Сергій Гупало
поезія “І ліс, і лось”
http://maysterni.com/publication.php?id=84842


"Все мріється: мені зустрівся лось
І я йому – і гість, і щем, і радість;
І лісові ще більше забаглось
Уславити лунке величчя Прадо.*

Це не парадні насміхи литавр,
А кров гуде і знову жили – ріки,
Тому і світ усяко захитавсь,
І попливли невір’я-просторіки.

Аж ось і лось. Узяв і розгубивсь,
І тупнути копитами не сміє,
А навкруги – тумани голубі
І щастя те, що тільки уві сні є.

І лось незграбний, а також і граб,
Дивуються, що я таки непутній.
Недобрі думи зріють: а пора б
І забувати зустрічі у грудні…

Та я – додому. Тихо. Без образ.
І знову добре подружився з містом.
І ліс, і лося згадую не раз.
Тому живу не просто, а врочисто."
--------
*всесвітньовідомий музей.

Пародія

Помріяти у лісі забаглось –
Відвести душу (так вже повелося),
А лісові надумалось чогось
Мені назустріч випустити лося.

Я десь читав, що лось травичку їсть –
А цей в оскалі хижім рикнув строго!
Хоч я на мигах показав, що гість -
Недобрі думи визріли у нього.

Хитнувся світ і загуділа кров,
Як лось вперед попер незграбне тіло!
Я стартанув, не гірше, як Борзов,
І попливли кущі, замиготіло…

Геть кожуха – чи ж ворог я собі?
А тупіт ближче – певно ціле стадо!
…А навкруги – тумани голубі,
Така краса, що спочиває Прадо…

Та я – додому. Тут не до литавр!
І щастя те, що лось такий незграба,
І зовсім то не лось – а динозавр!
Устиг таки я видертись на граба!

…Вернувся пізно. Тихо. Без образ.
В сльозах дружина – вийшов пополудні,
І діти теж (а ходять в перший клас!)
Дивуються, що я такий непутній…


19.12.2012