ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Епоха куряви
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Алконавт
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
На тому березі
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

хома дідим
2026.03.31 16:16
* 29 *
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи

Володимир Бойко
2026.03.31 16:02
Коли покличуть предки?
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Сон і післясон
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
* * *
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Юрій Гундарів
2026.03.31 11:24
«Аве Марія» мами
Моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова родом із Північного Кавказу - з лермонтовського Пятигорська. З дитинства маючи гарний голос (у своєму розквіті він нагадував тембр Монсеррат Кабальє), вона співала завжди і всюди - у школі, на конкурсах, у госпіталях

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
* * *
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
***
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Володимир Бойко
2026.03.31 01:19
У пошуку логіки
Шукаючи себе випадково знайшов логіку. Носієві традиційних цінностей знесло дах. Корисні ідіоти користалися зі свого статусу небезкорисливо. Чужа історія – як випадкова коханка. Історію, як і дружину, треба мати свою. Найлегше у підвищенні тис

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
Галюцинації віртуальної дійсності
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Чарівна мить
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Юхим Семеняко
2026.03.30 11:52
Прихід
  Вірш представляє собою приклад дещо розбалансованої лірики, де щирість вічного людського почуття поєднується з рисами сучасності – від модерної зачіски Wolf Cut до класичної коси зі стрічкою. Це поєднання створює настрій суму й затишку з відтінком загад

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
* * *
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Першій дівчині, яку любив (The Incredible String Band)
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Проза):

Іванна Сріблицька
2026.03.31

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Любов Долик (1965) / Проза

 Дощ усередині
Вже так давно хотілося плакати – і ніяк не вдавалося. Не йшли сльози. Що, помудрішала і заспокоїлася? Мабуть. Тільки чому сьогодні знову – їй хотілося плакати?

Він приніс шоколадний тортик (купив зі знижкою, бо тортику закінчувався термін придатності)
І навіть молодої картопельки приніс ( ну , так, це теж виявилося недорого)
І на курку була акція – на гарну курочку гриль, тож половиночку взяв і купив...

А їй хотілося
щоб він покинув метушитися вна кухні.
щоб його не розпирали гордощі від власного самозадоволення – он, який газда,
щоб ...
їй перехоплювало подих від власних бажань
ними до крові стерла душу,
ними кидала у нього, як останню гранату
їх так терпляче
терпко і боляче
виношувала, гамувала
а нині
не змогла уже сказати
хочу щоб ти мене обняв
просто – притулив до себе

вона знову не сміла висловитися
через те
стала задихатися
пішла в кімнату
сіла коло відчиненої кватирки
вдихала
дихала
і так хотіла платкати
- Тобі що, погано?
- Так!

"Чому їй вічно погано, коли я хочу зробити свято" – ця думка куснула його в плече, але він струсив її – відчепися. Був задоволений собою і життям. Все нині буде смачно – і так як він хоче.

"Чому мені вічно погано, особливо коли він намагається зробити свято" – ця думка вкусила її так боляче, що жінка аж похлинулася повітрям і закашлялась. Стало тісно-тісно в грудях, і сльози вже густо затарабанили – але там, усередині, і вона мовчки сиділа коло вікна і слухала дощ – один стрибав по підвіконню, а інший – у ній всередині, тарабанив по нутрощах, чи то по вухах, чи по нервах, чи то бавився серцем її та чимось іншим у її організмі. Яка, зрештою, різниця – просто вона плакала дивним внутрішнім потоком.

- А тортик будеш? – спитав, закінчивши доїдати курку.
"Ввічливий, уважний, питає, дбає" – бичувала себе докорами. Яке ж ти стервисько, ТИ Ж НЕ БУДЕШ ЇСТИ ТОРТ, БО ВЖЕ ПІЗНЯ ГОДИНА, АГА, ХА-ХА , ЦЕ ТИ ЙОМУ ХОЧЕШ ЗІПСУТИ СВЯТО...
- Ні, хіба попробую у тебе шматочок
- А торт класний, я такий от мокрий люблю.

Що ж тебе так мучить, жінко?
Він уже спить під муркотання телевізора.
Він спокійний, впевнений і знає, що хоче.
А ти стільки років метаєшся у тій самй глибочезній колії, робиш якісь відчайдушні спроби – вистрибнути, вирватися, побачити інше життя.
І ніяк не віриш, що ви обоє – колеса одного воза, і міцна основа над вами тримає обох у таких самих глибоких коліях.
І це – рятунок.
і це – твердий напрямок, дорога.
і це – приреченість і карма.

