Та це загроза, щоб трохи адреналіну збити, Гаррі-о!:)ЛГ лякається, а хтось їде до океану фоткати. Або ще і на хвилях з дошкою вигойдуватись - он в новинах такого показували.
Ураганька моя - і ковбойка (бо бренді?:), і розбійниця, і шайтанка - все підійде, розбишаці, мабуть :)) Культура, - так, на неї треба роки аби хоч трохи вникнути, з ходу не утнеш.
Що сіллю дороги ють - рада чути. Я була в Києві к-ка років тому, зимою, саме вибори були, а гололід - страшенний, люди падали як груші, жаль було дивитись. Мені здавалось, влада про те не дуже дбала, а люди так звикли до байдужого до них ставлення, що навіть і в думці не мали нарікати,,,
Зате було забавно дивитись на красунь-дівчат, що мов балерини, на тонісіньких підборах вільно бігли-летіли по льоду:) В нас тут високі підбори і вечірні плаття одягають лиш на великі бали і вечорини... А вже на лід - то особливе мистецтво:)
Дякую за візит Ваш, о Гарріо, і моральну підтримку в очікуванні стихії. Будьмо!

...посипа-ють, - перепрошую:)

А нехай, на тім і стоЇмо!
Рада бачити на сторінці, Богдане.

Так і тримаємо, Вітре. Якщо ви моїй san-Ганюшці якось там стихійно рідня - шепніть аби менш бушувала та пісок (sand)розкидувала:)

Дякую, Роксолано дорогенька, ти до мене - До океану, я до тебе - Від нього, скучно нам не буде:))

То добра ідея, Мирославе, - гуртом їй крикнем, то мо й злякається:)Вона й так, виглядає, думає яким чином прибувати - не спішить до берега, вже на ніч основну гулянку перенесла, розбійниця. Будем сподіватись, що й силу основну там, в океані, залишить.
Тим часом прибережні міста евакуйовані, дороги й тунелі закриті, журналісти все рапортують, згинаючись од вітру на узбережжях, народ сидить по хатах. Хоча, не весь - хтось он, ще недавно он показували, ще сюрфить по хвилях - відчайдушних ковбоїв тут доста. Їх закликають не втрачати розум - бо потім через них мають ризикувати життям рятувальники.
Вітер більшає, тисячі домів уже втратили електроенергію, тисячі польотів давно відмінені, в аеропорті - притулок.
Країна ця добре організована. Але коли стосується стихії, все передбачити важко.
піднімаю Каглуу солодку, - якраз із Мексіки duty-free привезла, - хай нам всім буде добре, і взагалі - щоб краще в світі жилося! :)

Якщо серйозно, то важко уявити собі оте - з одного боку - передчуття біди, а з другого - сподівання на те, що все минеться. Хочеться на те - друге - сподіватись. Чого щиро зичу!

Більше тривоги, коли дивишся TV і бачиш що де з ким. То і цікаво, бо історично, та і на нерви діє, коли забагато. Я виключила саме, - роблю перерву.
Цього разу обіцяють більше вітру, ніж дощу. Це вже краще. Бо з дощем - в нашім районі - ми одержуємо ще й збитки од води в підвалі. Вітер - ламає дерева, розкидаючи гілки, рве дроти, - краще вдома сидіти в такий час і чайок,- хоча б, - попивати:)

Дякую, Таню. За домашніми справами (додатковий день - вдома:)особливо нІколи за всим спостерігати (TV),але дуже цікаво. У нас зараз повний місяць, ото відьму й притягує...

Тримайтесь))))