ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.02.26 12:22
Богиня у гніві
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту: «Що бачить читач, який натрапив на публікацію

Микола Дудар
2026.02.26 11:49
***
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —

Борис Костиря
2026.02.26 11:47
* * *
Літо не відчувається,
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться

Світлана Пирогова
2026.02.26 09:38
Чотири роки
Вчетверте лютий дихає вогнем,
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.

Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків

Тетяна Левицька
2026.02.26 09:12
До болю
Панічні атаки уже пережиті —
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.

До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози

Віктор Кучерук
2026.02.26 06:09
* * *
Старанно сповите туманом,
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.

Ірина Вовк
2026.02.25 18:41
"СВІТЛО НЕЗЛАМНОГО ПОРОГА" (замальовка сценарію)
ХОР ВОЇНІВ СВІТЛА:
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине

Артур Курдіновський
2026.02.25 18:23
Спасибі (сонет)
Дратує душу тліюче багаття,
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!

Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.

Ігор Шоха
2026.02.25 17:32
До висохлих джерел
                    І
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.

                    ІІ

Віктор Кучерук
2026.02.25 15:56
* * *
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.

Борис Костиря
2026.02.25 13:05
Літо
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.

Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,

Юрій Гундарів
2026.02.25 10:23
Мій читацький денник. Валер‘ян Підмогильний
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ Отже, у мене народилася ідея - дарувати тим читачам, які стежать за тим, що я пропоную їхній увазі, свої емоції від тих поетичних чи прозових творів, що залишають слід у душі. Йтиметься про художні перлини українських творців - і тих,

Тетяна Левицька
2026.02.25 08:15
Хто ти?
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.

Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче

В Горова Леся
2026.02.24 22:40
Лютий
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.

Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...

Володимир Невесенко
2026.02.24 21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.

Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,

Іван Потьомкін
2026.02.24 19:33
Надлюдина - нелюд (з Овідієвих "Метаморфоз")
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 * * *
Малюнок Миколи Ткачука Літо заснуло – мов пісня вмерла.
Так буде з життям колись...
Хтось повз по ньому, мов на Говерлу,
Чи до лебедів лис.

Я ж повернувся із Того світу
Не для дешевих драм.
Душевні плоди поламали віти.
Все – як вода.

Вітер старенький.
Стареньке небо.
Тихий, мов квітка, сон.
Всі ми там будемо коли-небудь,
Як не засне Харон...

Заячі очі тутешніх мавок.
Трави. Молитва. Дощ.
Даль глибиніє хутром кривавим
В очікуванні Годо.

Душу від зірки своєї грію.
Літо, літа, літак...
Я засинати, мов клен, не вмію.
То ж золотію так.

Золотом сивим іскрить волосся.
Гаснуть дороги жил.
Жив я, любив я... А чи здалося?
Броджу між близьких могил.

Жалість і заздрість в душі осінній...
Хліб народжує сіль...

Завтра усе поєднає іній –
Тихий красивий біль.




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-08-19 10:31:57
Переглядів сторінки твору 4317
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.720
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2025.01.26 22:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-08-19 10:55:30 ]
Душу від зірки своєї грію.
Літо, літа, літак...
Я засинати, мов клен, не вмію.
То ж золотію так... - больше всего)..

ну не уйду молча..есть авторы, о возрасте которых обманчиво судишь по их стихам - стихи старше авторов, на порядок старше.. дай Бог здоровья Патаре - коли б не она, наведшая на вас, 45летнего, я бы до сих пор заблуждалась что вам лет этак под 60, как минимум)...
и спасибо за новое фото)
ваша..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-08-19 11:41:48 ]
Лето заснуло – умершей песней
И жизнь не споет на бис…
Полз по ней кто-то, как на Говерлу,
Или как к птицам лис.

Дал возвратиться бог с того света –
Не для дешевых драм.
Зрелостью духа сломало ветки.
Всё – как вода

Старенький ветер.
Небесный студень.
Тихий, в бутоне, сон.
Рано ли, поздно ли – все там будем.
Только не спи, Харон..

Очи раскосые у русалок.
Травы. Молитва. Сон.
Даль одевается мехом алым -
Так она ждет Годо.

Я от звезды своей душу грею.
Лето, летА, полёт..
Кленом осенним заснуть сумею ль? -
Вряд ли.., беру в расчёт.

Волосы Искрой седою взЯлись.
Гаснут дороги жил.
Жил я, любил я..или казалось?
Меж близких брожу могил.

Жалость и зависть в душе осенней..
Хлеб порождает соль..

Завтра укроет все белый иней –
Тихо застелит боль


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-08-19 11:45:42 ]
не было автора ещё, Игорь, который давался бы мне так легко в переводе. для меня это говорит о хорошем)..я очевидно ваша ровесница..не по паспорту..а по тому для чего мы сюда вернулись с того света..спасибо..чуть-чуть не успела поставить рядом в ленту. теперь подожду, помусолю ещё)..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2012-08-19 13:55:04 ]
Да, но перевод скверный...)))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-08-19 15:20:59 ]
Був.
Читав.
Відгукуюсь!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-08-19 15:52:31 ]
Я мальчишка совсем молодой еще...
Но душе моей тысяча лет... :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-08-19 15:54:00 ]
Дякую, шановна Марто.
Додаю ще один вірш до майбутньої книги Ваших перекладыв ыз мене.

Удачі!

Ваш ІП. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-08-19 15:58:53 ]
Ваші, Марто, коментарі до моїх віршів - також потрібно буде надрукувати: вони також поетичні. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-08-19 16:42:15 ]
Люблю Ваші вірші, Ігорю. Що за пишнота і мови й думки!..
Натхнення!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-08-19 16:52:01 ]
Дякую, Володимире!
Тримаймося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-08-19 16:55:44 ]
Дай Вам Бог здоров*я, світла, Тамарочко, за океаном... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-08-19 17:56:31 ]
І Вам того, Ігорю. Шліфуйте далі душу свою, тисячолітню)))
До речі, за Свіяшем, наступне тоді душа Ваша хіба в священику на світ з“явиться (то йде за рівнем творця:))) Ну або в синові мільйонера де, хоч в Еміратах)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2012-08-19 17:15:29 ]
Увесь вірш - як "тихий красивий біль",
а оці рядки чомусь у нього не вписуються ніяк:
"Хтось повз по ньому, мов на Говерлу,
Чи до лебедів лис." Візуальна картинка, радше, усміхає ) Протиставлення не достатньо чітке... Може так? -
"хтось - як по здобич лис"?"



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-08-19 20:05:37 ]
І я до гурту ровесників... Ігоре, знову зачудований Вашими асоціативними рядами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-08-19 20:06:29 ]
скверно ли, верно ль - а песню ввергли
в души. В вечерний час
как одиноки они, говерлы.
это про нас...
:)
переписала всё... попробую опубликовать


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-08-19 20:07:50 ]
:) А ну покажіть, Марто.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2012-08-19 20:19:47 ]
СЛУШАЮСЬ)..
в день освящения плодов земных - плодов духовных не удержат ветви..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-08-19 20:09:30 ]
Дякую, Богдане!
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2012-08-19 20:10:49 ]
Вдячний, пані Любо, за цікаве зауваження і загалом за ніжну увагу.
Подумаю... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2012-08-24 19:03:09 ]
Так і накрило тихим красивим сумом... Дуже сподобалось!