ПРОСТИ!
Простити? Так, звичайно, Мила,
За те, що серце розчавила
І покалічила мій розум.
Простити? Ну про що Ти - зможу!
За те, що не доспав я ночі,
У робота'х знівечені очі,
За нерви з'їдені, печінку...
Прощу, аякже, Ти ж бо - Жінка!
За ці в мозолях чорні руки,
За діарею від розлуки,
За посивілі рано скроні
І моє серце безборонне.
Заради Тебе все я здужав,
Прощу й тепер журбу і нужди.
За тіло знищене і жили,
Щоб ти в любові панській жила,
І світ міг тішитись тобою.
Ну не в петлю ж із головою!
О ні! Шляхи мої тернисті...
Скажу своєму серцю -"Вистій!".
Прощаю все! В майбутнє власне
Візьму Тебе і крихту щастя...

Роман Лесюк

експромт-відповідь

ПРОЩАЄШ?

Мене прощаєш? От і добре,
Мій славний лицарю-хоробре!
Не стій же, любий, на порозі,
"Забронювавсь" в сердитій позі!
Я теж тобі простити мушу
Загублену в каструлях душу.
Утомлені, до болю, очі,
Коли чекала аж до ночі,
Як ти сказав, що йдеш "на пиво",
А втрапило додому "диво"!
Кололися шляхи тернисті,
Чи я любила із користі,
Коли твої сорочки прала,
То чи багато з того мала?
Мене ти на любов прирік,
Звичайно, ти ж бо - Чоловік!
Я все прощаю, бо не стінка,
Я ТА, що поряд - просто Жінка!

Тая Цибульська