Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.08
17:03
Останній вірш, то все тому віддам.
Нехай із крапкою, готовий.
Звіряюся написаним листкам,
Кому не зміг сказати слова.
Шкодую, що невчасно загубив,
Коли на полі звівся серпень.
Невже напередодні довгих злив
Нехай із крапкою, готовий.
Звіряюся написаним листкам,
Кому не зміг сказати слова.
Шкодую, що невчасно загубив,
Коли на полі звівся серпень.
Невже напередодні довгих злив
2026.05.08
13:30
За цю реальність і гроша не дам я!
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
Хай промовчить оратор-демагог.
Удвох на кухні, я і світла пам'ять,
Створили нескінченний діалог.
Для мене порятунок - тільки втеча,
І щоб нікого не було навстріч!
Навколо мене - чорна порожнеча,
2026.05.08
13:02
Сильний вітер історії дише
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
У потилицю пеклом лихим.
І напружилась м'язами тиша,
І напружився голосом дим,
Увібравшись в небачені вірші.
Сильний вітер змітає людину
І непевний, фальшивий плакат.
2026.05.08
11:35
Сьогодні день пам’яті мами, омитий дощами.
І небо захмарене плаче над нами за нами…
Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
І образ малюють далекої юної панни –
То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
То сміх дзвінкострунний рясний, н
І небо захмарене плаче над нами за нами…
Та квітне бузок, наливаються трунком тюльпани,
І образ малюють далекої юної панни –
То спогад-відлуння, то хміль чи видіння, а може…
То сміх дзвінкострунний рясний, н
2026.05.08
11:29
Що таке війна?
Це коли весна,
неба свіжа блакить…
А в труні - юнак,
наче просто спить.
Що таке війна?
Це коли весна,
Це коли весна,
неба свіжа блакить…
А в труні - юнак,
наче просто спить.
Що таке війна?
Це коли весна,
2026.05.08
10:15
Знай!- за восьмим не завжди приходить сьоме,
Не тривке, марке, зманіжене, кошлате,
Тихо-мирно, проникати в підсвідоме
Тріскотінням довгим вправної цикади.
Дні друїдів ефемерні і тривожні,
Німфи Фів миліши нам за кола в ЦЕРНі*,
Є крихке передчуття,
Не тривке, марке, зманіжене, кошлате,
Тихо-мирно, проникати в підсвідоме
Тріскотінням довгим вправної цикади.
Дні друїдів ефемерні і тривожні,
Німфи Фів миліши нам за кола в ЦЕРНі*,
Є крихке передчуття,
2026.05.08
09:57
сьогодні був хороший день
а завтра буде ліпший
і я співатиму пісень
на пересічні вірші
чи споглядатиму усе
здійнявшись трішки вище
бо травень і кудись несе
природа ідентичність
а завтра буде ліпший
і я співатиму пісень
на пересічні вірші
чи споглядатиму усе
здійнявшись трішки вище
бо травень і кудись несе
природа ідентичність
2026.05.08
08:37
Я б тебе в юрбі пізнала
серед тисячі облич.
Чом же на воротах раю
просиш «Богу помолись»?
Нащо ті псалми читати
з помислом пустих благань?
Перед образом розп'ятим —
серед тисячі облич.
Чом же на воротах раю
просиш «Богу помолись»?
Нащо ті псалми читати
з помислом пустих благань?
Перед образом розп'ятим —
2026.05.07
19:50
Коли війна ця, врешті, закінчиться,
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да
Повернуться додому українці,
Які по закордонах рятувались,
Дітей порятувати намагались?
Питання багатьох сьогодні мучить.
Я думаю, історія научить,
Як це питання треба розглядати,
Щоб відповідь на нього точну да
2026.05.07
19:40
Сів Василь під образами,
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."
Умивається сльозами.
Увіходить в хату мати,
Давай сина розпікати:
"Знов думками у вдовиці?
Бодай їй вже утопиться.
Не позволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати..."
2026.05.07
18:11
Сліди, сліди... О , скільки їх стежками!
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
Таких несхожих, як самі стежки.
Коли ходила, що по них шукала?
Куди спішила ними навпрошки?
Вони то вдалині, то за порогом,
Вкриваються то в сніг, то в жовтий лист,
То радо розбігаються на боки,
2026.05.07
13:44
Летять роями —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
2026.05.07
13:41
По вулиці моїй який вже рік
Лунають кроки, — друзі йдуть від мене.
Загублений тим втратам з часом лік,
Та темрява їх знає поіменно.
Там справи всі запущені давно.
В оселях зникли музика і співи.
Лише Дега, дівчатка, все одно
Лунають кроки, — друзі йдуть від мене.
Загублений тим втратам з часом лік,
Та темрява їх знає поіменно.
Там справи всі запущені давно.
В оселях зникли музика і співи.
