Не знаю. особисто я в коментарі Нелі Ковальчук жодних грубощів не побачив.

Ну-ну, Сергію... Такому поетові не личить неуважність... Все. Дискусії не буде. Слово Боже могутнє, я знаю Його величезку силу... Бог не потребує мого захисту... Це мені Він потрібний на кожному кроці... І вам усім теж... Я колись просив Бога відкритися мені, бо дуже хотів розуміти Біблію... Читав і нічого не міг збагнути... Тоді я не знав, що Святе Письмо треба читати очима серця, духовними очима... Хто хоче змінити своє життя, звертайтеся до Ісуса... Де Його шукати? У своєму серці... З Христовою любов'ю, І.Р.

Ми кажемо: світить місяць,
Насправді він відображує світло сонця.
Ми кажемо: сходить сонце,
Насправді воно стоїть на місці .
Ми кажемо: іде дощ,
Насправді він падає.

Чомусь ніхто не звинувачує автора вірша « За Сибіром сонце сходить» у неправильності.
А скільки є віршів про те, як світить місяць? І нічого. Ніхто одразу не береться доводити, що автор невіглас, не знає законів природи…
Тому біблійний вислів « Ми маємо розум Христів» (1 Кор. 2.16 )треба розуміти у вищезгаданому контексті.
Поетичний сайт не місце для проголошування духовних проповідей, але, якщо автор має твір на духовну тематику, знає предмет трохи більше за мене, то хто я такий, аби піддавати сумнівам його особистий досвід. Не подобається, чи не розумію – мовчу.
Правда, такі ситуації показують або духовне наповнення душі, або пустоту, з якої звучать образливі вислови типу «братія», «ширли – мирли» і т.і. Ця пустота повна ярликів, насмішок, ядучого сарказму.
Бог – є любов. А вона не кпинить, не насміхається, не злорадствує. Все терпить, всього сподівається, вірить у все і ніколи не перестає…
Бажаю всім нам Божого миру, пізнання Творця і самопізнання, як Його творива.

Вітаю! Так, ми всі Божі діти, але якщо хтось вірить в теорію Дарвіна, то хай вірить і засмучує свого Творця... Це його вибір... І ще одне... Духовному слову є місце всюди, бо для Бога немає нічого неможливого... У багатьох віршах згадується Боже ім'я і я радів за їхніх авторів, а тепер ще раз пересвідчився, що то тільки згадки і не більше. Вони не знають Бога, а тільки пишуть про Нього... Слово без Любові - порожній звук...

Добрі слова згадали Ви, пане Іване: "Бог - це ЛЮБОВ". Та з сумом пригадую не один випадок не лишень на цьому сайті, коли після порад "з великою любов'ю", розчавлені привселюдними образами і приниженням, деякі поети хотіли взагалі покинути не тільки сайт, а й писати взагалі... я не з одним після цього проводила "курс реабілітації". Гадаю, нічого не вартими є одні лишень "голі" декларації своєї полум'яної любові до Господа і людства. Може, пане Іване, цю любов треба просто НАВЧИТИСЯ випромінювати у світ так, аби після цього у людей лише зростало бажання жити, творити, аби у них міцніла віра у добре і світле, у власні сили, а не навпаки - вбивати у них цю віру дощенту? І ще одне на завершення, жодний талан ( навіть бездоганного римо-творення) не вартує і ломаного гроша, якщо нема талану БУТИ ЛЮДИНОЮ і ВМІТИ ЛЮБИТИ.
Щиро, Крісман

Ого! Дякую... Це вже занадто...

Ні, це звичайна безладність...