Дякую, мсьє Платіні. Мені вельми приємно, що у Вашій особі знайшов шанувальника метафізичного осмислення багатьох речей. буденність - надто прозаїчна річ і завжди хочеться чогось більшого.

Нарешті дочекався вгодити Вам, пані Галино. Справді, невеликий вірш і пишеться скоріше, і сприймається легше. Але у мене до себе є такі зауваги: накрившись - укрившись? і далі мудрими - грішними?, бо мудрість завжди далеко, не кожний її осягне і гратися у мудрість не означає володіти нею, а грішне - воно поруч, таке рідне і звичне, що заховатися за ним набагато простіше, ніж шукати мудрих розрад. Якщо зайдете на цю сторінку ще раз, то хотів би послухати Ваших суджень.

Оцінила Ваш жарт ))
Насправді кожен автор годить сам собі у першу чергу. Щодо Ваших роздумів, то з огляду на звукопис, нмсд, фраза "Або у ніч глуху мовчи, Укрившись мудрими словами" з 5-ма "у" звучить дуже утаємничено, глибоко, на одній низькій ноті, без зривання її стрибком на "а". "Мудрими", нмсд, краще ніж "грішними", бо можна заховатись-укритись чиїмись мудрими словами(н-д зі Св.Письма). Хоча зрештою, якесь мудре життєве рішення у житті конкретної особи в ієрархії канонічної моралі може виявитися грішним... Тому мудре - не завжди святе, а грішне - не мудре... Але у Вашому вірші я би радила залишити "мудрими"... Такі мої роздуми.
Що просили - маєте ) Вирішувати - Вам.

Залишаю, як є. дякую за аналіз.

Знаєте, пане Санатор, буває, що сама людина не знає, з Богом вона чи ні? Тому і кричить, тому і сумнівається. Але тема Бога така не підйомна для людського розуму, що краще в неї не влазити. Не настільки ми обізнані, щоб бути категорично заангажованими сліпою вірою чи бацилою нігілізму.

Ще забув Вас подякувати за Ваш коментар. Дякую.