Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.14
17:29
Так сонце смажить невідступно
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
У гладіаторських боях,
Жорстоко, хижо і підступно
В далеких вигаслих краях.
Так прямо воїну у вічі
Воно палає, ніби меч.
І стяг далекого сторіччя
2026.06.14
11:25
Анатолій Матвійчук
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
Найгірше - коли нездари судять Митця...
Плювати в спину Геніям не треба,
Коли вони за небокрай ідуть!
Бо душі їх здіймаються у Небо,
І в тім, напевно, є найвища суть.
2026.06.14
11:13
Я постукав в двері Бога,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
Зранку, у неділю.
- Чи ти, Боже, віриш в мене?
Він спросоння:
- Ні, не вірю!
Ти є вигадка учених,
Пустота наполовину,
2026.06.14
09:48
Пісок сховався у рогожу.
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
З’явились - Діккенс і вовки.
Жебрак гомілки сон тривожить,
Готує з кістки поплавки.
Гарцюють коники в коноплях
Промовлю я тобі: - Дивись!-
Вогонь вже їсть життя голоблю
І дим націлися кудись…
2026.06.14
07:48
Реквієм страждання
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
відлунало скерцо.
Стихнуло мовчанням
в порожнині серця.
Боже, як жахливо
втратити колишнє...
Ми ж були щасливі,
як буяли вишні
2026.06.14
07:24
Сонний алігатор у полуденнім сонці
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
Побіля річки як-ото зазвичай у сторонці (о ні)
Хоче своє віскі
Хоче свої чаї
Але хоч що завгодно та мене не хчи
О ні
О ні я бував там доволі
2026.06.14
06:25
Щоби стан покращивсь зранку -
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
Треба чаю випить склянку,
Бутерброда скуштувати,
Щоб порадувати матір
Дуже гарним апетитом
Та у школі бути ситим.
14.06.26
2026.06.13
21:40
Зиму я цю намацав,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
Роблю у неї крок.
Ти подивись: не плачу,
Губи мої – пісок.
Скільки змовчати хочу –
І затягну паском
Ночі пітьму молочну,
2026.06.13
20:36
іконостас твоїх ікон
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
для інших неважливий
орган регістри овертон
ще ладан тут курили
курили опіум хоча
дешевка синтетична
не промовляє до дівчат
сторонніх або стрічних
2026.06.13
16:21
Літо з квітами жасмину,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
Я до тебе серцем лину —
Літенько.
І вітаю, і цілую
Кожну квітоньку.
Он щебече соловейко —
Зупинилася,
2026.06.13
14:46
Ніч колишеться над левадою —
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
Полином.
Серце повниться тихо згадкою,
Наче сон.
Місяць випливе стигло-жовтий там,
За ліском.
Явір стане моїм порадником,
2026.06.13
13:24
Чи може музика звучати
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
Століть минулих і часів?
Чи пробивається крізь ґрати,
Крізь гомін площ і голосів?
Ця музика прорве кайдани
Темниці, чатових, тюрми,
Яку споруджують вандали
2026.06.13
12:25
Я Тобі присвячую бузок,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
А собі - відлуння бенефісу,
Купу нескінченну помилок
У своїй старій життєвій книзі.
Я Тобі присвячую жасмин,
Запашну сонату білих дзвонів.
Всесвіту супроти - я один,
2026.06.13
09:54
Зафарбовує небо глибока пітьма,
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн
І вкриває довкілля нічною габою.
Дивовижна пастель, і зізнайся сама –
Ти ж не проти, щоб я милувався з тобою.
Чи не візьмеш, горянко, мене на постій –
Незнайомцем чудним, а супругом пізніше.
У дилемі оцій, календарн
2026.06.13
07:01
Попід сонцем, понад гаєм
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
Хмара хмарку доганяє,
Як завжди прудку Катрусю
Заклопотана бабуся,
Бо онука, наче білка,
Сновигає дуже стрімко.
