Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.02
21:31
Пожовкле листя падає в обличчя,
Як сон віків похмурий і страшний.
І довга сукня осені не личить.
Вона сховає від страждань земних.
Пожовкле листя хоче говорити
Зі мною мовою повільних рік.
І більше пекло годі нам створити,
Як сон віків похмурий і страшний.
І довга сукня осені не личить.
Вона сховає від страждань земних.
Пожовкле листя хоче говорити
Зі мною мовою повільних рік.
І більше пекло годі нам створити,
2025.11.02
20:59
Слова сліпі, тавровані тобою
У дощ, що перекреслив всі надії.
То ж не було хвилини супокою,
Хилились хризантем промоклі вії.
І падолист. і вітер, і печалі -
Усе змішалось у гіркім коктейлі
Зів*яли восени колишні чари.
У дощ, що перекреслив всі надії.
То ж не було хвилини супокою,
Хилились хризантем промоклі вії.
І падолист. і вітер, і печалі -
Усе змішалось у гіркім коктейлі
Зів*яли восени колишні чари.
2025.11.02
20:29
Розгулявся північний, та так уже крепко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав, і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав, і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.
Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли
2025.11.02
18:46
Я люблю не стільки з кимось чи з комп’ютером грати, скільки відтворювати партії майстрів з шахів. Для мене це щось схоже на читання цікавої книжки чи прослуховування класичної музики.
І ось серед інших видатних майстрів сициліанського захисту я натрапи
2025.11.02
15:21
Прочитав Василько книжку про Лєвшу Лєскова.
Про те, як Лєвша спромігся блоху підкувати.
Та і став тоді бабусі своєї питати:
- Що то за звір – блоха ота? Щось для мене нове.
- То комаха. Така мала, навіть менше мухи.
І стрибає, й кусається. Зараз то ї
Про те, як Лєвша спромігся блоху підкувати.
Та і став тоді бабусі своєї питати:
- Що то за звір – блоха ота? Щось для мене нове.
- То комаха. Така мала, навіть менше мухи.
І стрибає, й кусається. Зараз то ї
2025.11.02
08:48
Звучить дочасно і потужно…
А дефіцит завис в коморі
Но є надія… є Залужний
І Закарпаття чемний говір
Демократична послідовність
Гуртує спокою контракти
І зупиняється у Львові…
Принаймні, висловились «Факти»
А дефіцит завис в коморі
Но є надія… є Залужний
І Закарпаття чемний говір
Демократична послідовність
Гуртує спокою контракти
І зупиняється у Львові…
Принаймні, висловились «Факти»
2025.11.01
22:04
Ми дивимось на світло,
якого немає, -
світло погаслих зірок.
Але так само згасає світло
від людей, воно поглинається
киплячою магмою небуття.
Ми дивимося на світло
домівок, але потрібних людей
якого немає, -
світло погаслих зірок.
Але так само згасає світло
від людей, воно поглинається
киплячою магмою небуття.
Ми дивимося на світло
домівок, але потрібних людей
2025.11.01
20:33
Усе на ліпше хоч би як
І я божеволів у школі
Мої вчителі були кволі
Мене зупиняли й
Усе загортали
У правила щодо & щоби
Та й визнав, що усе на ліпше
І я божеволів у школі
Мої вчителі були кволі
Мене зупиняли й
Усе загортали
У правила щодо & щоби
Та й визнав, що усе на ліпше
2025.11.01
20:10
Не напишу про тебе мемуари,
Хоча мотиви вже робили кроки.
Ще від Кармен звучало стільки арій,
І павутинням заплітались роки.
Не напишу про тебе мемуари.
Приходить розуміння надто пізно.
Не збудувати тріумфальну арку.
Хоча мотиви вже робили кроки.
Ще від Кармен звучало стільки арій,
І павутинням заплітались роки.
Не напишу про тебе мемуари.
Приходить розуміння надто пізно.
Не збудувати тріумфальну арку.
2025.11.01
19:34
До подиху останнього збережи для мене, Боже,
незмірну тугу й біль за тих дітей Твоїх,
що й на схилку літ не в змозі позабути,
як їх в палеоліт війна триклята вкинула.
Там кременем-кресалом добувавсь вогонь,
поживою єдиною, а не дієтою, лобода була,
незмірну тугу й біль за тих дітей Твоїх,
що й на схилку літ не в змозі позабути,
як їх в палеоліт війна триклята вкинула.
Там кременем-кресалом добувавсь вогонь,
поживою єдиною, а не дієтою, лобода була,
2025.11.01
13:17
Піврічне немовля з матусею і татком…
Якби ж по своїй волі майнули в небеса…
Якби ж прийдешня ніч цікавилась малятком —
З очей текли б не сльози, а сонячна роса…
Якби ж то сприйняла задіяне свідомість,
Я б малював це світ з пошкоджень і пожеш… і
Ні
Якби ж по своїй волі майнули в небеса…
Якби ж прийдешня ніч цікавилась малятком —
З очей текли б не сльози, а сонячна роса…
Якби ж то сприйняла задіяне свідомість,
Я б малював це світ з пошкоджень і пожеш… і
Ні
2025.11.01
12:28
Братам по крові і братам по духу
Ми білі ворони
у цьому суспільстві,
ми сіль України,
йдемо звідусіль.
