
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.25
21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
2025.08.25
05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
2025.08.24
22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
2025.08.24
15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
2025.08.24
11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
2025.08.24
10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
2025.08.24
09:29
Із Бориса Заходера
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
2025.08.24
09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
2025.08.24
06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
2025.08.23
21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
2025.08.23
20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
2025.08.23
16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Муза смієтьс
Муза смієтьс
2025.08.23
13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території.
Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею.
Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання.
Найбільше світ намагаються змінити
2025.08.23
12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери:
Вирощено і нищівно
над каменями і кущами
повітря заповнене щільно
душами і дощ
2025.08.23
06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
2025.08.22
21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
Діалог
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Діалог
Подружня пара ранком вихідного дня:
- Добрий ранок, дорогенький.
- Добрий ранок,кохана.
- Як спалося, як настрій, які плани на сьогодні?
- Міцно, чудовий, як завжди – громаддя.
- Ти зранку такий сексуальний. От що означає спати на окремих ліжках.
- То може?..
- Якщо зможеш, то й може.
- А я коли не міг?
- Останнього разу щось не теє..
- Та коли то було?...
- Так і я про це ж.
- Ну, добре, зараз я тобі покажу, як дратувати мого дикого звіра.
- Ой, як страшно! Давай я піду, щось зготую на сніданок, а ти поки винеси сміття. Уже три дня чекає.
- Гаразд, домовилися. Ось тільки пройду другий рівень і я до твоїх послуг.
Через годину:
- Ти виніс сміття, дорогенький?
- Зачекай трохи, кохана. Тут один телепень із базукою у мене вже два життя відстрелив.
Зараз я його прикінчу.
Ще через годину:
- Чоловіче, ти сміття виніс?
- Як винесу, то ти першою побачиш.
- А чого ти мені хамиш? Я б уже десять разів винесла, а ти…
- Що я? І взагалі, чого це ти зранку зі своїм сміттям причепилася?
- Ну ти й козЕл!
- Не ображай тварин, мамбочко!
- Добре. Прошу вибачення у всіх козлів, що зараз мене бачать, чують і читають. Ви надто
благородні, щоб оце створіння, яке називається моїм чоловіком, я порівнювала з вами.
- Еге, як тебе прорвало. Дивись не захлеснися отрутою, єхидно ти моя шпиляста.
- Казала мені мама…
- Слава богу, більше не каже. На старість зовсім із розуму вижила стара, подалася аж
на другий кінець світу за щастям, бачите…
- Не ображай мою маму!
- А ти мою не ображаєш?
- Я не винувата, що дівоче прізвище твоєї мами – кОзел.
- А хто, я винуватий?
- Та пішов ти…
- Куди, якщо не секрет?
- На хутір за метеликами.
- Зараз, тільки сачок знайду.
- Придурок!
- Від такої чую!
Кімнатні двері грюкнули із такою нежіночою силою, що комп’ютерний бойовик із базукою здригнувся і присів до землі.
Увечері:
- Кохана, пробач мені, я погарячкував. Де то сміття?
- Дорогенький, я уже винесла, хоча це і чоловічі обов’язки.
- Я від своїх обов’язків не відмовляюся. Так обставини складаються, що не завжди робиш те, що хочеш і завжди мусиш робити те, чого не хочеш.
- Так ти й не хочеш.
- Ти на що натякаєш?
- На те, що ти думаєш.
- Якщо ти про секс, будь-ласка. Хоча після тієї бійні на п’ятому рівні я геть знесилений.
- А у мене і без бійні голова болить.
- Тоді на добраніч, люба. Ти мене кохаєш, еге ж?
- Хто би сумнівався? Платонічне кохання – вічне.
- О, ти – моя розумниця, киця, золотко, рибонька, зірочка, мамбочка, ой ні останнє викресли.
- Delete натисни.
- Дякую, кохана. До завтра?
- Звичайно, любий. Цьом-цьом.
Подружжя розходиться по кімнатам.