13.06.26
2026.06.12
22:23
Ти прийшов невипадково
у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...у моє сумне життя,
розпалив ліричним словом
в серці справжні почуття.
Запросив на вальс чудесний
і романсом причастив.
Крижана льодина скресла
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.06.08
2026.06.05
2026.06.01
2026.05.31
2026.05.14
2026.05.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Євгенія Дєдова (1951) /
Вірші
Машенька
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Машенька
Для меня ты всех роднее
Ты ведь кровиночка моя.
Сестричка милая и родная,
Ведь мы с тобой одна семья.
Все детство мы с тобою вместе,
Ходили в садик и игрались.
Болели, бегали и ругались…
И незаметно в юность шли.
Помню я, когда впервые
Ты без меня, одна ушла…
Ведь для твоих подружек стала
Вдруг почему-то я «мала»
Толпой тогда вы шли на танцы,
Меня оставили одну…
И я стояла у тополи,
Глотала горькую слезу…
И вдруг – сестричка оглянулась…
Смотрела долго на меня,
И бросив всех – ко мне вернулась…
Со мной вдвоем у кино пошла.
И помню я , как однажды,
А жили бедно ми тогда.
К тебе вдруг зависть появилась…
Свет заслонила для меня.
«У Маши видите две кофты!»
Шестнадцать было тебе тогда.
А у меня то – ни единой…
И зависть за сердце взяла…
А наша мамочка родная,
Взглянув, поняла все тогда…
Она спросила: «Машу любишь?»
И я ответила ей: «Да».
И мама мне тогда сказала:
«Жень, вещи это ерунда.
А кофточку тебе мы купим.
А у жизни главное – сестра.
Спасибо мамочке любимой,
Что научила нас любить.
И на всю жизнь нам объяснила,
Чем нужно у жизни дорожить
И мамочки совет тот мудрый
С тобой по жизни мы несем
Друг друга сильно и нежно любим,
Не обижаем и бережем.
Моя сестричка, дорогая!
Ты помогаешь мне всегда!
Когда болела я, у больнице
Со мной ты сутками была.
И богу слава, маме и папе.
Что у жизни есть ты у меня!
Что мы друг друга понимаем
Что мы с тобой одна семья.
Ты ведь кровиночка моя.
Сестричка милая и родная,
Ведь мы с тобой одна семья.
Все детство мы с тобою вместе,
Ходили в садик и игрались.
Болели, бегали и ругались…
И незаметно в юность шли.
Помню я, когда впервые
Ты без меня, одна ушла…
Ведь для твоих подружек стала
Вдруг почему-то я «мала»
Толпой тогда вы шли на танцы,
Меня оставили одну…
И я стояла у тополи,
Глотала горькую слезу…
И вдруг – сестричка оглянулась…
Смотрела долго на меня,
И бросив всех – ко мне вернулась…
Со мной вдвоем у кино пошла.
И помню я , как однажды,
А жили бедно ми тогда.
К тебе вдруг зависть появилась…
Свет заслонила для меня.
«У Маши видите две кофты!»
Шестнадцать было тебе тогда.
А у меня то – ни единой…
И зависть за сердце взяла…
А наша мамочка родная,
Взглянув, поняла все тогда…
Она спросила: «Машу любишь?»
И я ответила ей: «Да».
И мама мне тогда сказала:
«Жень, вещи это ерунда.
А кофточку тебе мы купим.
А у жизни главное – сестра.
Спасибо мамочке любимой,
Что научила нас любить.
И на всю жизнь нам объяснила,
Чем нужно у жизни дорожить
И мамочки совет тот мудрый
С тобой по жизни мы несем
Друг друга сильно и нежно любим,
Не обижаем и бережем.
Моя сестричка, дорогая!
Ты помогаешь мне всегда!
Когда болела я, у больнице
Со мной ты сутками была.
И богу слава, маме и папе.
Что у жизни есть ты у меня!
Что мы друг друга понимаем
Что мы с тобой одна семья.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