а всі вибрики твої – тільки руйнують воза.....
і не віриш, не віриш
і болиш, і слухаєш отой дощ усередині
і знову намагаєшся вистрибнути – колись, можливо, зміниться ґрунт, і вдасться...

а ще знаєш, що можеш від тих спроб покотитися відламаним колесом – непотрібним нікому....

і знову віриш-не віриш-і болиш-
і слухаєш отой дощ
усередині

бо просто стільки років – любиш свого чоловіка?



• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-06-14 22:59:35
Переглядів сторінки твору 3866
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.082 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.027 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.02.13 00:07
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-06-14 23:18:23 ]
дві половинки.а чи буде одне "я"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-06-14 23:23:29 ]
деколи на це не відповість навіть ціле життя...
Дякую, Тетяно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2012-06-14 23:40:35 ]
Чоловіки здебільшого такі нездогадливі, але якби вона взяла і підійшла сама, обійняла його, кицькою помуркотіла, то, може, іншого разу він і здогадливішим буде.:)Життєва ситуація, жінки хоч і вважаються балакучими, а висловити свої почуття і бажанна часто не вміють: про що завгодно можуть чоловікові наговорити, але не про те, що їх насправді турбує. Хочуть, щоб чоловік сам здогадався.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-06-16 14:07:52 ]
Мабуть, справа не в тому, що вміють висловитися чи не вміють. Справа в тому, що важливо бути почутою!
А сподіватися на "сам здогадався" час минув уже давно - таких чоловіків тепер так мало, як білих тигрів і справжніх принців)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Скосарьова (Л.П./М.К.) [ 2012-06-14 23:51:36 ]
Як же це все до болю знайоме! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-06-16 14:08:20 ]
Значить, проза моя вдалася) Дякую за відгук, Наталю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирон Шагало (Л.П./Л.П.) [ 2012-06-15 09:59:56 ]
Привіт Любо. Так, одвічне: жінка/чоловік. Знаєм, знаєм. Але любов, як сказано у Св. Письмі, "усе зносить". Файно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-06-16 14:10:12 ]
Ой, Мироне, а якби ще й чоловіки усе файно зносили жінці до ніг - і ніжність, і турботу , га? Отаке, думаю, хотіла б знати моя ЛГ...І не вона одна..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дудок (М.К./М.К.) [ 2012-06-15 12:05:19 ]
Вічна проблема: вона думає а чого він не здогадався? а він впевнений - якщо щось хоче то скаже... Гарно передане свято і діалог, емоційно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-06-16 14:11:10 ]
Дякую за відгук, Уляно!Так в основному трапляється у житті, тому так ллюбляь люди меклодрами, мабуть...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2012-06-22 23:55:27 ]
Любо, ось ти пишеш Тані Росі:"Справа в тому, що важливо бути почутою!" А що героїня йому такого "сказала", щоб її почули?! "вона знову не сміла висловитися" - це з тексту...
Він до неї і так, і сяк, а вона... цинічно оцінює його турботу. Про таких у нас кажуть: "Не знає шмаленого вовка!". Аби круг хати поганяв, так знала б... як у Маяковського - "что такое хорошо и что такое плохо"!
І що цікаво: дуже часто такі "балувані галі" якраз і "варять воду" своїм чоловікам...Правильно каже Тетяна Роса: підійти і сама приголуб, він теж цього хоче... або потім захоче!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2012-06-23 00:27:55 ]
по тексту -"їй перехоплювало подих від власних бажань
ними до крові стерла душу,
ними кидала у нього, як останню гранату
їх так терпляче
терпко і боляче
виношувала,№ - вона ті бажання йому висловлювала різними способами, але ж він її не чув! - і тоді вона уже - по тексту далі - ГАМУВАЛА - коли не можеш донести свого баджання - що тоді - заткнутись...мовчати...гамувати
я це мала на увазі. мабуть, не сте так просто і зрозуміло з моїм текстом, якщо так неоднозначно сприймається. На свіжу голову перечитаю ще - подумаю. Дякую, Ларисочко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-06-23 19:21:56 ]
А може, причина в тому, що насправді - колеса від різних возів?

Мені все зрозуміло з перших рядків... Він насправді робить свято для себе, а не для неї. І думає про себе в першу чергу. Ще й жмот ) А якщо серйозно... Класно написано. До найтонших струн доторкнулась... І чомусь мені знайомий цей невимовний розпач...