ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.10.16 06:15
Плине небом ясний місяць,
Сповиває землю сон.
Тче пітьма тонку завісу
Між густих дубових крон.
Сплять пташки в гніздечках тихих,
Вітер також спати ліг.
Лиш зістарену безвихідь
Подолати сон не зміг.

хома дідим
2026.10.15 23:54
ідеалізм чи нігілізм
часописи й бібліотеки
ще пантоміми та балетки
олівчики з мосяжних гільз
овідія метаморфози
варфоломей морфін у дозах
шуруй до раю і вернись
в кінці обовязково приз

Артур Сіренко
2026.10.15 16:58
Були часи Троянові,
Були часи трояндові,
А були часи ковили,
Коли печаль міняли на шмати
Волової шкіри шляхетної втоми,
Коли печаль заплітали в загубленість,
А тихим землям привозили дзвони -
Посріблені, зі знаком сокола

Володимир Бойко
2026.10.15 16:38
Держслужбовцям у місті Валенсії
Дуже гарно живеться на пенсії.
Безкоштовне кіно,
Казино і вино -
Фантастичне життя у Валенсії.

Із поклоном в російську столицю
Мчить, мов птах, вірнопідданий фіцо

Борис Костиря
2026.10.15 15:58
Небесний меч над нами висне,
Непізнаний, як чисте зло.
Його вкриває, наче віспа,
Іржа і мудрості чоло.
Небесний меч - небесна правда,
Небесна істина блищить
У гострім лезі. Кожен практик
Відчує силу зброї вмить.

Артур Курдіновський
2026.10.15 15:15
Які б рядки про тебе не писав я,
Освідчення, поеми - все не те.
Ловлю твоє натхнення золоте
І прикрашаю віршів різнотрав'я.

Твій сум - така близька мені природа!
Самотність - наш одвічний спільний стиль.
Ти - незаміжня жінка, я - бобиль.

Євген Федчук
2026.10.15 14:27
Історія – учителька життя.
Але одних вона навчити може,
А інші до навчання неспроможні.
Живуть на білім світі, як сміття.
Самі по-людськи не навчились жить,
Нормально жити іншим заважають,
І розуміти того не бажають,
Що ті уроки треба все ж учить,

Тетяна Левицька
2026.10.15 12:37
Бра над софою схилилось уклінно...
Ніч підглядає в зашторені вікна...
В тиші блукають розгублені тіні,
книга тремтить у руках непомітно,
як пелюстки білорунних гортензій.
Слово до слова, складаються в пазли,
ллється мелодія дивних поезій —
образи с

Юрій Гундарів
2026.10.15 10:24
Військовослужбовець, хореограф і танцівник.
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втратив ногу, підірвавшись на російській міні. Але після реабілітації повернувся до св

Віктор Кучерук
2026.10.15 06:04
Пригадую часто сипучі піски
На березі річки стрімкої,
І дотики ніжні тремкої руки
У лозах порою нічною.
Тьмяніли і знов яскравіли зірки,
І шурхоти в тиші тонули, -
Донині вертаю крізь довгі роки
Туди, де дрімає минуле.

С М
2026.10.14 23:17
“Ей, уваж мою чарку, бармене
Це мій дрінк, еге, це мій дрінк, гаразд
Доливай, до верху
Хтось має співати
Чи хто співатиме?
Хтось має співати, вірно?
Ну а що”

Віктор Насипаний
2026.10.14 20:43
Ще ловить сонце хитрим неводом своїм
В’юнкі мальки облич ледь-ледь осінніх.
А риби хмар шубовсь у неба течії,
Вітри плетуть із трав човни старинні.

І птахи швидко літо бабине крадуть.
Полюють нас журба, страхи та холод.
А жовтень днів листки жене,

Іван Потьомкін
2026.10.14 19:35
Коли б то можна утаїть
В найглибшім серця сховку
І навіть ти не здогадалась,
Що стискує в один тугий пучок,
Від чого ні на мить позбутися не можу,
І кожне твоє слово, усміх, ласку,
І кожну мить буття твойого
Неподільно хочу взять собі...

Борис Костиря
2026.10.14 14:20
Не спіши у час важких прозрінь,
Як хвилина переплавить вічність.
Крізь важезну кригу сновидінь
Проривається забута вірність.

Не спіши. Впіймай за хвіст момент,
Феєрверк палкий і незабутній.
Не сльозливий, ніжний сентимент,

хома дідим
2026.10.14 12:08
щось написати я хотів
прийшла сусідка інна
і настрій елегійний мій
став радше мізогінним
феміна вжеж незгірша так
напевне це важливо
лібідо тут не при ділах
її цікавить пиво

Володимир Мацуцький
2026.10.14 11:19
Вірш «Кукувала зозуленька» Володимира Мацюцького (Мацуцького) — це сучасна патріотична поезія, написана в червні 2025 року та присвячена полеглим українським воїнам і пам'яті героїв. У творі переплітаються мотиви трагічної втрати, незламності та відсилки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Гентош (1957) / Вірші

 пародія « Бач! »

Семен Санніков
поезія “Піднебесся везе до обрію…”
http://maysterni.com/publication.php?id=81737

"Піднебесся везе до обрію
Міріади нічних багать.
І хотілось би не співать,
Та оспівую їх – і добрію,
Відчуваючи благодать.
Не порівнюйте це з естрадою.
Це насправді пісенна мить,
А казала кохана: "Цить"...
Уночі і про неї згадую,
Як не маю чого робить."

