ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Редчиць (1949) / Вірші

 РУБАЇ

*******
Колись я похвалитися хотів,
Що написав десяток рубаїв.
А послуживши півстоліття слову, –
Я славлю Бога – маю ум Христів.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-07-22 19:45:58
Переглядів сторінки твору 10103
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.015 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.06.01 17:07
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Осока Сергій (Л.П./М.К.) [ 2012-07-22 23:14:58 ]
Не знаю. особисто я в коментарі Нелі Ковальчук жодних грубощів не побачив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2012-07-22 23:34:14 ]
Ну-ну, Сергію... Такому поетові не личить неуважність... Все. Дискусії не буде. Слово Боже могутнє, я знаю Його величезку силу... Бог не потребує мого захисту... Це мені Він потрібний на кожному кроці... І вам усім теж... Я колись просив Бога відкритися мені, бо дуже хотів розуміти Біблію... Читав і нічого не міг збагнути... Тоді я не знав, що Святе Письмо треба читати очима серця, духовними очима... Хто хоче змінити своє життя, звертайтеся до Ісуса... Де Його шукати? У своєму серці... З Христовою любов'ю, І.Р.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 09:33:29 ]
Ми кажемо: світить місяць,
Насправді він відображує світло сонця.
Ми кажемо: сходить сонце,
Насправді воно стоїть на місці .
Ми кажемо: іде дощ,
Насправді він падає.

Чомусь ніхто не звинувачує автора вірша « За Сибіром сонце сходить» у неправильності.
А скільки є віршів про те, як світить місяць? І нічого. Ніхто одразу не береться доводити, що автор невіглас, не знає законів природи…
Тому біблійний вислів « Ми маємо розум Христів» (1 Кор. 2.16 )треба розуміти у вищезгаданому контексті.
Поетичний сайт не місце для проголошування духовних проповідей, але, якщо автор має твір на духовну тематику, знає предмет трохи більше за мене, то хто я такий, аби піддавати сумнівам його особистий досвід. Не подобається, чи не розумію – мовчу.
Правда, такі ситуації показують або духовне наповнення душі, або пустоту, з якої звучать образливі вислови типу «братія», «ширли – мирли» і т.і. Ця пустота повна ярликів, насмішок, ядучого сарказму.
Бог – є любов. А вона не кпинить, не насміхається, не злорадствує. Все терпить, всього сподівається, вірить у все і ніколи не перестає…
Бажаю всім нам Божого миру, пізнання Творця і самопізнання, як Його творива.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 09:50:31 ]
Вітаю! Так, ми всі Божі діти, але якщо хтось вірить в теорію Дарвіна, то хай вірить і засмучує свого Творця... Це його вибір... І ще одне... Духовному слову є місце всюди, бо для Бога немає нічого неможливого... У багатьох віршах згадується Боже ім'я і я радів за їхніх авторів, а тепер ще раз пересвідчився, що то тільки згадки і не більше. Вони не знають Бога, а тільки пишуть про Нього... Слово без Любові - порожній звук...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 12:44:10 ]
Добрі слова згадали Ви, пане Іване: "Бог - це ЛЮБОВ". Та з сумом пригадую не один випадок не лишень на цьому сайті, коли після порад "з великою любов'ю", розчавлені привселюдними образами і приниженням, деякі поети хотіли взагалі покинути не тільки сайт, а й писати взагалі... я не з одним після цього проводила "курс реабілітації". Гадаю, нічого не вартими є одні лишень "голі" декларації своєї полум'яної любові до Господа і людства. Може, пане Іване, цю любов треба просто НАВЧИТИСЯ випромінювати у світ так, аби після цього у людей лише зростало бажання жити, творити, аби у них міцніла віра у добре і світле, у власні сили, а не навпаки - вбивати у них цю віру дощенту? І ще одне на завершення, жодний талан ( навіть бездоганного римо-творення) не вартує і ломаного гроша, якщо нема талану БУТИ ЛЮДИНОЮ і ВМІТИ ЛЮБИТИ.
Щиро, Крісман


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2012-07-23 14:07:56 ]
Ого! Дякую... Це вже занадто...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-23 20:36:18 ]
Пане Іване, маю таку ж "ваду", як і Ви - говорю те, що думаю, навіть тоді, коли це комусь не подобається. Без образ.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2012-07-29 06:11:25 ]
Ні, це звичайна безладність...