
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.22
22:25
У дитинстві я довго подорожував.
Що я шукав?
Я шукав те, чого не існує,
а знаходив лише порожнечу.
Із дитинства закріпилася звичка
шукання невідомих світів.
Я потрапляв у магму невідомості,
у в'язку речовину невизначеності,
Що я шукав?
Я шукав те, чого не існує,
а знаходив лише порожнечу.
Із дитинства закріпилася звичка
шукання невідомих світів.
Я потрапляв у магму невідомості,
у в'язку речовину невизначеності,
2025.09.22
19:07
Сонет)
Четвертий рік вона приходить поспіль.
Колись весела,
А тепер сумна.
Розгублена нерозумінням Осінь.
Чом йде війна?
Четвертий рік вона приходить поспіль.
Колись весела,
А тепер сумна.
Розгублена нерозумінням Осінь.
Чом йде війна?
2025.09.22
16:58
Не гадаю наразі, що буде зі мною —
домовина соснова, чи сонця розмай?
Бач, вервечкою ходить біда за бідою,
без страждання гріхи не пускають у рай.
Ще не все допила із ґрааля терпіння
і не склала в дорогу валізу важку.
На краю океану збираю камін
домовина соснова, чи сонця розмай?
Бач, вервечкою ходить біда за бідою,
без страждання гріхи не пускають у рай.
Ще не все допила із ґрааля терпіння
і не склала в дорогу валізу важку.
На краю океану збираю камін
2025.09.22
15:40
Літає павутина примою в повітрі,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.
І швидко час злітає, мов легка пір'їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.
І швидко час злітає, мов легка пір'їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,
2025.09.22
14:40
Згадаю я ті давні дні,
Коли з’явилась ти мені.
І я від тебе шаленів,
Кохання квітку сам приніс.
Приспів:
Хоч роки, як стрімка ріка,-
В моїй руці твоя рука.
Коли з’явилась ти мені.
І я від тебе шаленів,
Кохання квітку сам приніс.
Приспів:
Хоч роки, як стрімка ріка,-
В моїй руці твоя рука.
2025.09.22
10:31
Спокуса щирістю найнебезпечніша з спокус.
Така солодка і така принадна.
Ти відчуваєш доторк її вуст?
Він дуже ніжний й неспростовно владний.
Він проникає у твоє єство,
запалює й розпалює все дужче.
Невже ти хочеш загасить його?
Така солодка і така принадна.
Ти відчуваєш доторк її вуст?
Він дуже ніжний й неспростовно владний.
Він проникає у твоє єство,
запалює й розпалює все дужче.
Невже ти хочеш загасить його?
2025.09.22
10:11
Все швидше й швидше мчать літа,
Все більше й більше смутку в звуках, -
Знедавна втома й гіркота
Дороговказом стали мукам.
Зловісний стрій нових недуг
Вже приглядається до мене
І так ось топчеться навкруг,
Що пилом дихають легені.
Все більше й більше смутку в звуках, -
Знедавна втома й гіркота
Дороговказом стали мукам.
Зловісний стрій нових недуг
Вже приглядається до мене
І так ось топчеться навкруг,
Що пилом дихають легені.
2025.09.21
20:52
У життя мого блокноті для нотаток
Добігають чисті аркуші кінця
І останній вже готується прийняти
Завершальну епіграму від Творця.
Отче наш, пошаруди іще папером:
Переглянь Свої помітки на полях,
Що мені до бенефісу від прем’єри
Добігають чисті аркуші кінця
І останній вже готується прийняти
Завершальну епіграму від Творця.
Отче наш, пошаруди іще папером:
Переглянь Свої помітки на полях,
Що мені до бенефісу від прем’єри
2025.09.21
19:27
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.
2025.09.21
17:17
О, ця жінка зо цвинтаря від мене має діти
Душевна, хай не всяк нас має видіти
Вона ангел звалища, є у неї їжа
Якщо я помиратиму, ти знаєш, хто саме накриє моє ліжко
Якщо трубопровід зламаний, на мості я приникнув
Чи їду з глузду на гайвеї недалік р
Душевна, хай не всяк нас має видіти
Вона ангел звалища, є у неї їжа
Якщо я помиратиму, ти знаєш, хто саме накриє моє ліжко
Якщо трубопровід зламаний, на мості я приникнув
Чи їду з глузду на гайвеї недалік р
2025.09.21
16:12
В історії України скільки раз бувало,
Що самі ж і «верховоди» її продавали.
Хто відкрито її зрадив, хто дурно попхався,
Хотів слави. Замість того сорому набрався.