Лише Дега, дівчатка, все одно
2026.05.07
13:16
собак простих із передмістя
ми пам’ятаємо усіх
як обривалися з ланців
як викупляли їх від гицлів
у них була правдивість що
згальмовувала твою гідність
і всяку дійсність теж і тож
при паркані довкіл обійстя
ми пам’ятаємо усіх
як обривалися з ланців
як викупляли їх від гицлів
у них була правдивість що
згальмовувала твою гідність
і всяку дійсність теж і тож
при паркані довкіл обійстя
2026.05.07
12:27
Де я здобуду свій нічліг,
Паломник без мети й дороги?
Прийшло, мов звір-єдиноріг,
Прозріння посеред тривоги.
Я ліг і зразу занеміг.
Хитаються святі триноги.
Яка вакханка уночі
Паломник без мети й дороги?
Прийшло, мов звір-єдиноріг,
Прозріння посеред тривоги.
Я ліг і зразу занеміг.
Хитаються святі триноги.
Яка вакханка уночі
2026.05.07
11:57
О, здалося, це кошмарний сон
Але усе реально
Іще казали “Не зволікай, бо
Диявол іде за нами”
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Але усе реально
Іще казали “Не зволікай, бо
Диявол іде за нами”
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлька Гриценко (1990) /
Проза
Про продовження
У мене, як завше, під сто непрочитаних. Електронних. Пропонують роботу і відпочинок. Такі листи не читають душею. То ж читаю очима. Ні, вони не здаються нікчемними. То ж робота чиясь — діставати словами інших. Грішних.
У мене, як завше, десяток пропущених. Найбільше дзвонила мама. Вона ніяк не звикне до того, що мені вже не десять. А, то, певно, друг з недитинства. Просто з минулого. Просто хотів запитати, як справи і чи ще його не забула. Забула. Один невідомий номер. Насправді відомий. У мене, як завше, десяток пропущених. Я не ти. Я фільтрую виклики.
Звідкись взявся Sting із зовсім недоречним “You Remember Me”. А я не хочу тебе remember! Я просто хочу, щоб ти завжди be і ніколи was! Мені здалося, що я невчасно. І невчасна. Чи зайва. Чи,може, це одне й те ж. Я не знаю.
-Я ніколи не дам тобі того, що дав іншим.
-Я й не хочу. Я хочу більшого.
-Розумієш, ти надто пізно…
-З’явилась? Я звикла.
-Інше…
-Ну, добре… зникну.
Врешті, яка різниця, хто кому пише. Якщо людям добре, то байдуже вище чи нижче ти. Байдуже, скільки між вами годин, місяців чи років. Інша справа, що треба ховатись в квадратних метрах, бо… люди. Всюди. Їм так добре відразу, коли твої мрії… мертві.
-Не пиши мені більше. Досить.
-Не питала у тебе дозволу.
-Ті твої вірші… Знаєш, то смішно…
-В смс не поміститься проза…
-В мене часу на це немає.
-В тебе серця нема. Є тільки розум…
Я могла би сказати досить. Я, напевно, оговтатись зможу. Але хочу продовжень. Солодких і різних продовжень. Щоб з’являлося більше усмішок в нього. Щоб у мене з’являлися сльози.
26.06.2012р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про продовження
У мене, як завше, під сто непрочитаних. Електронних. Пропонують роботу і відпочинок. Такі листи не читають душею. То ж читаю очима. Ні, вони не здаються нікчемними. То ж робота чиясь — діставати словами інших. Грішних.У мене, як завше, десяток пропущених. Найбільше дзвонила мама. Вона ніяк не звикне до того, що мені вже не десять. А, то, певно, друг з недитинства. Просто з минулого. Просто хотів запитати, як справи і чи ще його не забула. Забула. Один невідомий номер. Насправді відомий. У мене, як завше, десяток пропущених. Я не ти. Я фільтрую виклики.
Звідкись взявся Sting із зовсім недоречним “You Remember Me”. А я не хочу тебе remember! Я просто хочу, щоб ти завжди be і ніколи was! Мені здалося, що я невчасно. І невчасна. Чи зайва. Чи,може, це одне й те ж. Я не знаю.
-Я ніколи не дам тобі того, що дав іншим.
-Я й не хочу. Я хочу більшого.
-Розумієш, ти надто пізно…
-З’явилась? Я звикла.
-Інше…
-Ну, добре… зникну.
Врешті, яка різниця, хто кому пише. Якщо людям добре, то байдуже вище чи нижче ти. Байдуже, скільки між вами годин, місяців чи років. Інша справа, що треба ховатись в квадратних метрах, бо… люди. Всюди. Їм так добре відразу, коли твої мрії… мертві.
-Не пиши мені більше. Досить.
-Не питала у тебе дозволу.
-Ті твої вірші… Знаєш, то смішно…
-В смс не поміститься проза…
-В мене часу на це немає.
-В тебе серця нема. Є тільки розум…
Я могла би сказати досить. Я, напевно, оговтатись зможу. Але хочу продовжень. Солодких і різних продовжень. Щоб з’являлося більше усмішок в нього. Щоб у мене з’являлися сльози.
26.06.2012р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
