ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.02.03 10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.

Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин

С М
2026.02.03 05:30
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих

Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Юрій Лазірко / Вірші

 Блискавицi серця XXII

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-02-24 05:31:33
Переглядів сторінки твору 5784
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.075 / 5.67)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.135 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.718
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія фентезі
Автор востаннє на сайті 2026.01.30 15:28
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-02-24 07:33:04 ]
"мовчи
байдужай
і люби
до розрожевлення" - хоча, чи вміє байдужий любити...?

одруківка... "вселяється"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-24 07:56:59 ]
Дякую, Людмилочко
одруківка - це так.
Усе залежить у чім байдужати і скільки разів любити :)
бо за кожним "люби" наступає певне "обайдужнення"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-24 08:00:02 ]
Do you know what I mean?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-02-24 17:21:38 ]
yes, understand usually...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-25 05:38:53 ]
great! I'm glad! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-24 09:30:21 ]
Еротично-позитивно!
Сподобалось:
рима "мить - ми", "свічуся мов на щоці помада", "бездітним змістом", "так мало нас і так багато сну","люби до розрожевлення у ранні"

Інше, що викликає у мене принаймні сумніви:
"пристрасть безвіконну у рамках незаконних",
"і завмираєм при течії думок", "брак землі", якась "ЛОДЬ" - що це?; "резонансний шал"

"такого що за ніч
не перетну" - як на мене зайве розтлумачення вдалого (нас мало - багато сну)

а в закінченні варто було окреслить, куди саме вселяються ангел і душа: в тіло, у рай, чи куди інде
З повагою, Костя.
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-25 05:36:38 ]
Доречні спостереження, Кость.
Дякую - думатиму.
З повагою,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-25 05:38:15 ]
лодь - це човен...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2013-02-24 09:48:16 ]
о! ці ритми заводять далеко і по-справжньому...

гліНтвейн

хіба прилІг?

з кримським сонечком - Домі


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-25 05:42:16 ]
Дяки, Домі!!!!
Мені якраз цього сонечка бракує!
Виправив....
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-24 09:57:54 ]
Розбурхали, Юрію, мою уяву :)
Спасибі!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-25 05:44:33 ]
знач писав недаремно, дякую, Лесю!
ніжно,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Дудар (Л.П./М.К.) [ 2013-02-24 10:15:30 ]
Заморське призвіще -- Глінтвейн!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-25 05:45:09 ]
саме так - я виправив...
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-02-24 11:45:37 ]
Мені дуже сподобася вірш - такий "інший", незвичний, я так не вмію писати.... Це як картина, де силуети вгадуються, де нема фотографічної схожості, та є дуже сильна емоція, відчуття, яка і творить смисл цієї картини. Вірш дуже цікавий образністю, власне, ті образи, про які писав Костя Мордатенко як сумнівні, мені якраз до вподоби і дуже зрозумілі, сильні, чіткі. Перші дві строфи сприймаю абсолютно і без заперечень - "мої") Хоча теж попрацювала б трохи з ритмікою) А от третя - мені хочеться якоїсь чіткішої кульмінації, а ще я б з неї прибрала слово "коли" - і ритм вирівнюється, і стрункішає образ... Але чого це я тут розкомандувался, егеж? ))))
Дякую за чудовий вірш, Юрію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-25 05:47:41 ]
ну то вже - відчикую "коли" - Бог з ним...
Дякую, Любонько.
Без "коли"шньо,
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-24 14:19:04 ]
Мені вірш видався і ритмічним, і римозвучним...)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-25 05:49:47 ]
Думаю, що так і мені він видався...
Дякую, Мирославе~!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Мельничук (Л.П./М.К.) [ 2013-02-24 17:30:17 ]
Дивовижні рядки...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-25 05:54:29 ]
Спасибі, Світлано!