
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.10
20:48
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова
"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова
"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...
2025.09.10
19:54
Проведи мене, Боже, між краплями чорної зливи,
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над списами жовтих тополь.
Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисни
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над списами жовтих тополь.
Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисни
2025.09.10
05:41
Чому зі мною так зробилося,
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу
2025.09.09
22:42
Любити ближнього краще здаля.
Ворог ворогові ока не виклює.
Забреханий москаль гірше забрьоханої свині.
Диктатор наділяв себе правом наліво й направо.
Надія вмирає останньою, а першою хай вмирає безнадія.
Найважливіше у житті - не розминут
2025.09.09
21:38
Іти в поле
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні
2025.09.09
20:39
Я за Христом несу свого хреста,
Заточуюся, падаю у ями.
А бог сказав: - "Ти грішний. Аз воздам.
До раю зачинив для тебе браму.
Не плач, не вий, пощади не проси!
Твоя судьба - казан! Чортячі вила!
Не бачити тобі ранкових зір
Заточуюся, падаю у ями.
А бог сказав: - "Ти грішний. Аз воздам.
До раю зачинив для тебе браму.
Не плач, не вий, пощади не проси!
Твоя судьба - казан! Чортячі вила!
Не бачити тобі ранкових зір
2025.09.09
19:59
Неймовірно актуальний проект - поетичні перлини українських класиків у рок-інтерпретації!
Супер сучасно все - і вокал, і саунд, і аранжування. А найголовніше, напевно, те, що вкотре переконуєшся в тому, що справжня класика не має жодних часових меж. Нав
2025.09.09
15:31
Можна, я не буду нічого "употреблядь",
а не "використовувати"?
Ви всі читали Сковороду?
У нього то мова чи язик?
Як язик, то куди ж той язик зник?
Зараз декому з вас
на 1000 років менше, як мені.
Цікаво, ви такі ж дурні?
а не "використовувати"?
Ви всі читали Сковороду?
У нього то мова чи язик?
Як язик, то куди ж той язик зник?
Зараз декому з вас
на 1000 років менше, як мені.
Цікаво, ви такі ж дурні?
2025.09.09
15:28
Вітри, мов сховані в невидимі домівки.
Безмовні зорі у просторах неба.
Лиш пам'ять дістає не стерту часом плівку.
Роки скоріш пливуть човнами в невідь.
Прислухався, неначе йде...зашурхотіло.
Ні, ні! Вона, як ластівка, летіла б.
Її політ легкий, йог
Безмовні зорі у просторах неба.
Лиш пам'ять дістає не стерту часом плівку.
Роки скоріш пливуть човнами в невідь.
Прислухався, неначе йде...зашурхотіло.
Ні, ні! Вона, як ластівка, летіла б.
Її політ легкий, йог
2025.09.09
13:53
Від Бога залежні,
в цей час обережні,
їх вчинки належні,
до праці не лежні
краї де безмежні.
раби мо? – Авжеж ні!
зачахлі мо? – Теж ні!
в цей час обережні,
їх вчинки належні,
до праці не лежні
краї де безмежні.
раби мо? – Авжеж ні!
зачахлі мо? – Теж ні!
2025.09.09
09:24
Відійшов у засвіти Патрік Хемінгуей, єдиний із трьох синів славетного американського письменника, який дожив до сьогодення. Він помер на 97-ому році життя у своєму будинку в Бозмені, штат Монтана.
Патрік присвятив все своє довге життя популяризації спадщ
Патрік присвятив все своє довге життя популяризації спадщ
2025.09.09
05:55
Чагарі покрили схили
Круч високих над Дніпром, –
У гущавинах могили
Загубилися кругом.
Лиш виблискує зелінка
І побиті черепки,
Де в дрібненькому барвінку
Ледве видимі горбки.
Круч високих над Дніпром, –
У гущавинах могили
Загубилися кругом.
Лиш виблискує зелінка
І побиті черепки,
Де в дрібненькому барвінку
Ледве видимі горбки.
2025.09.08
22:04
Тиша шепоче вночі,
тиша заплітає темні коси ночі.
Тиша і музика нерозривно
пов'язані між собою,
вони не можуть існувати
один без одного, як інь і ян.
Із тиші народжується музика.
Із тиші народжується грім душі.
тиша заплітає темні коси ночі.
Тиша і музика нерозривно
пов'язані між собою,
вони не можуть існувати
один без одного, як інь і ян.
Із тиші народжується музика.
Із тиші народжується грім душі.
2025.09.08
16:20
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою
2025.09.08
08:50
Ось хліба взяв у батька і вийшов на дорогу
Вийшов на дорогу
Узяв що міг і вийшов на дорогу
Виходячи у світ де зна лиш Бог
Все щоби справуватися якось
Оце витратив усе що мав був у краю голод
Був у краю голод
Вийшов на дорогу
Узяв що міг і вийшов на дорогу
Виходячи у світ де зна лиш Бог
Все щоби справуватися якось
Оце витратив усе що мав був у краю голод
Був у краю голод
2025.09.08
08:04
Свого домігся чоловік
Від любої дружини, -
Тепер йому та гладить бік
І масажує спину.
