ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.09.23 23:03
Село розбомблене під обрій,
Ридання чуть і дронів свист,
Не плачте, все в нас буде добре -
"Втішає" псевдооптиміст.

Поза кордоном діти, вдови,
Вже півнароду - хто куди.
Та буде все у них чудово --

С М
2025.09.23 18:14
У середу близько п’ятої ледь розвидниться
Нишком зачинить у спальню двері
Лишить листа, що все мовить за неї
І на кухню сходами, носовичка
стискаючи
Двері тихцем зачинивши вхідні
Ступить нарешті надвір

Леся Горова
2025.09.23 14:26
Мідну турку вгортає пелюстями синіми полум'я.
Синій ранок за шибою холодом першим вістить.
Починається осінь іще одна, стомлена й зболена.
Пробивається сонце в тумані остудженим променем.
Синій ранок ув очі вдивляється садом пустим.

Сну розкидані

Іван Потьомкін
2025.09.23 11:45
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Віктор Кучерук
2025.09.23 09:50
Холодні іскри зорепаду
Безслідно танули вгорі
Над потемнілим тужно садом
І німотою чагарів.
Вони з'являлись і зникали,
Як не приборкані думки
Про світлі радощі й печалі,
І швидко пройдені роки...

Борис Костиря
2025.09.22 22:25
У дитинстві я довго подорожував.
Що я шукав?
Я шукав те, чого не існує,
а знаходив лише порожнечу.
Із дитинства закріпилася звичка
шукання невідомих світів.
Я потрапляв у магму невідомості,
у в'язку речовину невизначеності,

Сергій СергійКо
2025.09.22 19:07
Сонет)

Четвертий рік вона приходить поспіль.
Колись весела,
А тепер сумна.
Розгублена нерозумінням Осінь.
Чом йде війна?

Тетяна Левицька
2025.09.22 16:58
Не гадаю наразі, що буде зі мною —
домовина соснова, чи сонця розмай?
Бач, вервечкою ходить біда за бідою,
без страждання гріхи не пускають у рай.

Ще не все допила із ґрааля терпіння
і не склала в дорогу валізу важку.
На краю океану збираю камін

Світлана Пирогова
2025.09.22 15:40
Літає павутина примою в повітрі,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.

І швидко час злітає, мов легка пір'їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,

Віктор Насипаний
2025.09.22 14:40
Згадаю я ті давні дні,
Коли з’явилась ти мені.
І я від тебе шаленів,
Кохання квітку сам приніс.

Приспів:
Хоч роки, як стрімка ріка,-
В моїй руці твоя рука.

Ольга Олеандра
2025.09.22 10:31
Спокуса щирістю найнебезпечніша з спокус.
Така солодка і така принадна.
Ти відчуваєш доторк її вуст?
Він дуже ніжний й неспростовно владний.

Він проникає у твоє єство,
запалює й розпалює все дужче.
Невже ти хочеш загасить його?

Віктор Кучерук
2025.09.22 10:11
Все швидше й швидше мчать літа,
Все більше й більше смутку в звуках, -
Знедавна втома й гіркота
Дороговказом стали мукам.
Зловісний стрій нових недуг
Вже приглядається до мене
І так ось топчеться навкруг,
Що пилом дихають легені.

Олександр Буй
2025.09.21 20:52
У життя мого блокноті для нотаток
Добігають чисті аркуші кінця
І останній вже готується прийняти
Завершальну епіграму від Творця.

Отче наш, пошаруди іще папером:
Переглянь Свої помітки на полях,
Що мені до бенефісу від прем’єри

Іван Потьомкін
2025.09.21 19:27
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.

С М
2025.09.21 17:17
О, ця жінка зо цвинтаря від мене має діти
Душевна, хай не всяк нас має видіти
Вона ангел звалища, є у неї їжа
Якщо я помиратиму, ти знаєш, хто саме накриє моє ліжко

Якщо трубопровід зламаний, на мості я приникнув
Чи їду з глузду на гайвеї недалік р

Євген Федчук
2025.09.21 16:12
В історії України скільки раз бувало,
Що самі ж і «верховоди» її продавали.
Хто відкрито її зрадив, хто дурно попхався,
Хотів слави. Замість того сорому набрався.
Ще і більше зробив шкоди, ніж доброї справи.
Тому то наша історія така і кривава.
Геть
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Савела (1981) / Проза

 Кава з Дідом Морозом

Вона повільно йшла засніженою вулицею. Струнка, світлоока білявка у пухнастій шубі й білих чобітках, така схожа на справжню Снігуроньку. Зима цього року видалася щедрою на сніг, і з неба падали й падали сріблясті мереживця, осідаючи на пухнастих віях. «31 грудня, - думала вона, - Новий рік! Не прийшов, навіть, не подзвонив…Навіщо? Тобі й без мене весело: друзі, однокурсники, дівчата. «Абонент знаходиться поза зоною досягнення». Це я в тебе – поза зоною. Ти ж у нас такий недосяжний, самовпевнений, успішний. Навколо тебе обертається всесвіт: тебе всі люблять, ти всім потрібен. І мені теж дуже потрібен зараз…»
- Дівчино!! Ви мене чуєте, дівчино?
Приємний чоловічий голос намагався достукатися до затьмареної роздумами свідомості: «Ви загубили рукавичку!». Немов прокинулася. На неї стривожено дивилися карі очі сивобородого Діда Мороза. Справжнього! «Але таке трапляється лише в казках, - подумала дівчина. – Здалося? Ні, він дійсно тут, у червоному кожусі, прикрашеному сріблястим дощиком, з чарівним посохом у руках».
- Дівчино! Та що з вами таке? – Я не примара, не бійтеся.
- А хто ви?
- Дід Мороз.
- Справжній?
- Звісно. Ось візьміть свою рукавичку.
- Дякую! - Вона повернулася й повільно пішла.
- Дівчино, зачекайте. Здається, нам по дорозі.
Наближався святковий вечір . «31 грудня - Новий рік, зрадливо нашіптувала їй ображена свідомість. – А казка? Де казка? І взагалі, де всі: жодного перехожого? Хоча про що я? Сьогодні – Новий рік, усі святкують, всім весело. А я…»
- Снігуронько, можна я буду звати вас так?
Знайомий голос вивів зі стану оцепініння.
- Як хочете..
- У вас щось трапилося? Сьогодні свято, а ви така сумна?
- Трапилося. Я вперше зустрічатиму Новий рік одна.
Незнайомець на мить зупинився, ніби вирішуючи щось важливе.
- А ви коли-небудь пили каву з Дідом Морозом?
- Ні.
- Тоді я згоден бути першим Дідом Морозом, якого ви запросите до себе на каву…
Дива! Напередодні Нового року зустріти справжнього Діда Мороза – не казка? Запросити його до себе на каву й до ранку розповідати про заповітні мрії й нездійсненні бажання. Здійсняться? Можливо. Принаймні, ці двоє зустрінуть Новий рік разом. А значить, зима знову й знову засипатиме землю снігом, а самотні дівчата губитимуть рукавички на щастя!
2011 рік.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-10-09 00:21:47
Переглядів сторінки твору 1299
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.821 / 5.5  (4.678 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.450 / 5.27)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2012.11.13 13:33
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2012-10-09 10:16:07 ]
Хороша проза в Діда у Мороза!
Губіть рукавички, щороку губіть!