"… маючи друге око, тобто маючи відразу як мінімум дві різні точки зору…"
П. Флоренський "Зворотна перспектива"

коли ти розмірковуєш,
чому ми так дивно влаштовані,
уяви, що цей світ – метелик,
кожне крило якого –
безмежний простір.

на одному з них вечір,
а на іншому – ранок.
ось тут бронзовий жук-вусач збігає
вигнутою лункою листка,
а з іншого боку місячний кіт
складає у вільхову шкатулку
клубочки дитячих снів.

там зелена хвиля змиває сліди на піску,
а тут загораються блакитні ліхтарики мрії,

на одному крилі
шумить водоспад і лань п'є з потоку,
а на іншому скрипаль
прикладає до плеча ялинову скрипку
і зоря біля його ніг
відбивається у далекій воді
протилежного берега.

коли ти вирушаєш в дорогу,
я повертаюся.
коли ти опускаєш голову на руки,
я тебе не докличуся.
це одне життя,
що згортається і розгортається
силою тяжіння полюсів.

коли вона стане нестерпною,
метелик сяде перепочити,
його крильця складуться докупи,
і ми збудуємо новий ковчег.