Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.10
22:33
Карали дівчину. За віщо?
Кмітливу вдачу молоду,
що розумом за інших вища
та ще й прегарна на виду.
Таке знайшлось хіба від Бога?
Напевно, що від сатани.
«До сатани їй і дорога,
Кмітливу вдачу молоду,
що розумом за інших вища
та ще й прегарна на виду.
Таке знайшлось хіба від Бога?
Напевно, що від сатани.
«До сатани їй і дорога,
2026.08.10
19:58
Мила, глянь, там над горою
кучерявою головою
хмара небеса підперла,
і у зливі ненавмисно
розгубила своє намисто —
чисті краплі-перли.
Мила, ми йдемо з тобою
кучерявою головою
хмара небеса підперла,
і у зливі ненавмисно
розгубила своє намисто —
чисті краплі-перли.
Мила, ми йдемо з тобою
2026.08.10
18:55
під вечір
якщо вирубити звук
гулящих і балдіючих
під вікнами
із вереском їх виплодків
подекількагодинним
я написав би щось
напрочуд тихе
якщо вирубити звук
гулящих і балдіючих
під вікнами
із вереском їх виплодків
подекількагодинним
я написав би щось
напрочуд тихе
2026.08.10
17:22
У дерев’яних снах
Старого рибалки на ймення Мартин
Легкі дерев’яні міста
Плавають на поверхні озера,
Над очеретом літають дерев’яні чайки,
У дерев’яних скрипучих храмах
Монахи з очима синіми
П’ють черлене вино єретиків
Старого рибалки на ймення Мартин
Легкі дерев’яні міста
Плавають на поверхні озера,
Над очеретом літають дерев’яні чайки,
У дерев’яних скрипучих храмах
Монахи з очима синіми
П’ють черлене вино єретиків
2026.08.10
12:54
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні
Зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні
Зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
2026.08.10
12:52
Біліє поступово полотно
Від снігу із його авангардизмом.
Вже вицвіло гомерове руно,
Укривши душі білим песимізмом.
Так чорно-біле втомлене кіно
Міняється і міниться зі свистом.
Сніг владно і уперто наступа,
Від снігу із його авангардизмом.
Вже вицвіло гомерове руно,
Укривши душі білим песимізмом.
Так чорно-біле втомлене кіно
Міняється і міниться зі свистом.
Сніг владно і уперто наступа,
2026.08.10
12:22
Ні відняти, ні додати —
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?
2026.08.10
08:53
Платона очі плющові
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є
2026.08.10
07:19
Докуривсь пилюкою
Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,
Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,
2026.08.10
06:45
Історія на вістрі сариса
Тишу попелястого ранку розірвав не звук сурми, а важкий, глухий тупіт сотень ніг і лютий, дикий крик, що долинав із боку південних кварталів.
– За Серапіса! За богоподібного царя Птолемея! – багатоголосий рев прокотивс
2026.08.10
01:58
Помаранчевий серпень у горло вчепився і душить.
І нема порятунку від спеки та згубних думок.
Я дізнався, що десь дзеленчить кришталевий струмок,
А у звуках магічних відлуння почув: "Друже-друже..."
Замордований літом, я планів його не порушу.
На
І нема порятунку від спеки та згубних думок.
Я дізнався, що десь дзеленчить кришталевий струмок,
А у звуках магічних відлуння почув: "Друже-друже..."
Замордований літом, я планів його не порушу.
На
2026.08.09
23:16
Солом’яного сонця капелюх
Ще нині крутить небом досить швидко.
Лякає спека, наче лихо з лих.
Лелечить тихо люд у гнізда вікон.
Роздерта на стовітрі джинсосинь.
Авто блукають довго в джунглях вулиць.
Когось впіймати хоче хитра тінь,
Ще нині крутить небом досить швидко.
Лякає спека, наче лихо з лих.
Лелечить тихо люд у гнізда вікон.
Роздерта на стовітрі джинсосинь.
Авто блукають довго в джунглях вулиць.
Когось впіймати хоче хитра тінь,
2026.08.09
22:20
Вухань засмикався: ой, лихо!
В осіннім лісі дітись де?
Це листя падає так тихо
чи крадькома вовчисько йде?
*
Розкішний сонях втратив вроду,
увесь засох і геть змарнів.
