ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Редчиць (1949) / Вірші

 РУБАЇ

*******
Колись я похвалитися хотів,
Що написав десяток рубаїв.
А послуживши півстоліття слову, –
Я славлю Бога – маю ум Христів.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-07-22 19:45:58
Переглядів сторінки твору 9612
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.015 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.06.01 17:07
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2012-07-22 23:14:58 ]
Не знаю. особисто я в коментарі Нелі Ковальчук жодних грубощів не побачив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 23:34:14 ]
Ну-ну, Сергію... Такому поетові не личить неуважність... Все. Дискусії не буде. Слово Боже могутнє, я знаю Його величезку силу... Бог не потребує мого захисту... Це мені Він потрібний на кожному кроці... І вам усім теж... Я колись просив Бога відкритися мені, бо дуже хотів розуміти Біблію... Читав і нічого не міг збагнути... Тоді я не знав, що Святе Письмо треба читати очима серця, духовними очима... Хто хоче змінити своє життя, звертайтеся до Ісуса... Де Його шукати? У своєму серці... З Христовою любов'ю, І.Р.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 09:33:29 ]
Ми кажемо: світить місяць,
Насправді він відображує світло сонця.
Ми кажемо: сходить сонце,
Насправді воно стоїть на місці .
Ми кажемо: іде дощ,
Насправді він падає.

Чомусь ніхто не звинувачує автора вірша « За Сибіром сонце сходить» у неправильності.
А скільки є віршів про те, як світить місяць? І нічого. Ніхто одразу не береться доводити, що автор невіглас, не знає законів природи…
Тому біблійний вислів « Ми маємо розум Христів» (1 Кор. 2.16 )треба розуміти у вищезгаданому контексті.
Поетичний сайт не місце для проголошування духовних проповідей, але, якщо автор має твір на духовну тематику, знає предмет трохи більше за мене, то хто я такий, аби піддавати сумнівам його особистий досвід. Не подобається, чи не розумію – мовчу.
Правда, такі ситуації показують або духовне наповнення душі, або пустоту, з якої звучать образливі вислови типу «братія», «ширли – мирли» і т.і. Ця пустота повна ярликів, насмішок, ядучого сарказму.
Бог – є любов. А вона не кпинить, не насміхається, не злорадствує. Все терпить, всього сподівається, вірить у все і ніколи не перестає…
Бажаю всім нам Божого миру, пізнання Творця і самопізнання, як Його творива.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 09:50:31 ]
Вітаю! Так, ми всі Божі діти, але якщо хтось вірить в теорію Дарвіна, то хай вірить і засмучує свого Творця... Це його вибір... І ще одне... Духовному слову є місце всюди, бо для Бога немає нічого неможливого... У багатьох віршах згадується Боже ім'я і я радів за їхніх авторів, а тепер ще раз пересвідчився, що то тільки згадки і не більше. Вони не знають Бога, а тільки пишуть про Нього... Слово без Любові - порожній звук...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 12:44:10 ]
Добрі слова згадали Ви, пане Іване: "Бог - це ЛЮБОВ". Та з сумом пригадую не один випадок не лишень на цьому сайті, коли після порад "з великою любов'ю", розчавлені привселюдними образами і приниженням, деякі поети хотіли взагалі покинути не тільки сайт, а й писати взагалі... я не з одним після цього проводила "курс реабілітації". Гадаю, нічого не вартими є одні лишень "голі" декларації своєї полум'яної любові до Господа і людства. Може, пане Іване, цю любов треба просто НАВЧИТИСЯ випромінювати у світ так, аби після цього у людей лише зростало бажання жити, творити, аби у них міцніла віра у добре і світле, у власні сили, а не навпаки - вбивати у них цю віру дощенту? І ще одне на завершення, жодний талан ( навіть бездоганного римо-творення) не вартує і ломаного гроша, якщо нема талану БУТИ ЛЮДИНОЮ і ВМІТИ ЛЮБИТИ.
Щиро, Крісман


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 14:07:56 ]
Ого! Дякую... Це вже занадто...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 20:36:18 ]
Пане Іване, маю таку ж "ваду", як і Ви - говорю те, що думаю, навіть тоді, коли це комусь не подобається. Без образ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2012-07-29 06:11:25 ]
Ні, це звичайна безладність...