***
Не люблю я слів цих: «покоритель»
І «володар» мають зміст лихий.
На землі зеленій нам творити –
Для життя, для праці і для мрій.

Хто панує, той і стукне раптом –
По надії, по душі живій.
І покора завжди пахне рабством,
Карою для того, хто німий.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Де покора, там нема коріння,
А без цього, то лиш люду здвиг.
Щоб нові окрилить покоління –
Пам’ятаймо горе всіх доріг.

Океан і космос так вивчайте,
Щоб лишились
добрі там сліди,
Щоб на душу чорногуза й чайки
Було вдосталь неба і води.
1987

Пімен Панченка

***
Не люблю я слова «пакарыцель»,
Не люблю я слова «уладар».
Вось зямля зялёная – бярыце
Для жыцця, і працы, і для мар.

Хто уладарыць, той ударыць раптам
Па надзеї, па душе жывой.
Пакаренне пахне трохі рабством,
Карай, і рабункам, і крывёй.
. . . . . . . . . . . . . .
Пакарэнне – гэта не карэнне
Будучых прасветленых эпох.
Для стварэння лепшых пакаленняу
Трэба помніць гора всіх дарог.

Акіян і космас вывучайце
З добрым сэрцам,
А яшче прашу:
Пакідайце і буслу, і чайці
Больш вады і неба на душу.