ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.12.25 09:09
* * *
Різдвяна зірочка ясніє
Понад оселями в імлі
І подає усім надію
На мир та радість на землі.
Вона одна з небес безкраїх
До нас з'явилася смерком
І крізь густу імлу вітає
Своїм світінням із Різдвом.

Ярослав Чорногуз
2025.12.25 08:06
Вечір кохання
Замерехтіли трояндові свічі,
Мов розлились аромати весни.
Ти подивилася ніжно у вічі,
Мов пелюстками усипала сни.

ПРИСПІВ:
Вечір кохання, вечір кохання,
Іскри, як зорі, летіли увись,

Кока Черкаський
2025.12.24 21:29
Турист і футурист
Сказав туристу футурист:
- Я-футурист! А ти -турист!

- Все вірно, - відповів турист,-
Який я в біса футурист?

Артур Курдіновський
2025.12.24 15:51
Без...
Безсніжна зима. Беззмістовний мороз.
Безрадісний вечір, безмовний світанок.
В повітрі - відлуння сумних лакримоз,
Сліди від порожніх палких обіцянок.

Беззахисне місто. Безсовісний світ.
Безбарвні думки та безплідна планета.
Свиней не відтягнеш від

Микола Дудар
2025.12.24 14:40
***
Ти бачив те, небачене ніким…
Забутий ним і згублений між ними.
Вдавав себе завбачливо глухим
Своїми (Господи, сприйми…) гучними.

В тобі ховалось сховане від сліз
З усіх доріг назбиране роками…
І ти як той у долі доле-віз,

Борис Костиря
2025.12.24 12:14
Паростки весни
Ці паростки весни проб'ються безумовно
Крізь кригу і сніги, крізь сумніви і страх.
Вони здолають підступи і мову,
Якою говорив зими старий монах.

Вони здолають забуття і змову
Ненависті і зла, потворної тюрми
І так здобудуть певну перемогу

Сергій Губерначук
2025.12.24 09:23
Який пан товстий та негарний…
– Який пан товстий та негарний.
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі то – світ.
Світ – то пан.

23–24 серпня 1996 р., Київ

Віктор Кучерук
2025.12.24 06:54
* * *
Мов тополиний пух прилинув
На мерзлу землю за вікном, -
Рої сніжинок безупинно
Літали й вихрились кругом.
Кружляли, никли, шурхотіли
Навколо хати аж надмір
І світ ставав ще більше білим,
І білість вабила на двір.

Артур Сіренко
2025.12.23 23:51
Ховаючись від зливи
Ми ховались від холодного дощу чужих слів під чорною парасолькою віри. Барабанні постукування по натягнутому пружному шовку китайщини здавались нам то посмішкою Будди, то словами забутого пророка-халдея, то уривками сури Корану. Ми ховались від дощу чужих

С М
2025.12.23 22:04
Добрий докторе (The Rolling Stones)
О докторе добрий – на поміч!
Там де серце було в мене – біль
Він тихий він б’ється
Можте вирвати і
У банці отій зберегти?

О мамо мені все недобре
І сьогодні не день а стрибок

Олександр Буй
2025.12.23 21:12
Шизофренія
Я прочитати дам вогню твої листи,
А фото покладу чим глибше до шухляди, –
І потім сам-на-сам для пані Самоти
Співати заведу мінорні серенади...

Хай полум’я горить, ковтаючи слова,
Що зранили навік понівечену душу, –
І запалає вмить від болю голова

Борис Костиря
2025.12.23 19:57
* * *
Я іду забутими стежками
У глухих, неходжених місцях.
Заблукав поміж двома віками,
Хоч порив небесний не зачах.

Заблукав у лісі чи у полі,
У далеких хащах наземних.
Я шукаю волі у неволі,

Микола Дудар
2025.12.23 17:30
Лабух і єжи з ним...
Перше моє прозвисько (в дитинстві) -- Євик, Свинопас, і пішло -- Сем, Кальок, Борода, Будулай, Татарин, Боніфацій, Лабух...
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:

Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп

Тетяна Левицька
2025.12.23 17:18
По тонкому льоду
Я босоніж пройду
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.

