ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Юрій Гундарів
2026.03.17 12:22
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л

Борис Костиря
2026.03.17 11:46
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,

Ірина Вовк
2026.03.17 09:33
«Ой, під горою, під Сучавою, Там козак Тиміш лежить із славою. Там не били в дзвони, там не грали сурми, Тільки лиш Розанда мовить так над мурами... – Ой, мій соколе, ясний муженьку, чом не кличеш мене, мій под

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Володимир Бойко
2026.03.17 00:30
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії. Мало повернути державність, треба повернути ще й історію. Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого. Найліпше захищати інт

Ірина Вовк
2026.03.16 23:37
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна? Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо

Ірина Вовк
2026.03.16 19:53
«…Їх щастя тривало – як літня гроза, На білеє личенько впала сльоза. Лишилась вдовиця у Рашківській тиші, Де вітер холодний легенди колише. Ні перли коштовні, ні княжий поріг Від лиха і згуби її не вберіг. Розтанули мрії, мов замок з піску, Лишивши

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,

Віктор Кучерук
2026.03.16 05:47
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Олехо (1954) / Вірші

 Усе заховано в мені.
Усе заховано в мені:
і слава днів, і прикрість долі,
утіх осудливих вогні
і сором чорної неволі.
У пустку неба прокричи:
- О, Боже праведний, ти з нами?
Або у ніч глуху мовчи,
накрившись мудрими словами.
Горить свіча жагою дум
і вік нанизує печалі
на вістря слів, де править глум
наперекір людській моралі.

10 квітня 2013р.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-04-10 11:12:33
Переглядів сторінки твору 3244
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.924 / 5.5  (5.265 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.319 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2026.01.16 14:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мішель Платіні (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-10 11:45:08 ]
Як завжди сильно!
Справді метафізична поезія.
А я завжди думав, що нічого вцьому не розумію.
Кожний рядок - проймає.
А від цих -
мурашки по тілу...
Горить свіча жагою дум
і вік нанизує печалі
на вістря слів, де править глум
наперекір людській моралі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-10 12:05:38 ]
Дякую, мсьє Платіні. Мені вельми приємно, що у Вашій особі знайшов шанувальника метафізичного осмислення багатьох речей. буденність - надто прозаїчна річ і завжди хочеться чогось більшого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-10 11:54:07 ]
Дуже сподобалось!
Хоч і мінорний настрій у ЛГ, але є обнадійливі штришки: "горить свіча жагою дум", присутня "людська мораль"...
Невеликий вірш з декількома соковитими мазками легше сприймається читачем, аніж довгий і дуже насичений, тим більше, якщо мінором...
І зауваг у мене - немає! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-10 14:13:58 ]
Нарешті дочекався вгодити Вам, пані Галино. Справді, невеликий вірш і пишеться скоріше, і сприймається легше. Але у мене до себе є такі зауваги: накрившись - укрившись? і далі мудрими - грішними?, бо мудрість завжди далеко, не кожний її осягне і гратися у мудрість не означає володіти нею, а грішне - воно поруч, таке рідне і звичне, що заховатися за ним набагато простіше, ніж шукати мудрих розрад. Якщо зайдете на цю сторінку ще раз, то хотів би послухати Ваших суджень.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-04-10 14:39:16 ]
Оцінила Ваш жарт ))
Насправді кожен автор годить сам собі у першу чергу. Щодо Ваших роздумів, то з огляду на звукопис, нмсд, фраза "Або у ніч глуху мовчи, Укрившись мудрими словами" з 5-ма "у" звучить дуже утаємничено, глибоко, на одній низькій ноті, без зривання її стрибком на "а". "Мудрими", нмсд, краще ніж "грішними", бо можна заховатись-укритись чиїмись мудрими словами(н-д зі Св.Письма). Хоча зрештою, якесь мудре життєве рішення у житті конкретної особи в ієрархії канонічної моралі може виявитися грішним... Тому мудре - не завжди святе, а грішне - не мудре... Але у Вашому вірші я би радила залишити "мудрими"... Такі мої роздуми.
Що просили - маєте ) Вирішувати - Вам.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-10 15:13:48 ]
Залишаю, як є. дякую за аналіз.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2013-04-10 14:50:45 ]
З Вашого дозволу п. Олександре, - чому спочатку мова іде про себе, а вітак порада комусь?
Що до вашого ж запитання, то на мою думку:
- накрившись мудрими словами. (грішними ділами? )
Це якщо виходити із попередніх рядків:
У пустку неба прокричи:
- О, Боже праведний, ти з нами?

Якщо, людина з Богом, то йому кричати не потрібно і у неї подібних пусток не виникає...

У іншому випадку було б правильно так як є, бо мудрими словами може бути і Боже слово. А його особлисо шукати не потрібно - воно завжди поруч.

Ось як виходить у Вас, п. Олександре. Всього кілька рядків, а скільки полеміки.
Виходить не пусті вони...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-10 15:20:35 ]
Знаєте, пане Санатор, буває, що сама людина не знає, з Богом вона чи ні? Тому і кричить, тому і сумнівається. Але тема Бога така не підйомна для людського розуму, що краще в неї не влазити. Не настільки ми обізнані, щоб бути категорично заангажованими сліпою вірою чи бацилою нігілізму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-10 15:42:00 ]
Ще забув Вас подякувати за Ваш коментар. Дякую.