Усеньке літо мав турботу —
В осіннім лісі дітись де?
Це листя падає так тихо
чи крадькома вовчисько йде?
*
Розкішний сонях втратив вроду,
увесь засох і геть змарнів.
Усеньке літо мав турботу —
2026.08.09
21:58
У бабусі на городі
Я побачив пташку-одуд.
Чубчик-віяло. Дзьобатий.
Пір'я в одуда строкате.
Хочу я про нього знати.
А чи має одуд хату?
- Уд. уд, уд, - почав співати,
Прилетіли ще пташата.
Я побачив пташку-одуд.
Чубчик-віяло. Дзьобатий.
Пір'я в одуда строкате.
Хочу я про нього знати.
А чи має одуд хату?
- Уд. уд, уд, - почав співати,
Прилетіли ще пташата.
2026.08.09
17:20
Старезний дід геть сивий помирав.
На ліжку вкритий ковдрами лежав
І важко дихав, мовби, що зосталось
З життя, йому нелегко так давалось.
Лежав, уперши бляклі очі в стелю.
Думки, мабуть роїлись невеселі.
Старий та не хотілось помирати.
Чи щось не за
На ліжку вкритий ковдрами лежав
І важко дихав, мовби, що зосталось
З життя, йому нелегко так давалось.
Лежав, уперши бляклі очі в стелю.
Думки, мабуть роїлись невеселі.
Старий та не хотілось помирати.
Чи щось не за
2026.08.09
15:52
Коротшають і лІто і літА,
Життя дощенту вибрало ліміти,
Мелодія на mesto поверта
І спробуй не хворіти, не старіти.
Хмаринками торкнувшись верховіть
Війнуло літо в напрямі на осінь.
У кроні кожна гілочка тремтить,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Життя дощенту вибрало ліміти,
Мелодія на mesto поверта
І спробуй не хворіти, не старіти.
Хмаринками торкнувшись верховіть
Війнуло літо в напрямі на осінь.
У кроні кожна гілочка тремтить,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.08.07
2026.08.01
2026.07.22
2026.07.18
2026.07.12
2026.07.12
2026.07.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Низовий (1942 - 2011) /
Вірші
/
"Ой, Комуно моя - Ойкумено" (2009)
СПОМИН ПРО ЦИГАНСЬКИЙ ТАБІР
І шість багать щовечора цвіло…
Ні керогазів, ні електроплиток,
Ні газу, ні вугілля не було
В Комуні й поза нею. Тож варили
Кандьор на бу"ряні та кізяках…
Іржали ожереблені кобили
В небесну вись, де був Чумацький Шлях.
Лялькові ефіопи – циганчата
Водили свій дикунський хоровод…
Посередліття – це лишень початок
Пов’язаних з циганами пригод.
Вони до нас приїхали в Комуну
Допомогти селянам жнивувать
Й підзаробити трохи, бо кому не
Хотілось хліб по голоді жувать?!
Вродили тогоріч ячмінь і жито,
Картопля та цукрові буряки,
І тим, хто не помер, хотілось жити
У ситості й достатку залюбки.
Цигани – косарі та скиртоправи –
Не лінувались, вміли працювать
Стахановськими темпами, це правда,
Я бачив це, тож нічого брехать.
Циганки ж підбирали колосочки,
Щоб на току вручну обмолотить;
Допомагали їм сини і дочки
Маленькі – все ж робота гоготить!
Звезли на тік і зсипали в комори
Достаток збіжжя – ось таке воно!
Та налетіли різні прокурори
І фінагенти – вигребли зерно.
Циганам не дісталося нічого,
Й не винний перед ними голова
Зніяковіло чоботом почовгав
По висівках, прорік такі слова:
«Зимуйте в нас. Утеплимо кибитки.
Для коней будуть сіно та овес.
Кухарка всі залагодить вам збитки
Кандьором… От і сказ мій вам увесь!».
Зазимували в хуторі цигани
В утеплених кибитках, та коли
Небачені морози й урагани
Ударили, по-вовчи загули,
То всі циганські діти захворіли…
А ліків же ніяких не було…
По хатах розібрали і пригріли
Дітей селянки – лихо обійшло.