І не страшно іти,

Кока Черкаський
2025.12.23 15:31
нема чого читати
Ой, нема чого читати,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами

Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,

Сергій Губерначук
2025.12.23 11:38
Повертатися годі з-під чужого крила…
Повертатися годі
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Мирослав Артимович (1949) / Вірші

 «Або - Або»*
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-11-11 18:58:22
Переглядів сторінки твору 4988
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.688 / 5.5  (5.207 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.176 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.887
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.27 06:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2012-11-11 19:02:33 ]
:) Мирославе, ну аби не присвята, я би подумала, що це заклик..! Чесно! аж моторошно трохи стало... і плечі розправилися! Дякую..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-11-11 20:17:10 ]
За розправлені плечі - дякую! Усім би так (маю на увазі не реакцію на мого вірша)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Александр Колгатін (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-11 19:19:14 ]
І Ваше "Боротьбо!" наснажує, Мирославе


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-11-11 20:19:15 ]
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2012-11-11 20:29:50 ]
Славно, хоч і одноманітні рими... Але посвяту краще написати перед першою строфою: Присвячую Наталії Лісовській*... А внизу пояснити хто така Н. Лісовська...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-11-11 21:11:36 ]
Дякую за відвідини. Те, що читала Н. Лісова (не Лісовська)особисто, було саме зі звиклою посвятою - перед першою строфою.
А які одноманітні рими Ви маєте на увазі?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-11-11 21:58:11 ]
Моцно, Мирославе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-11-11 22:03:05 ]
Дяка, друже! Радий чути!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Данилюк (Л.П./Л.П.) [ 2012-11-11 22:38:18 ]
Так життєствердно звучать ці рядки-проймає...Все наше життя-це боротьба і вибір.Глибока лірика.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-11-11 22:57:43 ]
Дякую, Наталю! Сподіваюся, що у Вашому житті (з часом) стане більше поезії, ніж боротьби і вибору.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2012-11-12 00:39:37 ]
І хоч-не-хоч, а на душі – дебати:
одне з-поміж обох – або-або." Надзвичайно!!! Так багатозначно і красиво п. Мирославе. Це присвята двом талановитим і непересічним особистостям водночас - сильні рядочки.
Мені все тутдуже близьке, бо на слова О. Теліги виконую свої музичні композиції, а з Наталкою Лісовою довно знайомі - вітаю її з такою високою роллю- мої віртуальні оплески і квіти!!
(Може якось натрапите на виставу "Антігона" - то зазнайомитеся ще і з моєю рідненькою сестричкою, котра виконує головну роль:))) Най щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-11-12 11:41:33 ]
Вітаю, Роксолано! Які цікаві кульбіти дарує нам життя - спільні знайомі. З Наталею ми знайомі з 2008 року, коли вона зі своєю подругою, теж акторкою, Олею Бакус, прикрасили своїм майстерним декламуванням мої (неоковирні за збігом приголосних та використанням дієслівних рим:)))вірші на презентації першої поетичної збірки. З тих пір товаришуємо. А вистава поставлена за п'єсою "Олена Теліга. Або-або" авторства Наталі Лісової та Інни Павлюк. Це фактично двогодинна моновистава (без антрактів), у якій Наталя Лісова-Олена Теліга присутні безперервно.Так що я був зачарований філігранно зіграною роллю,що і послужило мотивом для написання цієї посвяти.
А "Антігону", при нагоді, обов'язково перегляну.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-12 03:29:09 ]
Гарний сильний волелюбний заклик. (Вистави не бачила, але творчість Олени Теліги - чудова...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-11-12 11:51:22 ]
Далеко не кожному (надто - молодій людині, а тим більше - жінці) під силу свідомо зробити такий вибір...
Дякую...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2012-11-12 12:01:09 ]
Здається, що саме так, якщо вірити словнику:
Су́дьбо.
Мене це питання зацікавило, бо й собі думаю щось таке написати. Я днями Жванецького М.М. у поїзді бачив.

Без критики,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2012-11-12 12:03:15 ]
І "жу́рбо".
Мабуть, плавають ці наголоси.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-11-12 14:29:33 ]
Давно не чув, Гарріо-Семене! Що мені у Вас подобається, так це – почуття гумору (у даному випадку - зі Жванецьким). І, звісно, Ваша прискіпливість (у хорошому розумінні) до непорушності правил. Зауваження Ваші слушні, однак я тут свідомо дозволив собі заради змісту поступитися словниковим наголосом. Такі випадки у поезії непоодинокі, як Ви розумієте. Для прикладу, у В.Симоненка («Бубнявіють думки, проростають словами…») (прошу не вважати, що возвишаюся до нього):
«Є міста — ренегати, є просто байстрята,
Є левИ, що мурликають, наче коти,
Божевільно байдуже облизують ґрати
Ще й пишаються з власної сліпоти.»

Чи в Івана Низового («Нічний вістун»):
«Піду до Буська пішки.
Тут мій дім.
Колишній дім...
Вклонюся лиш замкОві
Й гайну до Львова –
Всі мої у Львові...»

Дякую за небайдужість!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-11-12 16:46:52 ]
дуже гарно, особливо те, що Ви вхопили не тільки зміст, а ритм, не знаю, як точніше сказати, жіночого мислення)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-11-12 22:19:39 ]
Цей ритм, як Ви кажете, жіночого мислення мені задала переконлива гра Наталі Лісової...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-11-12 22:35:22 ]
гарно)