В кожному творі описується подія, чи то поглядом із середини, чи то зовні, це аксіома, бо не можна просто складати шаради із слів, адже слова уже є осмисленим звучанням дійства. Самий короткий літературний твір можна скласти із однієї літери. Ось, наприклад:
Автор Василь Юдов, назва твору: «Є», повний текст твору: Є., дата створення 10.03.2013р. (а цьому твору, напевне, має бути кілька сотень тисячоліть, якщо не більше, але авторство тоді не визначалося згідно умовностей авторського права).
Глибина думки, ідеї і простота форми говорить про те, що у нашій літературі важливу роль відіграють літери, які ще досі несуть ознаки образних букв древніх слов’янізмів. Складені із таких літер слова не можна розділити за мовними ознаками націй. То ж штучне зведення означень і звуків слів у окремі групи, якими користуються певні суспільства, визначаючи себе окремою нацією є лише штучним зведенням, викристалізуваним історичними періодами. В сучасному політичному аспекті умовностей, розподіл людей на нації за штучними ознаками мови (із'яснєнія) визначає роздільні економічні інтереси. То ж в новітньому світі економічних протистоянь літературі відведена роль інструменту для перенесення інформації. І тут просто необхідно мати класифікацію творів в цій літературі.

Створення твору для: 1. Для самопізнання через події, 2. Для впливу на події, 3. Для архівації подій, 4. Для пророцтва подій, 5. Для настрою від події, 6. Для оцінки подій.

Суспільне визнання автора у світлі економічних інтересів:
1. Не визнається. Частіше всього служить декором для певного історичного часу, десь у малозначущих заходах і губиться у пластах таких же схожих декорацій.
2. Визнається. Використовується пропагандистами від певних політичних коаліцій і залишається відлунням історичного моменту в хронології подій.
3. Визнається. Як правило визнання затримується на кілька поколінь від події і використовується для акцентування і оцінювання її за результатами політико-економічного розвитку.
4. Не визнається. У випадку здійснення передбачуваних подій стає символом розважальних ігор та дозвілля.
5. Визнається. Забезпечує розваги, дозвілля, для відволікання від соціально-економічних проблем.
6. Визнається. Використовується в освіті, навчанні та прищепленні необхідних світопоглядів, згідно з правилами існуючого режиму існування.

Примітка: визначення літератури як носія культури окремим рядком не дано, тому що література і є вагомою частиною культури, що можна ці поняття ототожнювати.