ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.24
11:59
Я залишу усі двері навстіж
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.
Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.
Для усіх пропащих і бичів,
Розмалюю стіни, наче Нарбут,
Не знайшовши до небес ключів.
Душу для вітрів усіх відкрию.
Хай панує хуга, як мана.
І знайду у попелі надію.
2026.03.24
06:25
Сонця подихи гарячі
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
Так прогріли злеглий сніг,
Що від болю він аж плаче
Та спливає із доріг.
І брудними потічками
Наповняє рівчаки, -
І вузенькими струмками
Проникає до ріки.
2026.03.23
21:20
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2026.03.23
15:48
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!
І поціливши з нальоту
2026.03.23
13:23
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.
Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
А судноплавству не навчали
2026.03.23
11:25
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,
2026.03.23
09:36
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
він ще дитина.
Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.
…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно
2026.03.23
07:25
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...
2026.03.22
23:00
замість ПІСЛЯМОВИ)
Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.
2026.03.22
17:34
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи
2026.03.22
15:33
Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.
Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С
2026.03.22
13:41
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.
Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.
2026.03.22
12:50
Цукор-рафінад корисний тим, що його важче переплутати з сіллю.
Ідеальний жіночий стан – коли 90х60х90, ідеальний чоловічий стан – коли 3 по 100.
Краще нехай шкварчить олія на пательні, ніж шкварчить жінка з пательнею.
Струнким жінкам так би пасув
2026.03.22
12:18
Колись в осінній глибині
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.
В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді
2026.03.22
11:29
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...
2026.03.22
10:09
Я сонцю вклоняюсь нині,
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.
Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юлька Гриценко (1990) /
Проза
Про продовження
У мене, як завше, під сто непрочитаних. Електронних. Пропонують роботу і відпочинок. Такі листи не читають душею. То ж читаю очима. Ні, вони не здаються нікчемними. То ж робота чиясь — діставати словами інших. Грішних.
У мене, як завше, десяток пропущених. Найбільше дзвонила мама. Вона ніяк не звикне до того, що мені вже не десять. А, то, певно, друг з недитинства. Просто з минулого. Просто хотів запитати, як справи і чи ще його не забула. Забула. Один невідомий номер. Насправді відомий. У мене, як завше, десяток пропущених. Я не ти. Я фільтрую виклики.
Звідкись взявся Sting із зовсім недоречним “You Remember Me”. А я не хочу тебе remember! Я просто хочу, щоб ти завжди be і ніколи was! Мені здалося, що я невчасно. І невчасна. Чи зайва. Чи,може, це одне й те ж. Я не знаю.
-Я ніколи не дам тобі того, що дав іншим.
-Я й не хочу. Я хочу більшого.
-Розумієш, ти надто пізно…
-З’явилась? Я звикла.
-Інше…
-Ну, добре… зникну.
Врешті, яка різниця, хто кому пише. Якщо людям добре, то байдуже вище чи нижче ти. Байдуже, скільки між вами годин, місяців чи років. Інша справа, що треба ховатись в квадратних метрах, бо… люди. Всюди. Їм так добре відразу, коли твої мрії… мертві.
-Не пиши мені більше. Досить.
-Не питала у тебе дозволу.
-Ті твої вірші… Знаєш, то смішно…
-В смс не поміститься проза…
-В мене часу на це немає.
-В тебе серця нема. Є тільки розум…
Я могла би сказати досить. Я, напевно, оговтатись зможу. Але хочу продовжень. Солодких і різних продовжень. Щоб з’являлося більше усмішок в нього. Щоб у мене з’являлися сльози.
26.06.2012р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про продовження
У мене, як завше, під сто непрочитаних. Електронних. Пропонують роботу і відпочинок. Такі листи не читають душею. То ж читаю очима. Ні, вони не здаються нікчемними. То ж робота чиясь — діставати словами інших. Грішних.У мене, як завше, десяток пропущених. Найбільше дзвонила мама. Вона ніяк не звикне до того, що мені вже не десять. А, то, певно, друг з недитинства. Просто з минулого. Просто хотів запитати, як справи і чи ще його не забула. Забула. Один невідомий номер. Насправді відомий. У мене, як завше, десяток пропущених. Я не ти. Я фільтрую виклики.
Звідкись взявся Sting із зовсім недоречним “You Remember Me”. А я не хочу тебе remember! Я просто хочу, щоб ти завжди be і ніколи was! Мені здалося, що я невчасно. І невчасна. Чи зайва. Чи,може, це одне й те ж. Я не знаю.
-Я ніколи не дам тобі того, що дав іншим.
-Я й не хочу. Я хочу більшого.
-Розумієш, ти надто пізно…
-З’явилась? Я звикла.
-Інше…
-Ну, добре… зникну.
Врешті, яка різниця, хто кому пише. Якщо людям добре, то байдуже вище чи нижче ти. Байдуже, скільки між вами годин, місяців чи років. Інша справа, що треба ховатись в квадратних метрах, бо… люди. Всюди. Їм так добре відразу, коли твої мрії… мертві.
-Не пиши мені більше. Досить.
-Не питала у тебе дозволу.
-Ті твої вірші… Знаєш, то смішно…
-В смс не поміститься проза…
-В мене часу на це немає.
-В тебе серця нема. Є тільки розум…
Я могла би сказати досить. Я, напевно, оговтатись зможу. Але хочу продовжень. Солодких і різних продовжень. Щоб з’являлося більше усмішок в нього. Щоб у мене з’являлися сльози.
26.06.2012р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1068 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1068 seconds