Вони-

суцільна за’гадка для нас…

То є

боги

міжгалактично-аеродинамічних

харизматиків

у

сенсі віри

та

довіри

у

пізнанні

метеоритних спалахів

в

люстерках

наших душ…

Так - це вони

знов ті самі -

опівдні карі,

а

спозарання чорні…

Але, цього разу’ - нові’

й такі -

мов нічна’ та сажа,

яка веде

по місячним алеям

мі’ста сонного

та монотонного

де -

всі давно уже

літають

по лабіринтам

нічних

головоломок

й

пристрасним тунелям…

де -

хтивим наміром

когось бажають

вбезтямі

й -

крізь призму пальців

наближають…

в транквілізатор сну…

Вони -

мінятись мають здатність…

Сьогодні добрі

після вчора проявляють наглість…

Байдужість ввічливо

встромляють

у спину

біополя…

Як енергетичний той вампір

із давнього Акропо’ля…

Вони -

вмить колір поміняли

І

обрели

блакить небесних далей

Вони -

мов ластівки за коршуном літають

й

вполювати хочуть…

і заклювати

янтарним спалахом

безкрайої блакиті…

І

саме з тієї миті

сповідь наростає з відтінком

пристрасних деталей

обплітаючи

і

проникаючи

в

комірчину твоїх фантазій

в яких

ці небеса - десь там

на переломі океану й обрію морської хвилі

створюють ілюзію

всього

що

додає людської

насолоди

в

їх емоціях

спянілих від вина кохання

плоті

квінтесенції

від вибухового бажання розірватись

в насолоді

з

тими

хто в польоті

пізнання

цих

звилин розуму людського…