ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.02.07 05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.

І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,

Марія Дем'янюк
2026.02.06 21:40
Мій Боже я, дякую, що Ти в нас є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов

Лесь Коваль
2026.02.06 21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.

Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,

С М
2026.02.06 18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань

Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть

Артур Курдіновський
2026.02.06 17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?

Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"

Борис Костиря
2026.02.06 10:58
Розвал душі і тіла неодмінно
Настане, ніби вибух нищівний.
Зненацька прийде, як неждана міна
Чи як лайдак скорботний і сумний.

Розвал - це наслідок усіх ударів,
Всіх потрясінь, депресій і гризот,
Немов стискання судей і удавів,

Артур Курдіновський
2026.02.05 22:14
Зрікаюся тебе, моя наївна мріє!
Я припиняю це чекання назавжди.
Уявним променем зігрівся в холоди -
І досить. Лютий снігом падає на вії.

Хтось оголошує протести веремії,
Зникає марево у плескоті води.
Немає жодного шляху мені туди -

Микола Дудар
2026.02.05 21:57
Сімнадцять замало?… Чекайте за тридцять.
Це вам не жарти коли звучить мінус…
Добавочка хитра… вам арктика сниться?
Значить вдихнули і ви кокаїну…

Морози із січня всі виповзли в лютий.
Мінус розмножить їх, не сумнівайтесь.
Щоб не робили ви — тепло

Євген Федчук
2026.02.05 21:10
Прибіг Петрик до бабусі, видно, повний вражень:
- А ми з хлопцями сьогодні до річки ходили.
Хлопці з дому вудки взяли та рибу ловили.
А я…А я черепаху, навіть бачив справжню.
Повзла собі по березі до річки неспішно.
Вся така якась химерна в панцирі с

Віктор Кучерук
2026.02.05 17:23
Буде радо вітати
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов

Борис Костиря
2026.02.05 11:19
Ця миттєва краса тюльпанів
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.

Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,

Іван Потьомкін
2026.02.05 11:09
Погано вчили ви історію, панове,
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.

Олександр Буй
2026.02.04 23:53
Яскраве сонце посеред зими –
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.

Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси

Олена Побийголод
2026.02.04 19:03
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи:

• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв

Ігор Шоха
2026.02.04 18:27
Погрязло у болоті нице лоббі:
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.

ІІ

Артур Сіренко
2026.02.04 18:09
Бородатий мен (у міру сентиментальний)
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші / "Осанна химері" (2000)

 * * *

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-03-19 00:15:10
Переглядів сторінки твору 4539
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2025.05.04 08:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 00:35:29 ]
Мій батько страждав через наші з ним навіть незначні непорозуміння, які зазвичай трапляються між найближчими й найріднішими людьми...
Бережіть один одного...розумійте...чуйте...відчувайте...жалійте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 00:48:34 ]
І хоч "кров-любов" "немодно" римувати )))...але це справжнє...і не заради красного слівця...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2013-03-19 00:56:37 ]
Як я розумію вашого батька, Лесю...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 12:55:58 ]
Спасибі, пані Наталю.
А як я тепер розумію... Якби можна було вдруге прожити життя...то я б ніжніша була до тата завжди і в усьому...і цінувала кожну хвилину спілкування з ним...проживала її як останню. І за його життя б видавала його книги більшими тиражами, а не тільки останні сім років... І взагалі багато б чого зробила для свого надчутливого батька... Боляче мені...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Кисельов (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 01:36:20 ]
Таке відверте, таке сокровенне... Може, Лесю, й не варто було б афішувати ТАКИЙ вірш - настільки особисте. Але й в особистому Іван Низовий виявив високий талант - виразно новаторськими є його переходи думки з рядка в рядок. Дякую тобі, Лесю, за велику працю з упорядкування батькової творчої спадщини! На добраніч!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 13:20:23 ]
Так, Юрію, це особисте... Але я впевнена, що кожному близькі та знайомі ці почуття й емоції. Так не буває, щоби хтось із нас хоча б раз у житті не завдав своїм рідним болю, навіть несвідомо. Усі ми в чомусь винні перед своїми батьками... А коли ми їх втрачаємо, то свої провини перед ними бачимо в усьому... Навіть у тому, що рідко казали їм: "Як я тебе люблю!". А скільки разів за життя ми їх просто обіймали, особливо в дорослому віці?!... Що тут казати...
Спасибі, Юрку, за те, що так відгукнувся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-20 23:11:57 ]
І ще, Юрію, батько не приховував цей вірш - він же увійшов до збірки )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-03-19 02:05:14 ]
тут така яскрава емоція любові,а справжність не підлягає правильносьті римування, справжність стукає в душу)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 13:27:45 ]
Дуже яскрава і найсильніша з усіх емоцій!!! Тато безмежно мене любив.
Дякую, Танюшо, за розуміння... Ви все це знаєте...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-03-19 05:55:59 ]
Цінуємо, коли втрачаємо :( от воно- розгортання сердечних пелюсток у любові.........


