ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.02.08 15:07
То не вітер Диким полем трави колихає,
То не табун диких коней по степу втікає.
І не чорна хмара суне, небо все закрила.
То орда на шлях Муравський у похід ступила.
Суне орда, аж до неба пилюку здіймає.
І, здавалось, перешкод їй у степу немає.
Стопч

Лесь Коваль
2026.02.08 12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.

Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і

Борис Костиря
2026.02.08 11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!

Олена Побийголод
2026.02.08 09:09
Із Леоніда Сергєєва

Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!

Юрко Бужанин
2026.02.07 23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.

І надрив

В Горова Леся
2026.02.07 21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.

Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод

Іван Потьомкін
2026.02.07 20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?

Олександр Буй
2026.02.07 20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,

Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –

Світлана Пирогова
2026.02.07 13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко

Борис Костиря
2026.02.07 10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.

Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,

Лесь Коваль
2026.02.07 09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти

Артур Курдіновський
2026.02.07 05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.

І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,

Марія Дем'янюк
2026.02.06 21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю

Лесь Коваль
2026.02.06 21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.

Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,

С М
2026.02.06 18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань

Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть

Артур Курдіновський
2026.02.06 17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?

Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Вадим Структура
2026.02.07

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Окси Джэн (1976) / Проза

 И ничего больше. (начало)
Солнечный лучик осторожно проник сквозь неплотно закрытые шторы, пробежался по небольшой комнате и нашел то, что искал. Нежно и ласково он зарылся в рассыпанные по подушке кудрявые, светлые волосы спавшей Женщины. Прошёлся по нежной коже щеки, пощекотал курносый, задорный носик и начал играть с её ресницами. Опёршись левым плечом о косяк и держа в правой руке чашку с горячим, ароматным кофе стоял Мужчина. Стоял и улыбался, видя, как лучик резвился в запутанных ресницах, как вздрогнули ноздри, улавливая аромат кофе. Оттолкнувшись от косяка, он тихонько подошел, и все так же любуясь своей Женщиной, присел на краешек кровати. Дернувшись, ресницы испугали солнечный лучик, серые глаза распахнулись, и первое, что они увидели – это глаза своего Мужчины, чистые, как весеннее небо.
- Привет, хороший мой. – с нежной улыбкой промолвила Женщина.
- Привет, одуванчик. – вернул улыбку Мужчина. Он наклонился и поцеловал её в носик.
- Мм. – Промурлыкала она, - ещё. – и потёрлась о его выбритую щеку. Он не стал спорить и поцеловал ещё раз.
- Мазуха, твой кофе остынет. Поднимайся. – Он встал и полностью раздвинул шторы, впуская солнце в комнату.
- Вкусно. – Отпив глоток, Женщина удобней устроилась на подушках. – Почему у меня не получается такой кофе. Это не честно.
- Честно, у тебя что-то другое получается очень вкусно. – Подмигнув ей, улыбаясь, он вышел из спальни
Поставив чашку на столик, она потянулась, отбросила одеяло и соскочила с кровати. Подошла к окну и, прищурив глаза, подставила лицо для солнечных поцелуев.
- Привет. – Прошептала Женщина Солнцу. Надела носки и длинную рубашку своего Мужчины, взяла чашку и пошла на кухню.
Мужчина стоял возле умывальника. Она подошла тихонько к нему и обняла его за талию, потерлась щекой. Он повернулся и прижал её к своей груди. Улыбаясь, он смотрел сверху вниз на свою маленькую Женщину.
- Пора готовить завтрак. – Сказала Женщина, отпуская Мужчину. Достала из холодильника продукты и начала готовить завтрак для своей большой семьи. Мужчина сидел, пил кофе и наблюдал за ней, за её движениями, его глаза смеялись. Пока она жарила блины, он помыл, вытер и поставил на место чашки.
Взял горячий чайник и заварил свежий чай. Достал вишневое варенье из холодильника и налил в розетку.
- Который час, может пора поднимать детей? – не поворачиваясь, спросила женщина.
- Пусть поваляются ещё пять минут. Успеют.
- Как скажешь. Может омлет сварганить? – Она повернулась и посмотрела на него.
- А может просто яичницу?
- Ок. Яичницу, так яичницу.
На кухню влетел маленький "шторм".
- Пахнет вкусно. Я хочу кушать. – Девонька стояла посреди кухни, она смотрела на маму своими большими серыми глазами.
- Садись, мой сладкий. Привет. – Женщина поцеловала Дочь в её кудрявые, светлые волосы.
- Привет мама, привет папа. – Сказал ребенок, протягивая руку к блинам.
- Яичко будешь кушать? – Спросил Мужчина.
- Не хочу. – Сморщила носик четырёхлетняя девчушка.
На кухню вошло ещё две девушки.
- Ты, торнадо малое, ты дашь хоть раз выспаться? – Сказала старшая дочь, ероша волосы на голове младшей сестры. – Когда ты уже станешь спокойной?
- Не знаю. – Все засмеялись и уселись завтракать, все кроме Женщины. Она собирала обеды, кому в школу, кому на работу. Раннее утро, как всегда прошло в полной суматохе сборов и смеха. Отправив детей, Женщина подошла к Мужчине.
- Во сколько ты будешь? Обед готовить?
- Да. Я буду где-то в час. – Он наклонился и с улыбкой поцеловал Женщину в щеку. – Пока, люблю тебя.
- Люблю тебя. – Со вздохом ответила она.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2012-07-01 17:15:24
Переглядів сторінки твору 576
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (0 / 0)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.756
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.10.13 17:27
Автор у цю хвилину відсутній