...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-09-03 22:28:23
Переглядів сторінки твору 6949
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.434 / 5.5  (5.018 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.163 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.840
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.12.12 13:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-09-03 22:33:03 ]
Вітаю, Семене!Прошу сприйняти з гумором.
Як каже мій кум, коли добре "оспівати", то і світ веселіший, і люди добріші... ДОбріють - і все тут!
Натхнення і творчих успіхів! Щиро


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2012-09-03 22:40:48 ]
Запізнились, Метре :)
Ми спільними зусиллями вірш якось налагодили, і він начебто вже по-новому співа про своє і вже не про те, про що співав його автор-герой.
Перший варіант мені подобавсь більше.
Ви його увіковічнили.






Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-09-03 22:47:18 ]
Дякую, Семене!
Ага, в "налагодженому" варіанті надто відчутна соціальна складова нашого буття.
Мені перший варіант теж більше подобається, так би мовити в "первозданній" красі Тримаймося (то стосовно другого варіанту)!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2012-09-03 22:55:36 ]
Там і тематична (про вовків) складова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-09-03 22:59:56 ]
Ага...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2012-09-03 22:41:06 ]
а що, в ЛГ вже не козак? цьом! )))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-09-03 22:52:54 ]
Та чого ж так буквально, Яфинко? "Пісенні миті"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2012-09-03 22:43:06 ]
Брате, твір убирай, як на мене, гостро і автор чуттевий не заслуговує на ці вибрики... Багато він вже поправив...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-09-03 22:55:00 ]
Вітаю, Вітре! Та не переймайся ти так - ми з автором знайомі давно, він жарти любить і цінує! На добрий настрій!
ПС. А перероблений варіант насправді програє першому (на мою думку)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2012-09-03 22:56:20 ]
)))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2012-09-03 22:58:50 ]
Опановуйте, шан. Вітре, українську мову.
ЗАСЛУГОВУВАТИ, ую, уєш і рідко ЗАСЛУЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСЛУЖИТИ, служу, служиш і рідко ЗАСЛУГУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. чого і на що. Своєю діяльністю, поведінкою викликати до себе певне ставлення з боку кого-небудь; бути гідним чого-небудь. Брат його, Роман, незважаючи на те, що був поранений під дотами * руку, залишився в строю і виконував бойові завдання. За такий вчинок брат його, Роман, заслуговує нагороди (Олесь Гончар, III, 1959, 85); Простіть, ..що лист буде недовгий, не такий, якого ви заслужуєте за Ваші, більш ніж милі, листи (Леся Українка, V, 1956, 187); Добре запам'ятав Сергій батькові слова і заслужив загальну пошану на кораблі (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 30); Улянці дуже ніяково, бо чим же вона заслугувала таку прихильність учительки? (Олесь Донченко, IV, 1957, 46);
// Бути вартим вивчення, наслідування і т. ін. Підпілля в Києві заслуговує на спеціальну наукову роботу (Юрій Яновський, II, 1954, 15).

2. тільки док. Здобути право на що-небудь службою, роботою. — Працював непогано і заслужив велику срібну медаль на виставці в Москві (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 442).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2012-09-03 23:01:49 ]
Глупости...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2012-09-03 23:02:56 ]
Укр. - занудливості.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2012-09-03 23:03:56 ]
ВИБРИК, у, ч.

1. Стрибок з відкиданням задніх ніг (про копитних тварин). Корова здоїлася без вибриків (Григір Тютюнник, Вир, 1964, 436);
// Грайливий стрибок (про людей). [Панас Захарович:] Інший як складе [пісню], слова в душу просяться, а музика — хоч вибрики вибрикуй (Яків Баш, П'єси, 1958, 140). 03 вибриком— із задоволенням, з радістю. — Клим чоловік неабиякий. За його кожна дівка піде з вибриком (Нечуй-Левицький, III, 1956, 324).

2. перен. Раптова примха, безпідставна, непослідовна дія, нечемний вчинок, вислів. Грубі вибрики о. Василя Раїса приймала за об'яв енергії та непохитної волі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 331); — Побіг.., — сказав Федір Дмитрович, — не витримав твоїх вибриків, Олько, й утік! Це ж золотий хлопець! (Павло Загребельний, Спека, 1901, 69); Якого ще вибрику можна чекати від панночки Омірової, яка змінила благословенний Кам'янець-Подільський на холодний Іркутськ? (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 291).

Том 1, стор. 356.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2012-09-03 23:05:39 ]
Вань, а чё у тебя друззя таки в непонятках?)))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2012-09-03 23:09:23 ]
"не заслуговує".
Лише одне дієслово.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-09-03 23:13:02 ]
Вітре, ти ж бач - тобі делікатно пояснюють, що йшлося про толерантний вибрик, чит. - грайливий стрибок, тобто без відкидання задніх ніг. А ти подумав...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-09-03 23:41:31 ]
Сподобалось, пане Іване, як завжди.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2012-09-04 00:27:55 ]
Цьом!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2012-09-04 05:11:33 ]
Іванко, позичте оті окуляри - усмішку, крізь які споглядаєте світ. Гарно все обернули - сміялася.
Хоча першоджерело вже змінилося, але прислужилося до створення цієї композиції. Нових бачень...:):):)