Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
2025.12.13
12:09
Відтепер і дотетер
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
Ти у пошуках — стажер…
Тільки з ким й куди іти?
Безліч склепів до мети…
Омбіркуй, не гарячкуй,
Краще знов пофантазуй…
Боже мій… Куди попер?
Краще б ти в собі завмер…
2025.12.13
08:57
Вірш розглядався на онлайн-колегії робочих змін і керівників профільних департаментів "Асорті Пиріжкарень" з долученням сторонніх експертів.
І от що ми маємо в результаті.
Технічно текст повністю тримається купи на граматичних і словотвірно спорід
2025.12.13
08:13
Ти ще мене не розлюбив,
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
і я тебе не розлюбила,
та згодом знайдемо мотив,
всадити в душу ніж щосили.
Така природа почуття;
любов і зрада синьоока
шукають істину глибоку
у манускриптах забуття.
2025.12.13
00:28
Йшла по селах ніч сріблиста,
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
Добрела начас до міста.
І втомившись, ради сну,
Розповзлася по вікну.
Навздогін їй, в кожну хату,
Де вже чемно сплять малята,
Зі санок тай на трамвай
2025.12.12
22:21
Безсніжна зима, ніби чудо природи,
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
Живий парадокс чи апорія слів.
Чекаєш забутий апокриф погоди,
Загублених в полі величних снігів.
Коли загубились сніги в дикім полі,
То висохне голос самої пітьми.
Чекаєш, як долі, розкутої волі.
2025.12.12
19:50
По грудках їхав грудень,
А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А в дорогу взяв сани:
«Поможіть, добрі люди,
бо вже коні пристали.
От коли б дістать воза
Або сніг раптом випав,
Говорить тоді б можна,
Що є лад якийсь в світі.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.02
2025.12.01
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Алла Баранкевич (1967) /
Вірші
Гумореска: Таких жінок, як українки ніде не знайдете...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Гумореска: Таких жінок, як українки ніде не знайдете...
Таких жінок, як українки ніде не знайдете,
Хоч всі країни за кордоном разом обійдете.
УКРАЇНКИ,-- всі красиві, та ще й роботящі,
Мудрі, добрі і ласкаві, все ж вони — НАЙКРАЩІ!
Робота в них горить в руках, все вміють робити,
Не мають часу, не поїсти, — й лягти відпочити…
Працюють в хаті, на роботі, а також на дачі.
Наші жінки, за трьох роблять, й вартують з"їсти каші…
Вони свою роботу зроблять, й чоловічу теж.
Всесильна жінка українська — вона усе зможе.
Таких жінок ви не знайдете, — ніде за кордоном,
Щоб жінка йшла по сигарети, ще й за самогоном.
Бо чоловік хоче курити, ще й пити горілку,
Добре їсти, довго спати, та сварити жінку;
— Чому мешти не помила? — Де гроші сховала?
Коли знайшла його заначку — чому не сказала?
Де сховала всі сорочки, й костюм від, » ВTРСАЧІ «?
Де ящик пива та горілки, що сховав на дачі?
Де любовні ці записки, що коханки писали?
Де шкарпетки, що три ночі під ліжком лежали?
Де ключі всі, й від машини? — Чому знайти не може?
Чому помити МЕРСЕДЕСА – йому не допоможе?
Чому читала есемески, від тридцятьох панянок?
Та, ще море запитань — і так кожний ранок.
Та всю роботу чоловічу жінки добре знають,
Як не заводиться машина – чоловік і жінка пхають…
Наші жінки українські штанги піднімають,
Коли п"яний чоловік — на плече кидають…
Ще три кілометри несуть, хай ляже й проспиться,
Та він же свій, а не чужий — може пригодиться?
Нічого вже не пам"ятає, ще й кричить — співає…
Мешти згубив, але горілка — з кишені виглядає…
Не дозволяйте принизити себе УКРАЇНКИ!
Будьте горді й беріть приклад з інших країн жінки!
