканого посуду, стає символом рівності багатих та бідних. Саме на балу Дора зустрічає своє кохання – журналіста Данка, заради якого Дора навчилася розмовляти, (!) але закоханій до нестями парі не судилося збудувати спільного майбутнього у шаленому вирі суворих життєвих обставин. В цьому гостро соціальному романі перед внутрішнім сприйняттям читача постає ціла низка дуже актуальних проблем, які заважають жити в гармонії людям сучасного суспільства: відмивання коштів через благодійний фонд, безкарність дітей впливових політиків, адже «золота молодь», зазвичай, уникає покарання та відповідальності за найжорстокіші злочини і навіть вбивство людини (!)
Характерною особливістю стилю роману є його простота та легкість сприйняття. Незважаючи на якісне оформлення книги в тексті трапляються кальки з російської мови, (розстроївся замість правильного - засмутився –с.73; займатися коханням – замість кохатися – с.71; намалювалась рос. нарисовалась – с.81; з лиця води не пити –с.81; зійде - рос. сойдет – с.102; стане лікуватися –с.172; биту годину –с.193; прозорлива замість завбачлива),які можуть стати неприємною несподіванкою для уважного читача. Однак вказані коректорські недоліки не затьмарюють насолоди смакування життєвих колізій в яких перебувають персонажі роману цієї талановитої жінки та неординарної творчої особистості. І так, шкода прощатись з такими різними та своєрідними людьми, які стануть для Вас близькими друзями після читання книги.
8.06.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Люди не хочуть рятувати душі. Тільки тіла»
Відгук на роман «Биті є Макс» видатної української сучасної письменниці Люко Дашвар
Довідка видавництва «Клуб сімейного дозвілля»: «2007 року дебютний роман Люко Дашвар «Село не люди» приніс їй другу премію престижного літературного конкурсу «Коронація слова». 2008 рік, «Молоко з кров’ю» Дашвар стає «Книгою року Бі-бі-сі» - і знову диплом «Коронації». 2009 рік, на «Рай. Центр» припав «Вибір видавців» конкурсу. А вже 2010 року, коли загальний наклад книжок авторки сягнув 100 тисяч, «Коронація слова» надала Люко Дашвар статус «Золотого автора».
І знову мені випала щаслива нагода поринути в золоті сторінки нового бестселера –другої книги трилогії «Биті є Макс», якою порадувала численних шанувальників свого таланту Люко Дашвар у співпраці з харківським видавництвом «Клуб сімейного дозвілля» на початку 2012 року.
Роман написано, як своєрідне захоплююче продовження книги «Рай. Центр». Головного героя –Максима Сердюка – успішного бізнесмена, випускника лондонської економічної школи, сина депутата, для процвітання якого батьки готові зробити все і навіть більше, мучить невідворотне почуття провини за не врятоване життя коханої дівчини Люби. Макс не наважився стрибнути в невблаганні води могутнього Дніпра, аби подати допомогу тендітній дівчині.
Понад усе Макс прагне бути незалежним від свого впливового батька і самостійно досягти успіху та визнання у сповненому викликів сучасному суспільстві. Проте, зазнавши невдачі та злиднів вирішує повернутись додому. Хлопець самовіддано допомагає глухонімій хатній робітниці Дорі, яка хоче знайти свою матір, що виїхала на заробітки до Португалії – майстерно змальовуючи всі складні перипетії цієї сюжетної лінії письменниця, на моє переконання, прагне привернути увагу читача до проблеми заробітчанства. Таким чином Макс шукає виправдання перед пам’ятю Люби і власним сумлінням за її трагічну загибель.
Ще однією важливою проблемою, яку заторкує завбачлива авторка є проблема сирітства та волонтерства, що є, переважно, матеріально стимульована в сучасній Україні. Особливо переконливо таку невтішну ситуацію засвідчує епізод організації благодійного балу, який Максим, навмисне влаштовує в холодному закинутому цеху. (с.59) Таким чином Люко Дашвар втілює в діях героя намагання показати різкий контраст між умовами життя пересічних українців та так званих мажорів головний закон яких – вседозволеність та цілковита безкарність. А олов’яна ложка, якою нахабні багатії жадібно обідають замість звичного вишуканого посуду, стає символом рівності багатих та бідних. Саме на балу Дора зустрічає своє кохання – журналіста Данка, заради якого Дора навчилася розмовляти, (!) але закоханій до нестями парі не судилося збудувати спільного майбутнього у шаленому вирі суворих життєвих обставин. В цьому гостро соціальному романі перед внутрішнім сприйняттям читача постає ціла низка дуже актуальних проблем, які заважають жити в гармонії людям сучасного суспільства: відмивання коштів через благодійний фонд, безкарність дітей впливових політиків, адже «золота молодь», зазвичай, уникає покарання та відповідальності за найжорстокіші злочини і навіть вбивство людини (!)
Характерною особливістю стилю роману є його простота та легкість сприйняття. Незважаючи на якісне оформлення книги в тексті трапляються кальки з російської мови, (розстроївся замість правильного - засмутився –с.73; займатися коханням – замість кохатися – с.71; намалювалась рос. нарисовалась – с.81; з лиця води не пити –с.81; зійде - рос. сойдет – с.102; стане лікуватися –с.172; биту годину –с.193; прозорлива замість завбачлива),які можуть стати неприємною несподіванкою для уважного читача. Однак вказані коректорські недоліки не затьмарюють насолоди смакування життєвих колізій в яких перебувають персонажі роману цієї талановитої жінки та неординарної творчої особистості. І так, шкода прощатись з такими різними та своєрідними людьми, які стануть для Вас близькими друзями після читання книги.
8.06.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
" Стереотипи на тернистому шляху до зірок"
• Перейти на сторінку •
"«Пристосованість» української столиці до потреб людини з неповносправністю.""
• Перейти на сторінку •
"«Пристосованість» української столиці до потреб людини з неповносправністю.""
Про публікацію
