" Я все одно гірший,
ніж про мене думають"

Еріх Марія Ремарк

Вчора, я знову дарував квітку...
Все було так, як і на моєму аватарі... Я тримав троянду однією рукою, за спиною. У другій руці був папірець, зі словами, які потрібно було говорити зі сцени. Моя партнерка, побачивши, що рук в мене більше нема, тримала замість мене мікрофон. Говорив я, як Ви правильно здогадалися, англійською... А дівчата були (не вгадали!) - білі...
Наша група (середній рівень знань анлійської) інсценізувала дуже сучасну версію казки про Червону Шапочку. Я був одним із ведучих.
Перед виходом на сцену ми зустрілися з Бабусею (найчарівнішою з наших молодих дівчат). Вона дуже хотіла, щоб ця квітка дісталася їй. І я вже пошкодував, що наперед сказав про те, що квітка для нашої вчительки...
Як часто буває в житті, роль Бабусі їй дісталася несправедливо. Їй більше б личило бути Червоною Шапочкою, Але у старій, добрій казці... В новій - Червона Шапочка сама застрелила Сірого Вовка... А наша молода Бабуся дуже добра і не вміє стріляти... Навіть у Вовків.
Сірий Вовк уже ожив і гречно кланявся...
- Чутки, про мою смерть - сильно перебільшені!
А я дарував троянду і вітав нашу вчительку...
-Ми Вас дуже любимо! ( We very love You! )
-Ви - красуня! ( You are beauty! )
Наша вчителька - найкраща! ( Our teacher - the best! )
Я говорив щиро... Вчителька, справді молода, красива і розумна. Тому чоловіки, на схилі віку, її не цікавлять... Як і мене - дівчата. Не для пса - ковбаса...
Квітку прийняла досить прохолодно. Я був дуже радий, бо зрозумів, що вона таки чекала, щоб це зробив один з наших парубків. Але він проїхав.Підстрахував його не я, а месьє Платіні...

Хоч про жінку, якій я так хотів би подарувати квіти, ще не говорилося нічого, Ви її і так впізнаєте...
Вона - найкраща в світі...