Не покладає жінка рук
По вечорах не всує,
Раз щодоби хропіння звук,
Як щиру дяку, чує...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Від любої дружини, -
Тепер йому та гладить бік
І масажує спину.
Не покладає жінка рук
По вечорах не всує,
Раз щодоби хропіння звук,
Як щиру дяку, чує...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Окси Джэн (1976) /
Проза
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Любовь бывает разной. Первая любовь дарит ложное чувство. Кажется, что весь мир принадлежит тебе одной, и ты встретила того единственного и неповторимого, того кто и есть твоя вторая половинка. Но проходит время, и ты понимаешь, что это иллюзия, обман, который ты придумала сама. И приходит боль. Боль от того, что твою душу, растоптали грязными сапогами сорок пятого размера. Твоё сердце порвали на мелкие куски, отобрали часть твоей жизни. Боль понимания и осознания собственной ошибки. Нужно время, что бы исправить эту ошибку и пережить эту боль.
Вторая любовь - есть страсть. Страсть, которая переворачивает Землю без точки опоры. Заставляет кипеть кровь в твоих венах. Когда каждая минута, прожитая тобой, прожита в ожидании встречи, ожидании прикосновения. Каждую секунду своей жизни ты жаждешь ласк, и ничто не подвластно над твоими желаниями. Не существует больше ничего, только желание. Когда уходит страсть, приходит боль. Боль понимания, что это не любовь. Долго ты будешь одна. Страх потерь, страх новой боли и новой ошибки будет держать тебя на расстоянии от людей. Ты не впустишь никого в свою жизнь, в свое сердце.
Пройдет много времени, прежде чем ты поймешь самое главное: каждому человеку нужно любить. Но любовь бывает разной. Когда ты любишь, по-настоящему любишь, то ничего не требуешь, не просишь. Ты отдаешь всю себя без остатка, не ждя благодарности, не ждя взаимности. Ты просто любишь. И главное для тебя, что бы человек, которого ты любишь, был счастлив. Счастлив, не зависимо от того, кто сделает его счастливым, ты или кто-то другой.
Ты будешь купаться в его счастье, даже не приближаясь. Ты понимаешь, что он никогда не будет твоим, но все равно ты радуешься, когда ему хорошо. Ты счастлива, потому, что счастлив он. И это чувство останется с тобой навсегда. Никакие бури и невзгоды не смогут его убить и отобрать. Потому, что это и есть настоящая любовь. Любовь, которая будет согревать тебя всю оставшуюся жизнь. И не важно, знает он об этом или нет. Важно, ты знаешь об этом. Ты оберегаешь его, его жизнь. Ты и твоя любовь. И на закате жизни, сидя в удобном кресле-качалке с бокалом любимого вина в руках, ты смело можешь сказать небесам: "Я знаю, что такое любовь. Я любила!" И боль от этого будет сладкой. И с этой сладкой болью можно уходить. Туда, откуда нет возврата, туда, откуда идут дальше, в новую жизнь, полную новой любви и новой боли.
Вторая любовь - есть страсть. Страсть, которая переворачивает Землю без точки опоры. Заставляет кипеть кровь в твоих венах. Когда каждая минута, прожитая тобой, прожита в ожидании встречи, ожидании прикосновения. Каждую секунду своей жизни ты жаждешь ласк, и ничто не подвластно над твоими желаниями. Не существует больше ничего, только желание. Когда уходит страсть, приходит боль. Боль понимания, что это не любовь. Долго ты будешь одна. Страх потерь, страх новой боли и новой ошибки будет держать тебя на расстоянии от людей. Ты не впустишь никого в свою жизнь, в свое сердце.
Пройдет много времени, прежде чем ты поймешь самое главное: каждому человеку нужно любить. Но любовь бывает разной. Когда ты любишь, по-настоящему любишь, то ничего не требуешь, не просишь. Ты отдаешь всю себя без остатка, не ждя благодарности, не ждя взаимности. Ты просто любишь. И главное для тебя, что бы человек, которого ты любишь, был счастлив. Счастлив, не зависимо от того, кто сделает его счастливым, ты или кто-то другой.
Ты будешь купаться в его счастье, даже не приближаясь. Ты понимаешь, что он никогда не будет твоим, но все равно ты радуешься, когда ему хорошо. Ты счастлива, потому, что счастлив он. И это чувство останется с тобой навсегда. Никакие бури и невзгоды не смогут его убить и отобрать. Потому, что это и есть настоящая любовь. Любовь, которая будет согревать тебя всю оставшуюся жизнь. И не важно, знает он об этом или нет. Важно, ты знаешь об этом. Ты оберегаешь его, его жизнь. Ты и твоя любовь. И на закате жизни, сидя в удобном кресле-качалке с бокалом любимого вина в руках, ты смело можешь сказать небесам: "Я знаю, что такое любовь. Я любила!" И боль от этого будет сладкой. И с этой сладкой болью можно уходить. Туда, откуда нет возврата, туда, откуда идут дальше, в новую жизнь, полную новой любви и новой боли.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію