Подружня пара ранком вихідного дня:
- Добрий ранок, дорогенький.
- Добрий ранок,кохана.
- Як спалося, як настрій, які плани на сьогодні?
- Міцно, чудовий, як завжди – громаддя.
- Ти зранку такий сексуальний. От що означає спати на окремих ліжках.
- То може?..
- Якщо зможеш, то й може.
- А я коли не міг?
- Останнього разу щось не теє..
- Та коли то було?...
- Так і я про це ж.
- Ну, добре, зараз я тобі покажу, як дратувати мого дикого звіра.
- Ой, як страшно! Давай я піду, щось зготую на сніданок, а ти поки винеси сміття. Уже три дня чекає.
- Гаразд, домовилися. Ось тільки пройду другий рівень і я до твоїх послуг.
Через годину:
- Ти виніс сміття, дорогенький?
- Зачекай трохи, кохана. Тут один телепень із базукою у мене вже два життя відстрелив.
Зараз я його прикінчу.
Ще через годину:
- Чоловіче, ти сміття виніс?
- Як винесу, то ти першою побачиш.
- А чого ти мені хамиш? Я б уже десять разів винесла, а ти…
- Що я? І взагалі, чого це ти зранку зі своїм сміттям причепилася?
- Ну ти й козЕл!
- Не ображай тварин, мамбочко!
- Добре. Прошу вибачення у всіх козлів, що зараз мене бачать, чують і читають. Ви надто
благородні, щоб оце створіння, яке називається моїм чоловіком, я порівнювала з вами.
- Еге, як тебе прорвало. Дивись не захлеснися отрутою, єхидно ти моя шпиляста.
- Казала мені мама…
- Слава богу, більше не каже. На старість зовсім із розуму вижила стара, подалася аж
на другий кінець світу за щастям, бачите…
- Не ображай мою маму!
- А ти мою не ображаєш?
- Я не винувата, що дівоче прізвище твоєї мами – кОзел.
- А хто, я винуватий?
- Та пішов ти…
- Куди, якщо не секрет?
- На хутір за метеликами.
- Зараз, тільки сачок знайду.
- Придурок!
- Від такої чую!
Кімнатні двері грюкнули із такою нежіночою силою, що комп’ютерний бойовик із базукою здригнувся і присів до землі.
Увечері:
- Кохана, пробач мені, я погарячкував. Де то сміття?
- Дорогенький, я уже винесла, хоча це і чоловічі обов’язки.
- Я від своїх обов’язків не відмовляюся. Так обставини складаються, що не завжди робиш те, що хочеш і завжди мусиш робити те, чого не хочеш.
- Так ти й не хочеш.
- Ти на що натякаєш?
- На те, що ти думаєш.
- Якщо ти про секс, будь-ласка. Хоча після тієї бійні на п’ятому рівні я геть знесилений.
- А у мене і без бійні голова болить.
- Тоді на добраніч, люба. Ти мене кохаєш, еге ж?
- Хто би сумнівався? Платонічне кохання – вічне.
- О, ти – моя розумниця, киця, золотко, рибонька, зірочка, мамбочка, ой ні останнє викресли.
- Delete натисни.
- Дякую, кохана. До завтра?
- Звичайно, любий. Цьом-цьом.
Подружжя розходиться по кімнатам.

Авторська порада чоловікам: хоча б інколи виконуйте свої чоловічі обов’язки – сміття винесіть чи ще щось там…; і жінкам: якщо ваш чоловік, наче останній герой, знемагає на війні з потворами Імперії Зла, не турбуйте його якимось дрібницями – сміття винести чи ще щось там…

12 квітня 2013р.