лагідно))

...а вже і грудень не за горами...і Миколай поволі складає список чемних.)))

...щоправда вони розділені порами року...)))

...десь я вже таке чув... Попахує менторством...

А мені здалося, що я лише констатував. І - наскільки вже міг - конструктивно. До повчань, та навіть до порад і пропонування варіантів не переходив.Виходить, ми з вами по-різному розуміємо менторство.Але в будь-якому випадку - вибачте. Намагатимусь більше вас не турбувати.

Я не проти конструктиву. Кожен бачить його по-своєму. Для прикладу щодо некоректності рим у Вашому трактуванні, наводжу вірша В. Симоненка:

ПОЕТ
Я жив не раз, хоч не в одній ОПРАВІ,
Вмирав не раз і знову ВОСКРЕСАВ,
Серцями людськими, мов каменем, КРЕСАВ,
Втопивши біль у віковій ЗАГРАВІ.

Тоді, як ви плелися невеселі,
Опутані кайданами в катівні,
Мартинови під ваші сни наївні
Мені стріляли в груди на дуелі.

Я не вмирав. На прив’язі МІЦНОМУ
Мене, мов пса, покірні ХОЛУЇ
Тримали в закутку холодному, ТІСНОМУ,
Закинувши в віддалені КРАЇ.

Та не піддавшись зарібку легкому,
Я не прислужував ніколи і нікому.

Ставити у приклад класиків для виправдання власних технічних огріхів - ця тема вже для мене настільки пахне нафталіном, що навіть говорити про те не хочеться. Одначе мені не шкода пояснити свою точку зору на цю проблему ще раз.

По-перше - проблеми в римуванні у цьому вірші Симоненка такі ж очевидні, як і у вас. Однак, треба зважити на час написання вірша, на те, що довершеність техніки - це й справді таки не найсильніше місце в цього автора, бо він сильний іншим - публіцистичною прямотою, безкомпромісністю і щирістю.

По-друге, якщо я не помиляюсь, ми знаходимося на сайті, де прийнято обговорювати і критикувати. Повірте, не лише на цю, а й на кожну вашу технічну проблему я можу знайти по сотні таких же у класиків. І якщо ви ставите собі за мету навчитись у них саме недолікам, а не чомусь іншому, то будь ласка, ніхто не забороняє.

По-третє. Я відредагував не одну поетичну збірку. І дуже багато разів стикався з такою ж постановкою проблеми, як щойно у вас. Можу сказати, що більшість авторів етап "А в Ліни Костенко теж є дієслівні рими" проходять без проблем і рухаються далі. Однак є невелика частина, яка загрузає там дуже надовго. Бо я можу правити тексти, можу пропонувати якісь варіанти і т.ін., але налаштувати кут зору людині я не можу. Усім відомо, що знаходимо ми саме те, що хочемо знайти.

перепрошую, Мирославе.

Шановний Мирославе, зважуся ще раз наголосити на тому, що тон мого коментаря не був ані категоричним, ані доброзичливим. Він був нейтральним і конкретним. Такою і має бути літературна критика, на мою думку.
Щодо суттєвої різниці у віці, то я, здається, дотримався всіх формальностей - називав співрозмовника на ви і фамільярностей собі не дозволяв.
Цілком припускаю і - більше того - вважаю такий стан речей нормальним, що ви з якоїсь причини не хочете, або не можете сприймати критичні зауваги саме від мене. Причини пояснювати непотрібно. Достатньо буде тільки повідомити про це. Я зрозумію і надалі оминатиму ваші вірші своїми критичними заувагами.
В будь-якому випадку, дякую за те, що ми з вами все ж змогли протримати цей діалог на достойному регістрі. І - творчих вам успіхів!

Андрію, я радо сприйму будь-який, тим більше - конструктивний коментар, в т.ч. й від Вас, у рекомендаційній,доброзичливій, але не зверхній формі , і здатний оцінити рівень коментатора. Ваш рівень заслуговує уваги (хоча й не з усім я погоджуюсь). Не буду тягнути Вас за вуха до моїх публікацій, але було б глупо з мого боку відмовлятися від фахового, конструктивного стороннього погляду, а з Вашого - ставати в позу ображеного. Вважаю, що ми порозумілися. Успіхів!

Навзаєм.

Ми всі, поети, такі вразливі, Мирославе, і там - де і геть не варто б. Тримаймось, і бережім тремткий голубий вогник саме того, що є дар божий. Без нього до пера братись не варто, хоч би вже і вмів до того часу заримувати по діагоналі, горизонталі і по колу разом)) Привіт чарівним звіряткам!