КІМНАТА

В п’ятницю, тринадцятого, Р. викинув свого паспорта та всі інші документи у
річку, а потім довго дивився як тече вода, цей плин води почався відтоді, як
з’явився цей світ, і досі не припиняється, одні ріки всихають , інші
з’являються, змінюються їхні русла, але вода неодмінно тече далі . Ці думки
змусили його зобразити гірку награну посмішку, більш спонукану розумом, аніж
емоціями, та й про які емоції може йти мова, коли вони давно втратили для Р.
свою красу і привабливість, і в його нинішній ситуації зовсім не виправдовували
свого права на існування у ньому, про інших він точно не знав, і тому намагався
думати, ніби у інших з емоціями все набагато краще, ніби вони можуть ще щиро
сміятися і щиро плакати, мимовільно і майже, з точки зору здорового глузду,
безпричинно. Наступних два тижні Р. не ходив на роботу, а також перестав
спілкуватися з усіма друзями і знайомими, яких у нього було не так і багато,
читав книги і просто намагався втекти від плину часу і від усього, що звикли
вважати зв’язком із життям, міг годинами сидіти на лавочці у якомусь там парку і
нічого не думати, а просто вдивлятися, - не в перехожих, не в крони дерев, не в
небо, - а просто в нікуди, куди б він не глянув, усюди натрапляв на порожнечу, в
якій не було нічого видно і чути. Ще через два тижні Р. зрозумів, що усі грошові
заощадження, яких в дійсності й не було, бо жив він від зарплати і до зарплати,
скінчилися, а тому буде змушений шукати якісь джерела для існування, що його
абсолютно не влаштовувало, бо жодних спонук, причин і ані найменших бажань щось
робити, рухатись, думати він не знаходив. Усе остогидло, бо здавалось
позбавленим жодного змісту.
Через кілька днів головний герой відчув непереборне бажання зникнути з цього
обридлого міста і з цього обридлого світу, а тому одягнувся, пильним поглядом
обдивився вміст своєї кімнати, відкрив двері шафи, торкнувся рукою до костюма і,
ніби намагаючись впевнитись в якості товару на ринку, помацав пальцями тканину,
тоді забрав руку і закрив дверцята. Підійшов до книжок, ще раз перечитав назви
та імена авторів і згодом, перевіривши чи досить міцно закрите вікно, вийшов у
двері і замкнув їх на ключ, який перегодя, потрапивши вже на вулицю, викинув.
Кажуть, досить сильно схожу на Р. людину зустрічали в Одесі, Харкові, Сумах, у
Львові, по інших містечках країни. Багато стверджують ніби бачили Р. у Італії та
Штатах, а потім островах Океанії, але жодного разу в його власній кімнаті він
більше не був.