А чоловіків не розумних від себе відганяйте…
Любіть добрих й працьовитих, й жіночу гордість майте!
Не дозволяйте ви нікому себе зневажати,
А навчіть всіх чоловіків жінок поважати.
Чоловік в хаті голова, а жінка шия буде,
Куди шия ця поверне — голова там й буде.
Так, як будеш ти крутити цією головою,
Така буде і поведінка любимого з тобою…
Як покрутиш головою, — те й буде робити,
А головою так крутіть, щоб було добре жити,
Як не зможеш покрутити,- життя можна змінити.
Й знайти такого, щоб любив, та з ним щасливо жити.
Права в сім"ї будуть в вас рівні, як будуть вас любити.
Як буде в вас любов взаємна, то буде краще жити.
Треба жіноче своє щастя, в Господа просити.
Щоб вас любили й поважали, й ви теж могли любити…
Таких жінок, як УКРАЇНКИ ніде не знайдете,
Хоч весь ви світ, й КИТАЙ і ШТАТИ кругом ОБІЙДЕТЕ!!!
Хоч всі країни за кордоном разом обійдете.
УКРАЇНКИ,-- всі красиві, та ще й роботящі,
Мудрі, добрі і ласкаві, все ж вони — НАЙКРАЩІ!
Робота в них горить в руках, все вміють робити,
Не мають часу, не поїсти, — й лягти відпочити…
Працюють в хаті, на роботі, а також на дачі.
Наші жінки, за трьох роблять, й вартують з"їсти каші…
Вони свою роботу зроблять, й чоловічу теж.
Всесильна жінка українська — вона усе зможе.
Таких жінок ви не знайдете, — ніде за кордоном,
Щоб жінка йшла по сигарети, ще й за самогоном.
Бо чоловік хоче курити, ще й пити горілку,
Добре їсти, довго спати, та сварити жінку;
— Чому мешти не помила? — Де гроші сховала?
Коли знайшла його заначку — чому не сказала?
Де сховала всі сорочки, й костюм від, » ВTРСАЧІ «?
Де ящик пива та горілки, що сховав на дачі?
Де любовні ці записки, що коханки писали?
Де шкарпетки, що три ночі під ліжком лежали?
Де ключі всі, й від машини? — Чому знайти не може?
Чому помити МЕРСЕДЕСА – йому не допоможе?
Чому читала есемески, від тридцятьох панянок?
Та, ще море запитань — і так кожний ранок.
Та всю роботу чоловічу жінки добре знають,
Як не заводиться машина – чоловік і жінка пхають…
Наші жінки українські штанги піднімають,
Коли п"яний чоловік — на плече кидають…
Ще три кілометри несуть, хай ляже й проспиться,
Та він же свій, а не чужий — може пригодиться?
Нічого вже не пам"ятає, ще й кричить — співає…
Мешти згубив, але горілка — з кишені виглядає…
Не дозволяйте принизити себе УКРАЇНКИ!
Будьте горді й беріть приклад з інших країн жінки!
А чоловіків не розумних від себе відганяйте…
Любіть добрих й працьовитих, й жіночу гордість майте!
Не дозволяйте ви нікому себе зневажати,
А навчіть всіх чоловіків жінок поважати.
Чоловік в хаті голова, а жінка шия буде,
Куди шия ця поверне — голова там й буде.
Так, як будеш ти крутити цією головою,
Така буде і поведінка любимого з тобою…
Як покрутиш головою, — те й буде робити,
А головою так крутіть, щоб було добре жити,
Як не зможеш покрутити,- життя можна змінити.
Й знайти такого, щоб любив, та з ним щасливо жити.
Права в сім"ї будуть в вас рівні, як будуть вас любити.
Як буде в вас любов взаємна, то буде краще жити.
Треба жіноче своє щастя, в Господа просити.
Щоб вас любили й поважали, й ви теж могли любити…
Таких жінок, як УКРАЇНКИ ніде не знайдете,
Хоч весь ви світ, й КИТАЙ і ШТАТИ кругом ОБІЙДЕТЕ!!!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