І жодної найменшої крадіжки
Не сталося в Комуні… Отаман
Мав при собі батіг і владні віжки
І вмів перевиховувать циган.
Весною відбулися розрахунки
За чесний труд – всім виділив колгосп
По зав’язку добром набиті клунки
Стандартні (не зобидити б когось!);
А в клунках тих – макуха й бараболя,
Сальце, пшонце, з мелясою пляшки,
А ще коронний виплід білополя –
В три кулаки цукрові буряки!
Прощалися заплакані цигани
З комуною солдаток і сиріт,
І жодної образи чи догани
З обох сторін – в очах лише привіт
І вдячність!
Що б мені не говорили
Всілякі шовінюги –
Певна річ,
Це є брехня!
І жодної могили
В Комуні не з’явилось тогоріч…
Людей, виходить, люди рятували
Від смерті – все ділилося навпІл;
Цигани і селяни працювали,
Щоб не порожнім був їх спільний стіл!
Тривожу час від часу спомин давній
Про всенародну єдність: а було ж!
Циганко молоденька, погадай-но,
Все добре спом’яни і розтривож…
2009
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
СПОМИН ПРО ЦИГАНСЬКИЙ ТАБІР
" Цыгане шумною толпою…"
О.С. Пушкін
На парковім узліссі – шість кибитокІ шість багать щовечора цвіло…
Ні керогазів, ні електроплиток,
Ні газу, ні вугілля не було
В Комуні й поза нею. Тож варили
Кандьор на бу"ряні та кізяках…
Іржали ожереблені кобили
В небесну вись, де був Чумацький Шлях.
Лялькові ефіопи – циганчата
Водили свій дикунський хоровод…
Посередліття – це лишень початок
Пов’язаних з циганами пригод.
Вони до нас приїхали в Комуну
Допомогти селянам жнивувать
Й підзаробити трохи, бо кому не
Хотілось хліб по голоді жувать?!
Вродили тогоріч ячмінь і жито,
Картопля та цукрові буряки,
І тим, хто не помер, хотілось жити
У ситості й достатку залюбки.
Цигани – косарі та скиртоправи –
Не лінувались, вміли працювать
Стахановськими темпами, це правда,
Я бачив це, тож нічого брехать.
Циганки ж підбирали колосочки,
Щоб на току вручну обмолотить;
Допомагали їм сини і дочки
Маленькі – все ж робота гоготить!
Звезли на тік і зсипали в комори
Достаток збіжжя – ось таке воно!
Та налетіли різні прокурори
І фінагенти – вигребли зерно.
Циганам не дісталося нічого,
Й не винний перед ними голова
Зніяковіло чоботом почовгав
По висівках, прорік такі слова:
«Зимуйте в нас. Утеплимо кибитки.
Для коней будуть сіно та овес.
Кухарка всі залагодить вам збитки
Кандьором… От і сказ мій вам увесь!».
Зазимували в хуторі цигани
В утеплених кибитках, та коли
Небачені морози й урагани
Ударили, по-вовчи загули,
То всі циганські діти захворіли…
А ліків же ніяких не було…
По хатах розібрали і пригріли
Дітей селянки – лихо обійшло.
І жодної найменшої крадіжки
Не сталося в Комуні… Отаман
Мав при собі батіг і владні віжки
І вмів перевиховувать циган.
Весною відбулися розрахунки
За чесний труд – всім виділив колгосп
По зав’язку добром набиті клунки
Стандартні (не зобидити б когось!);
А в клунках тих – макуха й бараболя,
Сальце, пшонце, з мелясою пляшки,
А ще коронний виплід білополя –
В три кулаки цукрові буряки!
Прощалися заплакані цигани
З комуною солдаток і сиріт,
І жодної образи чи догани
З обох сторін – в очах лише привіт
І вдячність!
Що б мені не говорили
Всілякі шовінюги –
Певна річ,
Це є брехня!
І жодної могили
В Комуні не з’явилось тогоріч…
Людей, виходить, люди рятували
Від смерті – все ділилося навпІл;
Цигани і селяни працювали,
Щоб не порожнім був їх спільний стіл!
Тривожу час від часу спомин давній
Про всенародну єдність: а було ж!
Циганко молоденька, погадай-но,
Все добре спом’яни і розтривож…
2009
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
