Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.29
14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.
А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,
2026.07.29
14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.
Не хочеться зранку вставати
2026.07.29
13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині
2026.07.29
12:10
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.
Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили
2026.07.29
10:14
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі
2026.07.29
09:47
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба
2026.07.29
08:27
Художня мапа сновидінь
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.
А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,
2026.07.29
05:36
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.
2026.07.29
03:09
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини
Музичний супровід:
продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo)
Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То
2026.07.28
20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так
Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &
2026.07.28
19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.
Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя
2026.07.28
19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.
Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,
2026.07.28
15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.
Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
2026.07.28
12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.
Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі
2026.07.28
11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось
2026.07.28
10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.
Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Савела (1981) /
Проза
Кава з Дідом Морозом
Вона повільно йшла засніженою вулицею. Струнка, світлоока білявка у пухнастій шубі й білих чобітках, така схожа на справжню Снігуроньку. Зима цього року видалася щедрою на сніг, і з неба падали й падали сріблясті мереживця, осідаючи на пухнастих віях. «31 грудня, - думала вона, - Новий рік! Не прийшов, навіть, не подзвонив…Навіщо? Тобі й без мене весело: друзі, однокурсники, дівчата. «Абонент знаходиться поза зоною досягнення». Це я в тебе – поза зоною. Ти ж у нас такий недосяжний, самовпевнений, успішний. Навколо тебе обертається всесвіт: тебе всі люблять, ти всім потрібен. І мені теж дуже потрібен зараз…»
- Дівчино!! Ви мене чуєте, дівчино?
Приємний чоловічий голос намагався достукатися до затьмареної роздумами свідомості: «Ви загубили рукавичку!». Немов прокинулася. На неї стривожено дивилися карі очі сивобородого Діда Мороза. Справжнього! «Але таке трапляється лише в казках, - подумала дівчина. – Здалося? Ні, він дійсно тут, у червоному кожусі, прикрашеному сріблястим дощиком, з чарівним посохом у руках».
- Дівчино! Та що з вами таке? – Я не примара, не бійтеся.
- А хто ви?
- Дід Мороз.
- Справжній?
- Звісно. Ось візьміть свою рукавичку.
- Дякую! - Вона повернулася й повільно пішла.
- Дівчино, зачекайте. Здається, нам по дорозі.
Наближався святковий вечір . «31 грудня - Новий рік, зрадливо нашіптувала їй ображена свідомість. – А казка? Де казка? І взагалі, де всі: жодного перехожого? Хоча про що я? Сьогодні – Новий рік, усі святкують, всім весело. А я…»
- Снігуронько, можна я буду звати вас так?
Знайомий голос вивів зі стану оцепініння.
- Як хочете..
- У вас щось трапилося? Сьогодні свято, а ви така сумна?
- Трапилося. Я вперше зустрічатиму Новий рік одна.
Незнайомець на мить зупинився, ніби вирішуючи щось важливе.
- А ви коли-небудь пили каву з Дідом Морозом?
- Ні.
- Тоді я згоден бути першим Дідом Морозом, якого ви запросите до себе на каву…
Дива! Напередодні Нового року зустріти справжнього Діда Мороза – не казка? Запросити його до себе на каву й до ранку розповідати про заповітні мрії й нездійсненні бажання. Здійсняться? Можливо. Принаймні, ці двоє зустрінуть Новий рік разом. А значить, зима знову й знову засипатиме землю снігом, а самотні дівчата губитимуть рукавички на щастя!
2011 рік.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Кава з Дідом Морозом
Вона повільно йшла засніженою вулицею. Струнка, світлоока білявка у пухнастій шубі й білих чобітках, така схожа на справжню Снігуроньку. Зима цього року видалася щедрою на сніг, і з неба падали й падали сріблясті мереживця, осідаючи на пухнастих віях. «31 грудня, - думала вона, - Новий рік! Не прийшов, навіть, не подзвонив…Навіщо? Тобі й без мене весело: друзі, однокурсники, дівчата. «Абонент знаходиться поза зоною досягнення». Це я в тебе – поза зоною. Ти ж у нас такий недосяжний, самовпевнений, успішний. Навколо тебе обертається всесвіт: тебе всі люблять, ти всім потрібен. І мені теж дуже потрібен зараз…»
- Дівчино!! Ви мене чуєте, дівчино?
Приємний чоловічий голос намагався достукатися до затьмареної роздумами свідомості: «Ви загубили рукавичку!». Немов прокинулася. На неї стривожено дивилися карі очі сивобородого Діда Мороза. Справжнього! «Але таке трапляється лише в казках, - подумала дівчина. – Здалося? Ні, він дійсно тут, у червоному кожусі, прикрашеному сріблястим дощиком, з чарівним посохом у руках».
- Дівчино! Та що з вами таке? – Я не примара, не бійтеся.
- А хто ви?
- Дід Мороз.
- Справжній?
- Звісно. Ось візьміть свою рукавичку.
- Дякую! - Вона повернулася й повільно пішла.
- Дівчино, зачекайте. Здається, нам по дорозі.
Наближався святковий вечір . «31 грудня - Новий рік, зрадливо нашіптувала їй ображена свідомість. – А казка? Де казка? І взагалі, де всі: жодного перехожого? Хоча про що я? Сьогодні – Новий рік, усі святкують, всім весело. А я…»
- Снігуронько, можна я буду звати вас так?
Знайомий голос вивів зі стану оцепініння.
- Як хочете..
- У вас щось трапилося? Сьогодні свято, а ви така сумна?
- Трапилося. Я вперше зустрічатиму Новий рік одна.
Незнайомець на мить зупинився, ніби вирішуючи щось важливе.
- А ви коли-небудь пили каву з Дідом Морозом?
- Ні.
- Тоді я згоден бути першим Дідом Морозом, якого ви запросите до себе на каву…
Дива! Напередодні Нового року зустріти справжнього Діда Мороза – не казка? Запросити його до себе на каву й до ранку розповідати про заповітні мрії й нездійсненні бажання. Здійсняться? Можливо. Принаймні, ці двоє зустрінуть Новий рік разом. А значить, зима знову й знову засипатиме землю снігом, а самотні дівчата губитимуть рукавички на щастя!
2011 рік.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
