ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Самослав Желіба
2024.05.20

Наталія Близнюк
2021.12.12

Асорті Пиріжкарня
2020.01.20

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Рецензії

 «Світло любові» Володимира Комбеля
Вихід книги – завше подія, принаймні, для автора. А коли ця книга – жадана і довгождана перша «ластівка», та ще й одразу в твердій палітурці та обсягом понад 300 сторінок, то це вже, дійсно, вагома причина для радості – і в прямому, і в переносному значеннях.
Йдеться про поетичну збірку Володимира Комбеля «Світло любові», яка нещодавно вийшла друком у Львівському видавництві «Каменяр». Віршів у книзі – чи не вдвічі більше од кількості сторінок, адже набрані безперервною версткою, хоча нині модно навіть кільком рядкам «відгороджувати» всю сторінку. І це мимохідь наводить на думку: або автор економив кошти (що цілком зрозуміло і виправдано), або намагався благословити у світ якнайбільше творів зі своєї глибочезної шухляди. Швидше за все – і те, й інше. Писати «в шухляду» для літератора в Україні – звична справа, бо ж видання книжок – справа клопітна й недешева.
Колишній вчитель, поет із села Низи, що на Сокальщині, Володимир Комбель, хоч ця книга й перша у його доробкові, у віршуванні – не новачок. Підкорює вершину творчості давно. Пам’ятаю його добірку в «Сокальщині літературній» (1998 р.) і те, як на відміну від інших авторів, навідріз відмовився друкувати в колективній збірці біографічну довідку і власну фотографію, обмежившись віршованими рядками:

…Драму я впіймаю бистро,
До душі мені і свист.
Тож скажу Вам, товариство, -
Я – трагічний гуморист.

Ось так, римованою оповідкою «Автобіографія» він з усмішкою посвятив читачів у перипетії свого життя, починаючи з моменту народження.

Лаконічний «Автопортрет» «трагічний гуморист» намалював тоді ще оригінальніше:

Вуха, очі, рот, ніс, вуха…
То портрет не злого Духа,
То, мов дулю, вам під ніс
Образ свій пером підніс.

Про існування цієї епатажної строфи згадала, розглядаючи портрет колоритного вусаня, що задумливо дивиться кудись – чи то вдалеч, чи то у «таємничу вічність» – з останньої сторінки обкладинки «Світла любові». До речі, вищезгаданих віршів у виданій книзі немає. А певна суміш гумору і трагізму – в поезії Володимира Комбеля і надалі присутня. Здається, це щось невід’ємне від сутності автора.
Відкриває поетичну збірку вірш «Цвіт долі». І либонь, не випадково. На сторінках книги розкошує буяння весняного цвіту: «Мій ніжний цвіт», «Цвіт любові», «Розквітни!», «Цвіт черемхи», «Квітка любові», «Яблуневий цвіт», «Первоцвіт», «Першоцвіт любові», «Цвіт кохання», «Цвіт щастя» тощо. А декілька кольорових фотоетюдів наприкінці книжки – мовби доповнюють той шал цвітіння.
Поет купається у ньому сам і припрошує читача. Та, можливо, варто було всі ці квітучі вірші об’єднати в цикл. Натомість, у книзі немає навіть розділів. Або авторові ніхто не порадив посортувати вірші за тематикою, або й тут взяло гору непокірне его оригінала-характерника… Тож доведеться читачеві самотужки шукати в цьому «маєві весни» і кохання колір і «цвіт» до душі.
Втім, було б несправедливо стверджувати, що Володимир Комбель у своїй творчості тільки те й робить, що милується природою і жіночою красою. Як сказано в анотації, «у збірці представлена не тільки інтимна лірика, а й високо громадянські тексти, які сповнені великої залюбленості в життя, високої віри в чистоту людських стосунків». Є в книзі й автобіографічні (як мені здалось) розповіді-поеми: «Незнайомка», «Пальто», «Полярна ніч», «Ніжність» та інші.
Практично всі тексти легко читаються, невибагливі композиційно, зрозумілі змістом і доволі вправно заримовані. Та, як на мене, облюбований автором спосіб римування дещо одноманітний, – плавно перетікаючи з вірша у вірш, зі сторінки на сторінку, мимоволі приколисує, притуплює сприйняття… Та й не всілякій строфі пасує ритм бравурного маршу, особливо, коли в тексті таки більше трагізму, аніж гумору. Не личить майстерності й надто часте вживання епітетів з російським закінченням, на кшталт «похмурії», «чарівная», «любимая» тощо. Хоча, можливо, це суто моє, суб’єктивне враження…
Завершується сповнений усмішок і цвітіння, пристрасті і пізнання шлях ліричного героя – від «Вогню кохання» (другий вірш у книзі) до «Зорі любові» (передостанній) – печально-сокровенним пророцтвом:

Покриє все безжальна Лета
Неквапним поступом своїм,
Лиш серце лишиться поета
Та осяйний твій образ в нім.
( вірш «Серце поета»).

