ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.06.21 05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.

Борис Костиря
2025.06.20 21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,

С М
2025.06.20 15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво

Світлана Майя Залізняк
2025.06.20 15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.



Панно Фа

Козак Дума
2025.06.20 14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.

Віктор Кучерук
2025.06.20 07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.

Борис Костиря
2025.06.19 21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,

Євген Федчук
2025.06.19 20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні

Світлана Пирогова
2025.06.19 12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.

Віктор Кучерук
2025.06.19 09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.

Світлана Майя Залізняк
2025.06.18 22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Рожеві метел

Борис Костиря
2025.06.18 21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.

Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж

Іван Потьомкін
2025.06.18 19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Асорті Пиріжкарня
2025.06.18 14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами. Коментарі свого часу сподобались, як сві

Віктор Кучерук
2025.06.18 05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі

С М
2025.06.17 22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах

Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Щавлик (1991) / Проза

 Рабы
Пасмурным утром я проснулся, примерно в 10 часов. Первым делом я умылся и пошел на кухню, где я выкурил последнюю сигарету. Как назло и кофе закончилось. Холодильник был пуст. Честно уже заколебала такая жизнь, роботы нету, денег тоже. Но как хочется купить себе новую куртку ,новый телефон, а еще больше хочется новую жизнь, то есть денег мне нужно много. Но иногда я думаю что для счастья просто хватит 20 гривен, купить пива пачку сигарет выйти на балкон и смотреть как живет муравейник, вглядываться в лицо каждого прохожего пытаясь угадать его мысли.
Я начал рыскать по квартире в поисках сокровищ. В кошельке я нашел 10 гривен, и нашел мелочь у себя в сумке - две гривны сорок копеек. Я вышел на улицу и пошел в ларек купить сигарет. Как-то пусто в муравейнике было тем утром. А еще и пасмурная погода, хотя две недели было солнечно . Одним словом странное утро. Ларек был закрыт, что странно. Мне пришлось иди в магазин что был немного дальше. Я шел по улице не встретил ни одного человека. Подойдя к магазину я увидел что он тоже закрыт. Это все было очень странно ,мне казалось что я один остался в этом маленьком городе.
Я прошелся к ДК и снова не встретил не единого человека. Не скажу что я был в панике, но было не по себе. Я пошел на излюбленное всеми место-озеро что находилось за городом. Там я увидел двоих человек. Один ловил рыбу на спиннинг, второй седел у костра. Я попросил у них сигарету, и спросил не знают ли они почему город пуст. Они спросили «Какой город?» .Я им рассказал что город где я живу находится меньше чем за километр от озера. Они рассмеялись и сказали что не знают никакого города, и что здесь в округе даже сел не было. «Как не было?» -возмутился я. Я подумал что они либо просто решили посмеяться надо мной, либо это не местные, хотя в любом случае чтобы попасть к озеру нужно ехать через город.
Я пошел обратно в город, с надеждой что магазин открылся ,а магазина уже не было вместе с гордом. На месте моей малой родины была степь, там где стоял мой дом теперь стоял бурьян. Я думал что сошел с ума, я сел на землю закрыл глаза и хотел проснуться, но я не спал. « Что случилось? куда все делось? что происходит?»- мучали меня вопросы.
В дали я увидел двоил людей. Я подбежал к ним .Я увидел тех же что были и там у озера. Один опять сидел у костра а второй уже был не с спиннингом а с ружьем. Я спросил у них где делся город, где все ,и кто они такие? Человек с ружьем мне ответил что они охотники, а тот что у костра крикнул « И рыбаки!». Они мне рассказали что они не зависят от денег, что живут тем что природа дает, им все равно какой курс евро и доллара, а города здесь не было. Они сказали что здесь просто стояли дома, и они мешали им охотится на зайца. Конечно же я сказал что это чушь. Я опять сел на землю и хотел проснуться.
Я увидел что человек у костра жег не дрова а деньги, я спросил что он делает. Он мне сказал что это единственная польза от денег, а денег у них много. Он мне дал пластиковую банковскую карточку ,и сказал что здесь хватит денег и на куртку и на телефон и на новую жизнь. Он меня поставил перед выбором либо он говорит мне пароль но город и люди которые в нем жили никогда не появится, либо появляется город но исчезает карточка. Я выбрал пароль. Он у меня спросил а как же твои друзья, твоя девушка, как же твоя любимая квартира, как же картины которые ты рисовал и в которые влаживал душу. Я сказал ему что конечно друзей, девушку терять не хочется, но нужно смотреть в будущее, а без денег его не видно, друзья рано или поздно бы разъехались, а девушка это вообще приходящее и уходящее, всегда можно встретить новую, а квартиру куплю в Киеве намного лучше прежней , а картины еще нарисую, души у меня хватит.
«Говоришь хватит?»-Переспросил он. Ну тогда пароль от карточки это год отмены крепостного права.
Я дошел то трасы ,на попутках доехал до первого большого города ,нашел банкомат и ввел год отмены крепостного права-1861 . Экран банкомата показал что пароль не правильный, я еще сделал попыток пять но это не принесло результата. Я не знал что делать я оказался в чужом городе где я никому не нужен, без квартиры, без людей которые меня любят. В кармане у меня было чуть больше десяти гривен, которые я сразу отдал, бродяге стоявшему у перехода. Зачем мне были нужны деньги, я даже курить тогда не хотел. Мне хотелось опять в свой маленький любимый городок, в свою квартиру одно комнатную, я хотел опять обнять свою девушку, пусть я ее не люблю, но я переживаю за нее всегда ,и дорожу ею. Я понял что я наделал я продал себя, я продал свой мир. Мне все равно было что я не получил денег- я хотел домой. Я начал бродить по городу.
В парке я опять встретил тех двоих, они сидели на скамье одеты очень солидно и играли в шахматы. Я отдал им карточку и сказал чтобы вернули мой город. Сказал чтобы за деньги не переживали ,потому что пароль не подошел. Тот что жег деньги спросил у меня а какой год отмены крепостного права? Я думал он насмехается надо мной, и потому я просто промолчал, и пошел дальше.
Я долго скитался по городам никому не нужный. Я забрел в лес, в лесу я переночевал одну ночь .Утром я услышал выстрелы ,я крикнул чтобы не стреляли, я боялся чтобы охотники случайно не попали в меня. Ко мне подошли двое охотников ,это были снова они, двое моих друзей. Я спросил что им опять от меня нужно. На что двое охотников очень удивились, у них был вид как будто они видят меня первый раз . Они спросили могут ли мне как-то помочь. Я им сказал что они сами все прекрасно понимают. Потом один из их протянул мне руку и представился Алексеем ,а второй сказал что его зовут Паша. Они сказали что ничего не понимают. И правда хотят мне помочь. Они рассказали что живут в селе которое в 15 километрах от леса. Сами они охотники любители, и у них есть хижина в лесу в которой они живут в сезон охоты ,но они сейчас мало охотятся и хижину ту практически забросили, и она сейчас в плачевном состоянии. Они сказали что если я ее отремонтирую, в основном там проблема была с крышей, то я могу там жить. И вот уже год я живу в лесу, я охочусь, ловлю рыбу, собираю ягоды. Часть я продаю и покупаю самое необходимое в сельском магазине. И только здесь я понял, что крепостное право отменили не в 1861 году, его до сих пор не отменили, мы все рабы ,рабы денег.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-10-18 23:39:17
Переглядів сторінки твору 1067
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.919 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ФАНТАСТИКА
Автор востаннє на сайті 2012.11.27 21:36
Автор у цю хвилину відсутній