Йду краєм міста, праворуч ліс і в ньому кладовище. Зелена смуга між цими двома містами щороку стискується. Жах, що з’явиться, коли вони зіллються, в мені вже існує, бо в місті живих ліворуч вже повно мертвих і ненароджених духом.
Пізня осінь. Опале листя час од часу раптово звихрюється, та за мить вже поволі опадає на мої жовті черевики і вони стають ще непомітніші. Вітер шарудить листям. Повітря, уже холодне, проймає мене своєю прозорістю і я починаю світитись.

2001