Анні Матвіївні Поляковій*

Це затишне помешкання у центрі
зі скромною табличкою – «Музей»,
де у міській життєвій круговерті
дух Примадонни опери живе.

Звучить сопрано чисте, як джерельце,
і мелодійність Кобзаревих слів
спиває Соломія чулим серцем
та виливає душу у піснí.

Вони пливуть, заполоняють простір,
в оздобі нот - Шевченкові рядки.
Нас Крушельницька запросила в гості,
і ми прийшли до неї залюбки.

Дві геніальні постаті Вкраїни -
безсмертні Соломія і Тарас -
в любові до праматері єдині
з полотен Анни дивляться на нас.

Це не пастель тонує, не олія,
не акварелі теплої мазок -
додому повернулась Соломія
в майстернім диво-плетиві ниток.

Ті вишиття невтомної майстрині –
подвижництво поважно-сивих літ.
Вона не заховала їх у скриню,
а щедро обдаровує усіх.

Сьогодні день утвердження любові -
до світочів культури. Щедрий крок.
Вклонімось низько Анні Поляковій
за цей свідомо-зважений урок…

13.03.2013

* А.М. Полякова (довголітня львів'янка, родом з Луганщини) -майстриня художньої машинної (на звичайній швейній машинці) вишивки, авторка понад 120 полотен різноманітної тематики. 13 березня 2013 року у рамках восьмої персональної виставки «Шевченкові та Крушельницькій присвячую…» 10 ілюстрацій до віршів Т. Шевченка (які були покладені на музику та увійшли до репертуару С. Крушельницької) подаровані Львівському музично-меморіальному музеєві Соломії Крушельницької.