Тож вибір за читачем: або пройти цю довгу путь по висхідній разом з поетом, довірившись тихому сяйву полоненої ним «зірки-мрії», або шукати «істину земного життя» де інде. Бо, як зізнається у своєму післяслові сам автор: «Ця книга породжена пошуком, ні, не спокою, а сили життя для (…) неспокійної болісної душі». Для себе Володимир Комбель цю силу знайшов у… «м’якій жіночій ніжності». І цьому віриш, гортаючи сторінки збірки «Світло любові»:

Дивись, як сяє зірка ясно!
Так, пізно, пізно, та ще вчасно –
Я чистоту душі зберіг.
І не лише зберіг для себе…
І бачиш – ось прийшов до тебе…
А не прийти я вже не міг.
(вірш «Будеш!»)

Зрештою, книга – це завжди більше, ніж просто книга. Книга – це насамперед душа її автора. А хто вправі вишукувати недоліки в душі ближнього, хай навіть, прагнучи вдосконалення? Та й Володимир Комбель, судячи з тієї ж таки післямови, достатньо обізнаний у тонкощах віршування: «Знавці розрізняють вірші і поезію, у деяких віршах її більше, у деяких – менше. У мене теж є своя думка на цей рахунок, однак – промовчу».
Що ж, промовчу і я…

2013





Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-02-04 11:51:48
Переглядів сторінки твору 3962
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.09.16 09:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-04 13:41:50 ]
Пізнавально. Суачасне книговидання таке хаотичне, що не завжди вчасно дізнаєшся про потрібні для роботи фахові видання, не кажучи вже про віршовані збірки авторів з районів. Ваша рецензія корисна і для автора, і для загалу. Зрозуміло, що у своїй збірці - автор сам собі господар, і його не хвилюють різні небажані збіги (приголосних, однокореневі слова у одному рядку), як це видно з наведених Вами, цитат його віршів.
Як на мене, у фразі "тут взяло гору непокірне его оригінала-характерника…", слово "его", бажано дати в лапках, а то й у вигляді "ego".
Всього найкращого! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-04 13:46:07 ]
Перепрошую, [Сучасне]. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-02-04 14:53:46 ]
Гарно написано. Вас читаєш, пані Любо, то вже хочеться ( нікуди дітися) прочитати щось з автора.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-02-04 15:08:15 ]
Гарно.
Я б сказав: з любов"ю від Любові.
І подумав: якби моїй майбутній книжечці та щось в такому сенсі, та від такої доброї душі...
все це - "світло любові" :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-04 18:17:18 ]
Цікаво було б почитати книжку. Дякую,Любове, за інформацію.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-02-04 20:57:58 ]
Все вірно написала, Люб! А збірка добра - вона жива, у ній є душа... Це головне. Прочитав з великим задоволенням. І цікавістю - Володимир мій шкільний вчитель.
З міцним потиском руки навзаєм!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-04 21:30:20 ]
Пані Любо, хто б і що не казав, а писати рецензії на будь-які твори, а тим паче цілі збірки - це нелегка справа. Тут потрібна неабияка майстерність, яка включає і життєвий досвід, і мудрість, і вміння аналізу й синтезу, і журналістський талант, і зрозуміло, талант поетичний, і обдарованість у написанні прозових і публіцистичних статей тощо. Я вперше знайомлюсь із Вами як рецензентом, і мені дуже сподобалось.
Яка мета рецензії (справжньої, а не тих, що штампуються для захисту дисертантів) - зацікавити, викликати щире бажання прочитати рецензовану книгу... Я багато написала... Головне - Я тепер серед читачів Володимира Комбеля!!!
Я Ви, Любонько, наділені всім, що я перерахувала вище! Повірте, я стільки вже перечитала різних рецензій...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-04 21:31:56 ]
Перепрошую за деякі одруківки - погане освітлення...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-04 22:34:56 ]
З таким анонсом можна не сумніватися в успіху збірки, а автор повинен Ваш портрет у вишитому рушнику тримати в хаті на почесному місці!:)
Написано чудово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-02-07 13:28:41 ]
Щиро дякую, друзі, за відгуки!