Із возом моїм
поєднається віз твій,
Ми білі ворони
у цьому суспільстві,
ми сіль України,
йдемо звідусіль.
Із возом моїм
поєднається віз твій,
2025.10.31
21:49
Стоїш на крутому березі,
дивишся у воду
і опускаєш у неї
пожовкле листя і квіти,
як листи в невідомість.
Чи дістануться вони адресата?
Хто буде цим адресатом?
Бог чи зруйноване обличчя часу?
дивишся у воду
і опускаєш у неї
пожовкле листя і квіти,
як листи в невідомість.
Чи дістануться вони адресата?
Хто буде цим адресатом?
Бог чи зруйноване обличчя часу?
2025.10.31
21:06
Сприймай її надійним обладунком,
Бо й у речей складні бувають ролі –
Стають, зненацька, цінним подарунком.
Тому – моя, як приклад, парасоля.
Мене охороняла від негоди
Багато років, віддано служила,
Долаючи зі мною перешкоди,
Та вже мене частинку ст
Бо й у речей складні бувають ролі –
Стають, зненацька, цінним подарунком.
Тому – моя, як приклад, парасоля.
Мене охороняла від негоди
Багато років, віддано служила,
Долаючи зі мною перешкоди,
Та вже мене частинку ст
2025.10.31
20:53
Я пригадую - розчиняюся у думках...
Неприковані, млосні спомини... вічний блюз...
Ніжні дотики, затамовані на устах...
і не знаю я - чи ще дихаю, бо боюсь:
розгубити тебе намистинами пасії,
перекроїти час - зодягнутися в згаслого дим...
Я сумую і су
Неприковані, млосні спомини... вічний блюз...
Ніжні дотики, затамовані на устах...
і не знаю я - чи ще дихаю, бо боюсь:
розгубити тебе намистинами пасії,
перекроїти час - зодягнутися в згаслого дим...
Я сумую і су
2025.10.31
17:23
Нарешті я ізнову на Природі,
Колише тишу ніжний вітерець.
Вистукує морзянку на колоді
Завзято-щемно дятел-молодець.
Нарешті літо бабине всміхнулось,
І золотом обсипало мене.
І дивовижним шумовинням чулим
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Колише тишу ніжний вітерець.
Вистукує морзянку на колоді
Завзято-щемно дятел-молодець.
Нарешті літо бабине всміхнулось,
І золотом обсипало мене.
І дивовижним шумовинням чулим
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Проза
КОТ УЧЕНЫЙ
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
КОТ УЧЕНЫЙ
У Лукоморья дуб зеленый;
Златая цепь на дубе том:
И днем и ночью кот ученый
Все ходит по цепи кругом.
Александр Пушкин «Руслан и Людмила»
О том, что безалаберность – одна из характерных примет нашего времени, не стоит доказывать. Но то, что случилось вчера, достойно рассказа.
И раньше у нас было нечто подобное: то уборщица выбросила в мусоросборник только что купленные для клиники полотенца, то туда же попали аккумуляторы…
А вчера, поздно вечером, звонит мне начальник и просит проследить, чтобы не увозили мусоросборник, пока сотрудники одной из наших фирм не проверят его содержимое. Что она представляет собой, можно судить хотя бы по тому, что туда не советуют входить, если на банковском счету менее ста миллионов долларов.
«Но в чем дело?»- спрашиваю.
«Выбросили документ на миллион долларов».
Казалось бы, пострадавшим нужно было прийти раньше всех и начать поиск. Но не тут-то было. Они появились лишь после того, как я отправил водителя, который должен был увозить наш мусоросборник.
«Начали искать?»- спросите. Ничего подобного. Начали искать, кто бы сделал эту малоприятную работу за них. Нашли араба и эфиопа. И вот эти двое вытаскивали сверток за свертком мусор, а представитель процветающей фирмы выискивал в горе целлофановых мешков, каждый из которых нужно было раскрыть, такой ценный документ. После нескольких часов работы он таки нашелся.
Я смотрел на этот поиск через телекамеру и думал: коль скоро безалаберность по всем признакам в ближайшее время неисправима, то почему бы к поиску подключать не людей, а…КОТОВ.
В Иерусалиме, поведаю вам, они по-настоящему хозяева жизни. Никого не боятся. Вот и сейчас, вижу, стоят поодаль и, ухмыляясь в усы, как мне показалось, следят за поиском. Более того: порой мне кажется, что эти упитанные тунеядцы, проверив содержимое свертка, который я выбрасываю в мусоросборник, кинут его вдогонку да еще и выматерят. Не знаю на каком уже там языке. Может быть, и на том, который был Ивану Тургеневу опорой «во дни сомнений и тягостных раздумий». Благо выходцы из России, о судьбе которой так переживал классик, унавозили Святую Землю отборным матом. Кто знает, не пришлась ли по вкусу убойная сила его не только носителям иврита и арабского, но и не менее способным к языкам праздношатающимся котам. И не придется ли услышать: «Ты что … не мог оставить хотя бы одну рыбку целой?..»
