Останні теплі дні, скоро доведеться залягати на зимівлю, а воно стає просто цікаво – хто ж переможе на виборах? По партійних списках мені байдуже, то нехай Крошман переймається, а от по мажоритарних – Іванів фаворит чи Саливонів? Хоч бери та анабіоз відміняй, і метеликів уже майже не залишилося, гляди – ще вагу почну втрачати.
А тим часом новий конфуз. Наш Кап'яр, він же скрізь за господарем швендятися звик, то теліпається й у передвиборчих походах. Було б нічого, та героїчний пес утовкмачив собі в кудлату голову, що має не лише супроводжувати господаря, а й захищати. Перекусався з половиною сільських псів, порозганяв чи не всіх сільських котів, двом, чи навіть трьом потенційно перспективним виборцям порвав штани, що, зрозуміло, одразу спричинило діаметральну зміну їх політичних переконань. Розлютований Іван, якому кожен голос на вагу золота, зачинив чортяку в хліві, то збунтований Кап'яр так вив, що одразу зашепотілися, чи не вмре хто скоро в Івановому обійсті. Такі похмурі прогнози відчахнули від нашого кандидата ще кілька голосів на жаль нестійких у вірі виборців, Іван собаку випустив, але нахвалявся, що вкине сатану до старого колодязя, де я якраз наготував собі для зимівлі кубелечко.
Зимувати під боком у пса!? Крошка реготав, а я заходився ламати голову, як позбутися несподіваної халепи. Вирішив діяти методом навіювання. Однаково ночі холодні й метелики вже майже не літають, то, діждавшись, поки наш незрадливий охоронець захропе собі по собачому в будці, я всівся на її дашку й почав нашіптувати: "Сиди вдома… сиди вдома… сиди вдома…" Подіяло – вранці Кап'яр ледве виповз до миски з буди й похлебтавши з неї вчорашнього борщу, лінькувато поліз назад. Я вже було тріумфально позирнув на кота, аж тут на ґанок вийшов Іван, почухався й каже: "А-а, нікуди сьогодні не піду – посиджу вдома!" – "Та ж о десятій у тебе зустріч на тім кутку. З виборцями!" – Одарина до нього з хати. "Ну їх, остогиділи…" – Іван.
Дідько, та це ж Кап'ярова будка якраз під Івановим вікном! Крошка аж підстрибнув: "Ти хоч розумієш, що своїм дурним навіюванням можеш змінити розстановку сил у новому парламенті!?" – "То хай не навіюються, а то навіяні якісь усі…"
Я ліпше виростогубовий фольклор згадаю, заспокоює завше. Хоч би таке:

Ми не птиці – кажани, хочеш – спробуй дожени!
Моя бантина скраю.
Гуп-гуп – це впав виростогуб!
Випив кави філіжан і подумав, що кажан.
Не все те кажан, що догори ногами висить.


Далі буде…