Ще і більше зробив шкоди, ніж доброї справи.
Тому то наша історія така і кривава.
Геть
Що самі ж і «верховоди» її продавали.
Хто відкрито її зрадив, хто дурно попхався,
Хотів слави. Замість того сорому набрався.
Ще і більше зробив шкоди, ніж доброї справи.
Тому то наша історія така і кривава.
Геть
2025.09.21
15:37
Хоч нема вже літа наче.
Сонце й досі.
А мене у гості кличе
Тиха осінь
приспів
Теплі дні ясні, чудові.
Світ, мов красень.
Сонце й досі.
А мене у гості кличе
Тиха осінь
приспів
Теплі дні ясні, чудові.
Світ, мов красень.
2025.09.21
13:13
Ти сонце золотаве із промінням,
Що лагідно торкається обличчя.
Я чую твоє тихе шепотіння.
На зустріч радісну кохання кличе.
Твої вуста зливаються з моїми,
Мов річка, що впадає в тепле море.
І ніжно поцілунками п'янкими
Що лагідно торкається обличчя.
Я чую твоє тихе шепотіння.
На зустріч радісну кохання кличе.
Твої вуста зливаються з моїми,
Мов річка, що впадає в тепле море.
І ніжно поцілунками п'янкими
2025.09.21
10:50
Полиці пам'яті наповнені ущерть
Осмученими спогадами юні...
Вже тричі серце стискувала смерть,
Вливала тьму в роки мої безжурні.
Охороняла неня. Брала біль
На себе. А тепер її немає...
Вона тепер блука між Лети хвиль,
Осмученими спогадами юні...
Вже тричі серце стискувала смерть,
Вливала тьму в роки мої безжурні.
Охороняла неня. Брала біль
На себе. А тепер її немає...
Вона тепер блука між Лети хвиль,
2025.09.21
09:35
Минулого немає, майбутнє - не настало, -
Невпинним сьогоденням живу собі помалу, -
В садочку клопочуся, з онуками вожуся
І корисні поради накручую на вуса.
Копійку кожну зважую та лаюся сердито
На тих, що і на старості перешкоджає жити.
Але наперек
Невпинним сьогоденням живу собі помалу, -
В садочку клопочуся, з онуками вожуся
І корисні поради накручую на вуса.
Копійку кожну зважую та лаюся сердито
На тих, що і на старості перешкоджає жити.
Але наперек
2025.09.20
17:31
Гей, там, в тилу,
в квартирі, чи в своєму домі,
ти депресуєш у страху.
чи сохнеш у якійсь утомі!
Лишай те все, - на передку,
в бронежилеті, у шоломі,
ти на покликанні шляху,
а не в переляку полоні!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...в квартирі, чи в своєму домі,
ти депресуєш у страху.
чи сохнеш у якійсь утомі!
Лишай те все, - на передку,
в бронежилеті, у шоломі,
ти на покликанні шляху,
а не в переляку полоні!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.31
2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Вірші
/
"Ой, Комуно моя - Ойкумено" (2009)
СПОМИН ПРО ЦИГАНСЬКИЙ ТАБІР
І шість багать щовечора цвіло…
Ні керогазів, ні електроплиток,
Ні газу, ні вугілля не було
В Комуні й поза нею. Тож варили
Кандьор на бу"ряні та кізяках…
Іржали ожереблені кобили
В небесну вись, де був Чумацький Шлях.
Лялькові ефіопи – циганчата
Водили свій дикунський хоровод…
Посередліття – це лишень початок
Пов’язаних з циганами пригод.
Вони до нас приїхали в Комуну
Допомогти селянам жнивувать
Й підзаробити трохи, бо кому не
Хотілось хліб по голоді жувать?!
Вродили тогоріч ячмінь і жито,
Картопля та цукрові буряки,
І тим, хто не помер, хотілось жити
У ситості й достатку залюбки.
Цигани – косарі та скиртоправи –
Не лінувались, вміли працювать
Стахановськими темпами, це правда,
Я бачив це, тож нічого брехать.
Циганки ж підбирали колосочки,
Щоб на току вручну обмолотить;
Допомагали їм сини і дочки
Маленькі – все ж робота гоготить!
Звезли на тік і зсипали в комори
Достаток збіжжя – ось таке воно!
Та налетіли різні прокурори
І фінагенти – вигребли зерно.
Циганам не дісталося нічого,
Й не винний перед ними голова
Зніяковіло чоботом почовгав
По висівках, прорік такі слова:
«Зимуйте в нас. Утеплимо кибитки.
Для коней будуть сіно та овес.
Кухарка всі залагодить вам збитки
Кандьором… От і сказ мій вам увесь!».