Так вот, подумалось мне при созерцании картины поиска ценного документа: почему бы Израилю не заключить соглашение с известным дрессировщиком котов Юрием Куклачевым и переключить энергию этих, как говорят, неуправляемых животных на полезное дело? Уверен, что они управятся с мусором лучше, чем безалаберные люди. Ведь прежде чем пакет или мешок осядет на дно мусоросборника, новые работнички тщательно проверят содержимое.
Как только меня осенила эта мысль, позвонил знакомой.
«Ты повторяешь Аркадия Райкина,- услышал в ответ.- Он намного раньше советовал использовать возможности цирка для нужд народного хозяйства. Но кто здесь, кроме нас, современников великого артиста, знает об этом? Так что дерзай!»
А что? Может быть, и дерзну. Как только сформируется новое правительство, напишу министру инфрастуктур.
Златая цепь на дубе том:
И днем и ночью кот ученый
Все ходит по цепи кругом.
Александр Пушкин «Руслан и Людмила»
О том, что безалаберность – одна из характерных примет нашего времени, не стоит доказывать. Но то, что случилось вчера, достойно рассказа.
И раньше у нас было нечто подобное: то уборщица выбросила в мусоросборник только что купленные для клиники полотенца, то туда же попали аккумуляторы…
А вчера, поздно вечером, звонит мне начальник и просит проследить, чтобы не увозили мусоросборник, пока сотрудники одной из наших фирм не проверят его содержимое. Что она представляет собой, можно судить хотя бы по тому, что туда не советуют входить, если на банковском счету менее ста миллионов долларов.
«Но в чем дело?»- спрашиваю.
«Выбросили документ на миллион долларов».
Казалось бы, пострадавшим нужно было прийти раньше всех и начать поиск. Но не тут-то было. Они появились лишь после того, как я отправил водителя, который должен был увозить наш мусоросборник.
«Начали искать?»- спросите. Ничего подобного. Начали искать, кто бы сделал эту малоприятную работу за них. Нашли араба и эфиопа. И вот эти двое вытаскивали сверток за свертком мусор, а представитель процветающей фирмы выискивал в горе целлофановых мешков, каждый из которых нужно было раскрыть, такой ценный документ. После нескольких часов работы он таки нашелся.
Я смотрел на этот поиск через телекамеру и думал: коль скоро безалаберность по всем признакам в ближайшее время неисправима, то почему бы к поиску подключать не людей, а…КОТОВ.
В Иерусалиме, поведаю вам, они по-настоящему хозяева жизни. Никого не боятся. Вот и сейчас, вижу, стоят поодаль и, ухмыляясь в усы, как мне показалось, следят за поиском. Более того: порой мне кажется, что эти упитанные тунеядцы, проверив содержимое свертка, который я выбрасываю в мусоросборник, кинут его вдогонку да еще и выматерят. Не знаю на каком уже там языке. Может быть, и на том, который был Ивану Тургеневу опорой «во дни сомнений и тягостных раздумий». Благо выходцы из России, о судьбе которой так переживал классик, унавозили Святую Землю отборным матом. Кто знает, не пришлась ли по вкусу убойная сила его не только носителям иврита и арабского, но и не менее способным к языкам праздношатающимся котам. И не придется ли услышать: «Ты что … не мог оставить хотя бы одну рыбку целой?..»
Так вот, подумалось мне при созерцании картины поиска ценного документа: почему бы Израилю не заключить соглашение с известным дрессировщиком котов Юрием Куклачевым и переключить энергию этих, как говорят, неуправляемых животных на полезное дело? Уверен, что они управятся с мусором лучше, чем безалаберные люди. Ведь прежде чем пакет или мешок осядет на дно мусоросборника, новые работнички тщательно проверят содержимое.
Как только меня осенила эта мысль, позвонил знакомой.
«Ты повторяешь Аркадия Райкина,- услышал в ответ.- Он намного раньше советовал использовать возможности цирка для нужд народного хозяйства. Но кто здесь, кроме нас, современников великого артиста, знает об этом? Так что дерзай!»
А что? Может быть, и дерзну. Как только сформируется новое правительство, напишу министру инфрастуктур.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Адлояда в рождественскую ночь"
• Перейти на сторінку •
""МАЛЬЧИК ДЛЯ СОПРОВОЖДЕНИЯ" (исповедь репатрианта - профессора математики)"
• Перейти на сторінку •
""МАЛЬЧИК ДЛЯ СОПРОВОЖДЕНИЯ" (исповедь репатрианта - профессора математики)"
Про публікацію
