Олесь Дяк
поезія “Солодкий гріх”
збірка “Світ незірваної ожини” , Львів, 2005

"Прикочусь яблуком
до ніг,
цілую їх –
тремтиш і млієш,
притулю губи
захмелілі
у мріях
про солодкий гріх.

Твої коліна,
як музей,
легенди хміль
середньовічний,
близький, далекий
і магічний…
Такий музей
один, як цей.

Ось лицар твій,
терпке вино,
кришталь розтулених
органів…
Пульсує кров
в медових снах,
течуть скарби
з твоєї рани."

Пародія

Якби в музей пішов,
Якби…
Та звабили коліна
Слічні.
І враз забувся
Про скарби
Сучасні
І середньовічні.

Подумати про гріх
Не міг…
Мов паперівка –
На долівку,
Та й підкотивсь
Тобі до ніг…
Не наступи
На паперівку!

Поглянь! Не сип
На рани сіль!
А кров пульсує так,
Аж свище…
Змішалось все –
Легенди… хміль…
Вино…
Я підкотився ближче…

… А цілував,
Що ледь не вмер,
Ті кучері
Чорніші сажі!
В музей ні кроку
Відтепер –
Мені і так…
Як в Ермітажі!

26.10.2012

Файний, слІчний – красивий, чудовий (галицький діалект);
Паперівка - ранньолітній сорт яблук