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 13:55:49 ]
На жаль, Ляночко, так завжди буває...
Я усвідомила, за будь-яких обставин дорослі діти мають поступатися своїм батькам, забуваючи про власні амбіції та бажання... Маленькими - слухатися, а дорослими - жаліти і поступатися. Дорослі діти несуть відповідальність за благополуччя, душевний стан і життя своїх літніх батьків. А егоїзм завжди надто дорого коштує: рубці на серці, погіршення здоров"я, хвороби на нервовому грунті...
Коли ж втрачаємо рідну людину, от тоді настає прозріння в неусвідомленій до цього силі справжньої любові...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-03-19 10:24:40 ]
Мені ці відчуття теж зрозумілі...У стосунках між батьками і дорослими дітьми (а вони для нас завжди ще діти) інколи й хуртовини завівають...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 14:16:16 ]
Сьогодні, Мирославе, я ні в чому не заперечую своїй мамі, ні в чому, якщо це, зрозуміло, не шкодить її здоров"ю. І навіть в таких випадках, коли мама не розуміє, що їй на користь, я намагаюся знайти такі слова, щоби вона сама захотіла те чи інше для себе... Мама у свої 79 років ще працює, і раніше я сперечалася з нею щодо цього. А потім зрозуміла - дома їй буде гірше, їй потрібно спілкуватися з людьми, рухатися і відволікатися за можливості від думок про втрату коханого чоловіка, оскільки колись вона сказала, що не переживе його смерть... Сьогодні для мене головне, щоби мама була завжди в більш-менш хорошому настрої.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 14:18:57 ]
удома


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-03-19 16:38:33 ]
Ми всі чимось завинили перед своїми батьками, Лесю!Але не всі так уміємо берегти пам`ять про них...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-19 17:31:09 ]
Дякую, Світлано, можливо...
Але це головний мій обов"язок. Це справа честі.
Батько щохвилини зі мною...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дубініна (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-20 14:00:47 ]
Прочитала вірш, Лесю, і серце защеміло... Мабуть, у кожного з нас, були моменти в житті, коли ми робили боляче своїм рідним... Дай Бог, щоб у кожного з нас було як можна менше таких моментів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-20 23:09:05 ]
Без слів...
Спасибі велике, Улянко, за щирість!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2013-03-24 07:26:55 ]
... :) щирі слова, Лесю... ...я теж так відчуваю, коли батька немає вже 14 років, так хочеться, щоб він був. І був, і говорив, і вчив... але - немає...

Просто вийшов, як є, у дорогу,
і пішов аж за сонце й за сніг,
розбудивши вселенську тривогу,
і спаливши мене у мені.

Знов чекаємо весня і літня –
так було в нас завжди у сім’ї…
Ти ж спішив, не діждав навіть квіту,
і тепер твої справи – мої…

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-24 11:56:58 ]
Укотре рядки твого вірша викликають у мене сльози, Людо...
Прекрасний вірш. Але краще б його не було, а був твій батько...