ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій СергійКо
2025.11.17 11:56
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Бо варто погляд підвести – і я в обіймах дивних чар.
Душа стискається, щемить, тримаючи важкий тягар.
Забуду намірів стерно – куди я йшов?

Тетяна Левицька
2025.11.17 09:38
Всесвіт, на сторожі
неба із руки,
у долоні Божі
струшує зірки.
На розбиті хати,
дерев'яний хрест
дивиться розп'ятий
Божий син з небес.

В Горова Леся
2025.11.17 08:31
Світи мені своєю добротою,
Хоч іноді за мене помолись.
Шмагає вітер - як під ним устою?
Затягнута димами давить вись,
Чорніє берег, що білів колись
Тясьмою пляжу, вмитого водою.
Темніє корч, закутаний від бризк
Благим рядном - нитчаткою сухою.

Олександр Сушко
2025.11.17 07:51
Сонцемісячні хлипи росою забризкали світ,
Котик мляво в кутку довилизує з рибою миску.
Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт,
Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском.

Закіптюжився взор, хвіст і грива обсмикані геть,
Візаві обгризає ростк

С М
2025.11.17 05:30
Раптом не в лад заспівав би чомусь
Хто покинув би залу тоді?
Згляньтесь, я трохи співатиму ось
І потраплю, як вийде, у ритм

О, я здолаю, як підтримають друзі
Я злечу, якщо підтримають друзі
Я сподіваюсь, із підтримкою друзів

Борис Костиря
2025.11.16 21:47
Вже день добігає кінця.
І посмішка тане з лиця.

Чимдужче прискорився час,
Засипавши брилами нас.

Куди він, шалений, летить?
Де все спресувалось у мить.

Володимир Бойко
2025.11.16 20:32
На світанку граби і дуби
Лаштувались піти по гриби
Узяли і корзин і мішків,
Та знайти не зуміли грибів.
Бо лисиці сховали лисички,
По печерах сидять печерички,
А дідусь-лісовик до комори
Позаносив усі мухомори.

Богдан Фекете
2025.11.16 15:29
Шосе тікає під мою машину
Закінчую цю погожу, погожу днину
І мить у декілька коротких хвилин
Змагається з вічністю, один на один

Осіннє сонце на призахідному обрії
Гріє мій мозок крізь скло і шкіру
Мружу очі тримаюся колії

Віктор Кучерук
2025.11.16 15:27
Тоді, коли пухнастим квітом
Духмяний дерен повнив двір, -
Теплом бабусиним зігрітий
Я був щоденно і надмір.
Та, як вареник у сметані,
Недовго добре почувавсь, -
Пора дитинства - гарна пані,
На мить з'явилась, пронеслась.

Сергій СергійКо
2025.11.16 14:56
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Де пітьма поглинає зірок неосяжне кубло.
Їм, натомість, самотні – злочинно, навмисно,
З оксамиту підступного неба,
З диким воєм, летять у приречене мирне житло.

Стіни, стіни зпадають, я

Артур Сіренко
2025.11.16 14:50
Вчитель Амок стояв біля прозорого чисто вимитого вікна і дивився на пейзаж пізньої глухої осені. Безнадійної, наче очі оленя, що побачив націлений на нього мушкет мисливця. Учні (капловухі та веснянкуваті, патлаті і закосичені, в чорній шкільній формі і з

Олена Побийголод
2025.11.16 13:04
– Наші захисники та захисниці
борються з ворогами (та ворогинями)!
...Втім, у кого є цицьки (чи циці?) –
не займатись їм богослужіннями...

(Серпень 2025)

Євген Федчук
2025.11.16 12:42
Розкажи-но нам, Миколо, як там було діло?
Як ви з князем Довгоруким до Криму ходили?
А то москалі собі все приписати хочуть
Та про свої перемоги тільки і торочать.
А ми чули, що й козаки там руку доклали.
І не згірше москалів тих в Криму воювали.
Ді

Микола Дудар
2025.11.16 11:46
В сфері внутрішніх відносин —
Вівці, гуси і кролі…
Кожне з них поїсти просить
І стареча, і малі…
В сфері зовнішніх відносин —
Поле, ліс, кущі, ріка…
Що не день, свої покоси
Кожним з них своя рука…

Олександр Сушко
2025.11.16 10:21
Лечу крізь час за обрій золотий
Туди, де колисає сонце тишу.
Немає там злостивої шопти,
Мелодії лишень, пісні та вірші.

Мажорний лад обарвлює печаль,
Пастельні фарби тонуть у веселці.
Мого життя не згасла ще свіча,

Тетяна Левицька
2025.11.16 02:27
Під прицілом чарівної Геби*
блискавка не вдарила тебе?
Будеш жити поки є потреба
зачерпнути море голубе.

Мрій затято про Гаваї тихі,
в фінікових пальмах острови.
Щоб яругою блукало лихо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Гентош (1957) / Вірші

 пародія « Бач! »

Семен Санніков
поезія “Піднебесся везе до обрію…”
http://maysterni.com/publication.php?id=81737

"Піднебесся везе до обрію
Міріади нічних багать.
І хотілось би не співать,
Та оспівую їх – і добрію,
Відчуваючи благодать.
Не порівнюйте це з естрадою.
Це насправді пісенна мить,
А казала кохана: "Цить"...
Уночі і про неї згадую,
Як не маю чого робить."

