ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.03.23 21:20
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Олена Побийголод
2026.03.23 15:48
Михайло Рудерман (1905-1984; народився й провів юність в Україні)

Ти лети з дороги, птице,
звіре, й ти з дороги йди:
Бачиш, хмара клубочиться,
коні швидко мчать сюди!

І поціливши з нальоту

Охмуд Песецький
2026.03.23 13:23
Вони у згадах не для втіхи –
Квартири наймані й кутки.
Скоріше це сигнальні віхи
В руслі життєвої ріки.

Лимани, плеса та причали,
Протоки, створи та буї...
Чи навігаціям навчали

Борис Костиря
2026.03.23 11:25
Я так хотів
упіймати за хвіст ящірку.
Ящірку як остаточний сенс.
Ящірку як остаточний смуток.
Ящірку як Істину,
яка вислизає від нас,
як остаточний голос космосу,
як видимість прозріння,

Юрій Гундарів
2026.03.23 09:36
Допоки є мама у сина,
він ще дитина.

Вона зрозуміє все і пробачить -
дихати легше наче.

…Життя накручує коло за колом…
Чую: у відчинене весняне вікно

Віктор Кучерук
2026.03.23 07:25
Мене зустріли, як належить
Стрічати, певно, короля,
Бо, наче Ейфелева вежа,
Звелась принадно сулія
Понад закусками в тарелях
На переповненім столі
В гостинній змалечку оселі,
В моєму рідному селі...

Ірина Вовк
2026.03.22 23:00
замість ПІСЛЯМОВИ) Тепер вони троє – мати та її соколи – спочивають у безіменних могилах, але їхні душі щоночі повертаються до Свято-Іллінської церкви, де колись Розанда присягала Тимошеві на вірність.

Євген Федчук
2026.03.22 17:34
Старий шинок над дорогу недалік Полтави.
Битий шлях, отож чимало люду проїжджає.
Хтось із подорожніх часом в шинок зазирає
Кухоль-два перехопити. Скуштувати страви.
То козаки зазирнули, за столом усілись.
Молоді іще, гарячі, кров у жилах грає.
Трохи

Юхим Семеняко
2026.03.22 15:33
       Поки наша колегіальна система не працює, перед "амбразурою" доводиться бути мені, і вихідними днями я маю право на свої маневри у переміщенні.     Сьогодні закінчується тижневе коло, а якими справами буду зайнятий завтра, сказати складно. С

Світлана Пирогова
2026.03.22 13:41
То як забути? Чи можливо?
В душі щось дзенькало, лилось.
Твій шепіт доторкавсь сяйливо,
Аж соняшник підняв чоло.

Жагуча спрага розбирала.
Сховався вітерець легкий.
Пташина лопотіла зграя.

Володимир Бойко
2026.03.22 12:50
Цукор-рафінад корисний тим, що його важче переплутати з сіллю. Ідеальний жіночий стан – коли 90х60х90, ідеальний чоловічий стан – коли 3 по 100. Краще нехай шкварчить олія на пательні, ніж шкварчить жінка з пательнею. Струнким жінкам так би пасув

Борис Костиря
2026.03.22 12:18
Колись в осінній глибині
Захочеш літо повернути
І в осені на самім дні
Знайти печаль від м'яти й рути.

В терпкій осінній глибині
Тобі відкриються прозріння
І у мутній нічній воді

Іван Потьомкін
2026.03.22 11:29
Любив тебе я тоді
Та люблю й сьогодні.
-То чому ж не натякнув
Ані словом жодним?
-Та чи ж зміг я доступиться
За хлопців юрбою?
-А я так же поривалась,
Щоб побуть з тобою...

Охмуд Песецький
2026.03.22 10:09
Я сонцю вклоняюсь нині,
Йому, як тобі раніше.
Між нами найдовші милі,
Любові моєї ніше.

Не виберусь, певно, звідти.
Замкнуся, щоб не відкритись,
І буде собі сидіти

Юрій Гундарів
2026.03.22 08:59
березня 1923 року народився легендарний французький актор-мім єврейського походження і великий громадянин. Кажуть, це він подарував Майклу Джексону його знамениту «місячну ходу». А ще існує історія, що ніби сам Чарлі Чаплін запросив його за свій столи

Віктор Кучерук
2026.03.22 05:55
Хоч ще приморозки зрана
Срібло сіють на вали, -
Жебонять струмки весняні
Й первоцвіти зацвіли.
Соком вже поналивало
Стовбури, гілки, бруньки
І оспівують помалу
Час пробудження пташки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Низовий (1942 - 2011) / Вірші / "Воронці нев'янучі" (1998)

 * * *
Бог забира поетів молодими –
Для молитов також потрібні рими –
У виборі своєму він примхливий:
Аби обранець був іще й вродливий,
Розумний та освічений, при тому
Ще й вірний був покликанню святому.

Забрав Господь Антонича до себе
І Симоненка юними ще – себто
Омолодив архангельську квадригу
І записав обох в безсмертну книгу...
А щоб вони не старіли з роками,
Обставив Чубаями й Рихлюками
З обох сторін у янгольському хорі
І засвітив над ними вічні зорі.

Шляхом Чумацьким, що ледь-ледь міріє,
Йдуть кращі діти Матері Марії,
Ступають за скрипучими возами,
Що тяжко так вантажені сльозами
Солоними, мов та вода Сиваша...

Я ж бачу, як історія вся наша
Прошкує за поетами по тернах
В продимлених лаштунках і потертих.