Зазимували в хуторі цигани
В утеплених кибитках, та коли
Небачені морози й урагани
Ударили, по-вовчи загули,
То всі циганські діти захворіли…
А ліків же ніяких не було…
По хатах розібрали і пригріли
Дітей селянки – лихо обійшло.
І жодної найменшої крадіжки
Не сталося в Комуні… Отаман
Мав при собі батіг і владні віжки
І вмів перевиховувать циган.
Весною відбулися розрахунки
За чесний труд – всім виділив колгосп
По зав’язку добром набиті клунки
Стандартні (не зобидити б когось!);
А в клунках тих – макуха й бараболя,
Сальце, пшонце, з мелясою пляшки,
А ще коронний виплід білополя –
В три кулаки цукрові буряки!
Прощалися заплакані цигани
З комуною солдаток і сиріт,
І жодної образи чи догани
З обох сторін – в очах лише привіт
І вдячність!
Що б мені не говорили
Всілякі шовінюги –
Певна річ,
Це є брехня!
І жодної могили
В Комуні не з’явилось тогоріч…
Людей, виходить, люди рятували
Від смерті – все ділилося навпІл;
Цигани і селяни працювали,
Щоб не порожнім був їх спільний стіл!
Тривожу час від часу спомин давній
Про всенародну єдність: а було ж!
Циганко молоденька, погадай-но,
Все добре спом’яни і розтривож…
2009
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
СПОМИН ПРО ЦИГАНСЬКИЙ ТАБІР
" Цыгане шумною толпою…"
О.С. Пушкін
На парковім узліссі – шість кибитокІ шість багать щовечора цвіло…
Ні керогазів, ні електроплиток,
Ні газу, ні вугілля не було
В Комуні й поза нею. Тож варили
Кандьор на бу"ряні та кізяках…
Іржали ожереблені кобили
В небесну вись, де був Чумацький Шлях.
Лялькові ефіопи – циганчата
Водили свій дикунський хоровод…
Посередліття – це лишень початок
Пов’язаних з циганами пригод.
Вони до нас приїхали в Комуну
Допомогти селянам жнивувать
Й підзаробити трохи, бо кому не
Хотілось хліб по голоді жувать?!
Вродили тогоріч ячмінь і жито,
Картопля та цукрові буряки,
І тим, хто не помер, хотілось жити
У ситості й достатку залюбки.
Цигани – косарі та скиртоправи –
Не лінувались, вміли працювать
Стахановськими темпами, це правда,
Я бачив це, тож нічого брехать.
Циганки ж підбирали колосочки,
Щоб на току вручну обмолотить;
Допомагали їм сини і дочки
Маленькі – все ж робота гоготить!
Звезли на тік і зсипали в комори
Достаток збіжжя – ось таке воно!
Та налетіли різні прокурори
І фінагенти – вигребли зерно.
Циганам не дісталося нічого,
Й не винний перед ними голова
Зніяковіло чоботом почовгав
По висівках, прорік такі слова:
«Зимуйте в нас. Утеплимо кибитки.
Для коней будуть сіно та овес.
Кухарка всі залагодить вам збитки
Кандьором… От і сказ мій вам увесь!».
Зазимували в хуторі цигани
В утеплених кибитках, та коли
Небачені морози й урагани
Ударили, по-вовчи загули,
То всі циганські діти захворіли…
А ліків же ніяких не було…
По хатах розібрали і пригріли
Дітей селянки – лихо обійшло.
І жодної найменшої крадіжки
Не сталося в Комуні… Отаман
Мав при собі батіг і владні віжки
І вмів перевиховувать циган.
Весною відбулися розрахунки
За чесний труд – всім виділив колгосп
По зав’язку добром набиті клунки
Стандартні (не зобидити б когось!);
А в клунках тих – макуха й бараболя,
Сальце, пшонце, з мелясою пляшки,
А ще коронний виплід білополя –
В три кулаки цукрові буряки!
Прощалися заплакані цигани
З комуною солдаток і сиріт,
І жодної образи чи догани
З обох сторін – в очах лише привіт
І вдячність!
Що б мені не говорили
Всілякі шовінюги –
Певна річ,
Це є брехня!
І жодної могили
В Комуні не з’явилось тогоріч…
Людей, виходить, люди рятували
Від смерті – все ділилося навпІл;
Цигани і селяни працювали,
Щоб не порожнім був їх спільний стіл!
Тривожу час від часу спомин давній
Про всенародну єдність: а було ж!
Циганко молоденька, погадай-но,
Все добре спом’яни і розтривож…
2009
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію