ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
* * *
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Людмила Юферова (1959) / Вірші

 Все буде добре
Все буде добре, витримаю, зможу –
Ще й не з таких виходила кругів.
Сьогодні доля зиркає вороже,
Сміється хитро з дальніх берегів.

Сама, сама я їй зробила виклик –
Аж дзенькнув ляпас у худу щоку!
Бо прогинатись перед злом не звикла
В начальників на владнім килимку.

Ой, безнадіє, підбери лахміття
І проти вітру злякано тікай,
Моїх думок розбурхані суцвіття
Плащем холодним ти не накривай.

Та я ж не з тих, що плачуть у задусі,
В котрих життя – закручене кільце.
Я витримаю, зможу і проб’юся!
Ще й долі посміюся у лице!




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-09-17 20:29:16
Переглядів сторінки твору 8759
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.592 / 5.5  (4.615 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.507 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.734
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.03.26 18:51
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2012-09-17 20:50:17 ]
Добре робити самому виклик проблемам, тоді більше шансів здобути перемогу. Оптимістично, дає надію на перемогу для інших, хто вже, можливо, зневірився.
Дякую, піднімає дух.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юферова (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-17 21:04:10 ]
Дякую, Василю! Виклик зробила. Тепер залишилася без роботи. Вистою, знайду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Баліга (М.К./Л.П.) [ 2012-09-17 21:26:00 ]
Все змінюється на краще. Можливо, це звучить банально й наївно, але це справді так. Просто ми не завжди це помічаємо. Все, що відбувається має свій сенс.
З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2012-09-17 21:33:42 ]
...сили Вам, п. Людмило!Снаги і здоров’я то всьо перебороти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юферова (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-17 21:35:01 ]
Згодна, Василю. Тільки саме ця робота була сенсом мого життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-17 21:35:37 ]
Каково! Тільки хотів сказати, що кожен килим в шефа може бути останнім, якщо шеф в людина випадкова. Це для чоловіків. Для жінок, коли він меле щось на зразок .... в нумера і бридкий, мокрий, словом гадкий слова шеф не існує. Начальник слово їм. Та деколи і начальники одумуються.
Смілива жінка це рідкість і не тільки в наші часи.
Все буде добре.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юферова (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-17 21:45:37 ]
Дякую, п.Людмило! Життя навчило головного правила: непереборних труднощів не існує, усі вони - тимчасові. Вистою, а куди ж дінуся. З теплом, Л.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2012-09-17 21:51:55 ]
щиро бажаю витримки і мудрості, хай щастить... Бо ... знайомо, ох, як то всьо знайомо і ятрить ще... А! щодо віршу - вдало дуже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Юферова (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-17 21:50:05 ]
Олександре, як гарно і влучно ви сказали про випадкових шефів! Одумуються справжні начальники, а випадкові не складуть собі ціни. Народна мудрість каже, що краще з розумним загубити, аніж з дурним знайти. Істинна правда. З повагою, Л.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-17 22:36:07 ]
Борітеся - поборете (Т.Г.Ш.)
А, з другого боку, це якось не по-християнськи.
Треба вміть повинуватись і чекать.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2012-09-18 00:27:39 ]
кому і чого..., п. Семене???


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-09-18 12:40:36 ]
"Во всём повинуйся судьбе"

Дзэнская притча (публікується російською)

Стояли дни последней декады летней жары. Газоны у монастыря совсем пожухли и пожелтели.

— Надо бы поскорее разбросать немного семян травы! А то очень неприглядно! — сказал молодой монах.

— Подожди пока спадёт жара, — отмахнулся наставник. — Следуй времени!

В осенний праздник Луны наставник купил мешок семян и велел молодому монаху посеять их. Но поднялся осенний ветер, половина семян была посеяна, а половина оказалась развеяна ветром.

— Так не годится! Слишком много семян развеяно ветром! — воскликнул молодой монах.

— Ничего страшного. Из развеянных семян больше половины — бесплодны и всё равно не дали бы всходов, — сказал наставник. — Следуй природным свойствам!

Просеянные семена тут же начали склеивать налетевшие птицы.

— Что за наказание! Птицы склюют все семена — молодой монах в сердцах затопал ногами.

— Ничего страшного! Семян много, до конца их не склюют! — сказал наставник. — Принимай мир, какой он есть!

Поздней ночью внезапно полил дождь. Утром молодой монах влетел в зал для медитаций с криком:

— Учитель! На этот раз всё кончено! Дождём смыто так много семян!

— Куда смыло, там и взойдёт! — сказал наставник. — Следуй судьбе!

Прошла неделя, и на прежде голой земле, вопреки всем ожиданиям, взошло много изумрудно-зелёных ростков травы. И даже на нескольких незасеянных прежде участках проступила зелень.

Молодой монах от радости без конца хлопал в ладоши. Наставник, кивнул головой, сказал:

— Следуй радости!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2012-09-18 13:31:52 ]
гарно!