Авторська порада чоловікам: хоча б інколи виконуйте свої чоловічі обов’язки – сміття винесіть чи ще щось там…; і жінкам: якщо ваш чоловік, наче останній герой, знемагає на війні з потворами Імперії Зла, не турбуйте його якимось дрібницями – сміття винести чи ще щось там…
12 квітня 2013р.
- Добрий ранок, дорогенький.
- Добрий ранок,кохана.
- Як спалося, як настрій, які плани на сьогодні?
- Міцно, чудовий, як завжди – громаддя.
- Ти зранку такий сексуальний. От що означає спати на окремих ліжках.
- То може?..
- Якщо зможеш, то й може.
- А я коли не міг?
- Останнього разу щось не теє..
- Та коли то було?...
- Так і я про це ж.
- Ну, добре, зараз я тобі покажу, як дратувати мого дикого звіра.
- Ой, як страшно! Давай я піду, щось зготую на сніданок, а ти поки винеси сміття. Уже три дня чекає.
- Гаразд, домовилися. Ось тільки пройду другий рівень і я до твоїх послуг.
Через годину:
- Ти виніс сміття, дорогенький?
- Зачекай трохи, кохана. Тут один телепень із базукою у мене вже два життя відстрелив.
Зараз я його прикінчу.
Ще через годину:
- Чоловіче, ти сміття виніс?
- Як винесу, то ти першою побачиш.
- А чого ти мені хамиш? Я б уже десять разів винесла, а ти…
- Що я? І взагалі, чого це ти зранку зі своїм сміттям причепилася?
- Ну ти й козЕл!
- Не ображай тварин, мамбочко!
- Добре. Прошу вибачення у всіх козлів, що зараз мене бачать, чують і читають. Ви надто
благородні, щоб оце створіння, яке називається моїм чоловіком, я порівнювала з вами.
- Еге, як тебе прорвало. Дивись не захлеснися отрутою, єхидно ти моя шпиляста.
- Казала мені мама…
- Слава богу, більше не каже. На старість зовсім із розуму вижила стара, подалася аж
на другий кінець світу за щастям, бачите…
- Не ображай мою маму!
- А ти мою не ображаєш?
- Я не винувата, що дівоче прізвище твоєї мами – кОзел.
- А хто, я винуватий?
- Та пішов ти…
- Куди, якщо не секрет?
- На хутір за метеликами.
- Зараз, тільки сачок знайду.
- Придурок!
- Від такої чую!
Кімнатні двері грюкнули із такою нежіночою силою, що комп’ютерний бойовик із базукою здригнувся і присів до землі.
Увечері:
- Кохана, пробач мені, я погарячкував. Де то сміття?
- Дорогенький, я уже винесла, хоча це і чоловічі обов’язки.
- Я від своїх обов’язків не відмовляюся. Так обставини складаються, що не завжди робиш те, що хочеш і завжди мусиш робити те, чого не хочеш.
- Так ти й не хочеш.
- Ти на що натякаєш?
- На те, що ти думаєш.
- Якщо ти про секс, будь-ласка. Хоча після тієї бійні на п’ятому рівні я геть знесилений.
- А у мене і без бійні голова болить.
- Тоді на добраніч, люба. Ти мене кохаєш, еге ж?
- Хто би сумнівався? Платонічне кохання – вічне.
- О, ти – моя розумниця, киця, золотко, рибонька, зірочка, мамбочка, ой ні останнє викресли.
- Delete натисни.
- Дякую, кохана. До завтра?
- Звичайно, любий. Цьом-цьом.
Подружжя розходиться по кімнатам.
Авторська порада чоловікам: хоча б інколи виконуйте свої чоловічі обов’язки – сміття винесіть чи ще щось там…; і жінкам: якщо ваш чоловік, наче останній герой, знемагає на війні з потворами Імперії Зла, не турбуйте його якимось дрібницями – сміття винести чи ще щось там…
12 квітня 2013р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію