Якийсь таємний хід у всесвіті знайшов він,
Якийсь таємний хід, якийсь таємний лаз,
І ось малює сни в печері вікопомній,
Оскільки він тепер посмертний богомаз.
І ось малює сни, де на горі високій
Стоїть високий храм, пташина зграя в нім
Кружля довкіль чола Ікони Одинокої,
А купол розпростерсь в безмежній вишині.
Вві сні, не наяву птахи увись злетіли,
І кожна із пташок втрачала свою плоть,
Немовби їх гортав, як сторінки пресвітлі,
Якийсь весняний вихор, а, може, й сам Господь.

Вениамин Блаженный

Какой-то тайный ход нашел он во вселенной,
Какой-то тайный ход, какой-то тайный лаз,
И вот рисует сны в пещере сокровенной,
Поскольку он теперь посмертный богомаз.
И вот рисует сны, где на горе высокой
Стоит высокий храм, а в храме стая птиц
Кружит вокруг чела Иконы Одинокой,
А купол так широк, что нет ему границ.
Во сне, не наяву взлетели в небо птицы,
И каждая из птиц свою избыла плоть,
Как-будто их листал, как светлые страницы,
Какой-то вешний вихрь, а может сам Господь…