...
перейти до тексту твору




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-09-03 22:28:23
Переглядів сторінки твору 6144
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.434 / 5.5  (5.018 / 5.58)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.163 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.840
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.12.12 13:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-09-03 22:33:03 ]
Вітаю, Семене!Прошу сприйняти з гумором.
Як каже мій кум, коли добре "оспівати", то і світ веселіший, і люди добріші... ДОбріють - і все тут!
Натхнення і творчих успіхів! Щиро


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-03 22:40:48 ]
Запізнились, Метре :)
Ми спільними зусиллями вірш якось налагодили, і він начебто вже по-новому співа про своє і вже не про те, про що співав його автор-герой.
Перший варіант мені подобавсь більше.
Ви його увіковічнили.






Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-09-03 22:47:18 ]
Дякую, Семене!
Ага, в "налагодженому" варіанті надто відчутна соціальна складова нашого буття.
Мені перший варіант теж більше подобається, так би мовити в "первозданній" красі Тримаймося (то стосовно другого варіанту)!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-03 22:55:36 ]
Там і тематична (про вовків) складова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-09-03 22:59:56 ]
Ага...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2012-09-03 22:41:06 ]
а що, в ЛГ вже не козак? цьом! )))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-09-03 22:52:54 ]
Та чого ж так буквально, Яфинко? "Пісенні миті"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2012-09-03 22:43:06 ]
Брате, твір убирай, як на мене, гостро і автор чуттевий не заслуговує на ці вибрики... Багато він вже поправив...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-09-03 22:55:00 ]
Вітаю, Вітре! Та не переймайся ти так - ми з автором знайомі давно, він жарти любить і цінує! На добрий настрій!
ПС. А перероблений варіант насправді програє першому (на мою думку)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2012-09-03 22:56:20 ]
)))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-03 22:58:50 ]
Опановуйте, шан. Вітре, українську мову.
ЗАСЛУГОВУВАТИ, ую, уєш і рідко ЗАСЛУЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСЛУЖИТИ, служу, служиш і рідко ЗАСЛУГУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. чого і на що. Своєю діяльністю, поведінкою викликати до себе певне ставлення з боку кого-небудь; бути гідним чого-небудь. Брат його, Роман, незважаючи на те, що був поранений під дотами * руку, залишився в строю і виконував бойові завдання. За такий вчинок брат його, Роман, заслуговує нагороди (Олесь Гончар, III, 1959, 85); Простіть, ..що лист буде недовгий, не такий, якого ви заслужуєте за Ваші, більш ніж милі, листи (Леся Українка, V, 1956, 187); Добре запам'ятав Сергій батькові слова і заслужив загальну пошану на кораблі (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 30); Улянці дуже ніяково, бо чим же вона заслугувала таку прихильність учительки? (Олесь Донченко, IV, 1957, 46);
// Бути вартим вивчення, наслідування і т. ін. Підпілля в Києві заслуговує на спеціальну наукову роботу (Юрій Яновський, II, 1954, 15).

2. тільки док. Здобути право на що-небудь службою, роботою. — Працював непогано і заслужив велику срібну медаль на виставці в Москві (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 442).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2012-09-03 23:01:49 ]
Глупости...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2012-09-03 23:02:56 ]
Укр. - занудливості.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-03 23:03:56 ]
ВИБРИК, у, ч.

1. Стрибок з відкиданням задніх ніг (про копитних тварин). Корова здоїлася без вибриків (Григір Тютюнник, Вир, 1964, 436);
// Грайливий стрибок (про людей). [Панас Захарович:] Інший як складе [пісню], слова в душу просяться, а музика — хоч вибрики вибрикуй (Яків Баш, П'єси, 1958, 140). 03 вибриком— із задоволенням, з радістю. — Клим чоловік неабиякий. За його кожна дівка піде з вибриком (Нечуй-Левицький, III, 1956, 324).

2. перен. Раптова примха, безпідставна, непослідовна дія, нечемний вчинок, вислів. Грубі вибрики о. Василя Раїса приймала за об'яв енергії та непохитної волі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 331); — Побіг.., — сказав Федір Дмитрович, — не витримав твоїх вибриків, Олько, й утік! Це ж золотий хлопець! (Павло Загребельний, Спека, 1901, 69); Якого ще вибрику можна чекати від панночки Омірової, яка змінила благословенний Кам'янець-Подільський на холодний Іркутськ? (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 291).

Том 1, стор. 356.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2012-09-03 23:05:39 ]
Вань, а чё у тебя друззя таки в непонятках?)))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-03 23:09:23 ]
"не заслуговує".
Лише одне дієслово.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-09-03 23:13:02 ]
Вітре, ти ж бач - тобі делікатно пояснюють, що йшлося про толерантний вибрик, чит. - грайливий стрибок, тобто без відкидання задніх ніг. А ти подумав...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-09-03 23:41:31 ]
Сподобалось, пане Іване, як завжди.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2012-09-04 00:27:55 ]
Цьом!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-09-04 05:11:33 ]
Іванко, позичте оті окуляри - усмішку, крізь які споглядаєте світ. Гарно все обернули - сміялася.
Хоча першоджерело вже змінилося, але прислужилося до створення цієї композиції. Нових бачень...:):):)