18.07.2008

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-04-17 07:44:03
Переглядів сторінки твору 3031
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R
* Народний рейтинг 0 / --  (6.055 / 6.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.253 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.759
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Метафізична поезія
Портрети
Україні з любов"ю
Автор востаннє на сайті 2025.05.04 08:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-04-17 08:14:55 ]
Дякую, Лесю, що розмістили цей вірш. Що правда - то правда. Он і в мене був гарний товариш - поет Михайло Дубов. Пішов 1991-го на 33-му році життя. Нині маємо обласну премію його імені.
А ще пригадалися слова нашого поета Миколи Пшеничного:
Усі поети мали Бенкендорфа,
Дантеса чи дантесика хоча б.
Жили поети на землі недовго,
Бо жоден з них на людях не мовчав.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-17 16:38:05 ]
Анатолію, спасибі за такий відгук!

Та що ж бо ми заповзялись
Наввипередки помирати?!

Ми ж дружно так заприсяглись
Іржаві доламати ґрати,
Ми ж тільки-тільки запряглись,
Щоб цілину судьби орати…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-04-17 09:13:22 ]
Справді так: немало молодих і талановитих ідуть із життя, не встигнувши багато зробити - написати, прочитати, прокричати у світ свої печалі і радощі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-17 16:37:07 ]
Щиро дякую, Олександре!

Ой, як рано ви, хлопці,
Пішли у світи потойбічні!
Ви не вічні,
І все ж
Треба жити цілісінький вік.
Бо для чого ж тоді
Всі шляхи
І земні, і космічні,
І для кого ж тоді
І вино, і березовий сік?
Заніміли слова,
Ціпеніють вуста від безслів’я.
Я не вічний,
І все ж
Я за вас мушу жити і жить,
Аж допоки в моє
Поряд з вашим
Сумне узголів’я
По обличчю землі
Крапля сонця
Сльозою
Збіжить.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2013-04-17 14:25:33 ]
не знаю, яка вода Сиваша, але версія заслуговує дослідження))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-17 16:40:56 ]
Дякую, Михайлику, за науковий підхід )..

Опікуйтесь поетами живими –
Не ждіть, допоки в злигоднях помруть,
Аби провести їх в останню путь
Помпезно! Поспілкуйтеся із ними,
Живими: то ж наївні дітлахи
І разом з тим – прозірливі пророки,
Беріть у них, живих іще, уроки,
Як жити і не множити гріхи…

Опікуйтесь поетами щодня:
Вони ж небесним янголам рідня!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-04-17 17:59:02 ]
вразив вірш ще у стрічці, розгортала,перелічувала, - не міг оминути Симоненка Іван Низовий, і я рада, чомусь певний період в Неті мені доводили... не бути писати... дуже гарно, музична струнка у вірші звучить)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-17 21:30:12 ]
Танюшо, я рада, що Ви відгукнулися на цей вірш!
Татова душа боліла за всіх талановитих поетів, славних синів України... І, зрозуміло, шанував і пам"ятав Василя Симоненка...

Дозвольте навести вірш пам"яті поетів - друзів Низового:

ЛІТЕРАТУРНИЙ НЕКРОПОЛЬ

Міліючи, спливає час
І познача могилами,
Кого нема вже серед нас,
Кого недолюбили ми;
Кому заборгували і
Повік не відшкодуємо,
Кого вже, лежачи в траві,
Із-під трави не чуємо…
Ми ж забуваємо, на жаль,
ПознАчки ці на вигоні
Життя невічного, і в даль
Усепедально «двигаєм»,
Аж надривається «двигун»
Душі – без мір і вимірів:
То до заобрійних комун,
То до ринкових вимрійок…
Спинімось! Відітхнімо враз
Та пом’янімо спогадом:
Був Рибас поміж нас, Тарас,
З таким сяйливим поглядом,
З такою щирістю душі
Й прозорістю криничною,
Він так любив товаришів
З поблажкою критичною!
Був Федір Вольний – життєлюб
Тієї ще формації,
Що йшла на клич суремний труб
Інтерсовєтізації.
Він був по духу комуніст
Ідейнозагартований,
Ідеаліст і романіст,
Марксизмом закодований.
А ще покличмо звіддаля,
Із краю, що лиш мариться,
Горяїнова Василя,
Веніаміна Мальцева.
При тьмавім спалаху свічі
Признаймось і зазначимо:
Без них у Красному Лучі
Чимало світла втрачено!
Титова Славу хоч на мить
Позвімо з тої далечі,
Де він розслаблено лежить,
Уперше, може, змалечку,
І болю вже не відчува
Того, що тіло спалював,
Над ним шумить ковил-трава,
Мов славу Слави схвалює…
А ще ж поета-лісника
Давайте спом’янемо ми:
Всесправедливості шукав
Михайло наш, Яременко!
І він би був її здобув
У нашій самостійності,
Не гудив би її, а був
Співцем цієї цінності,
Найвищої в житті-бутті
Громади української,
Понад усе ж бо він хотів
Відродженої істини!
Та не забудьмо ж і Сліпка
З концтабірною долею,
Нехай ніколи не зника
За сивою тополею
Його худенька постать і
Нагадує неправедним:
Співцям «прописувать статті»
Ганебно і неправильно!
Недавно ще від нас пішли
І щезли за курганами
Ті двоє, що для нас були
Й насправді могіканами:
Чернявський це і Бугорков –
Без них не уявляється
Життя письменницьке, немов
Воно й не відбувається.
Не чути жартів і пісень
В застольних наших бесідах:
Приходить день, відходить день,
Зникає десь у безвістях…
Звичайно ж, пишемо тихцем,
Бігцем думки колишемо,
Забувши, що кінець-кінцем
І ми цей світ полишимо.
А що ж лишИться після нас:
Рядок, словечко, крапочка?
Міліючи, спливає час –
Вже так багато втрачено!

1995



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-17 19:26:30 ]
Гарний вірш-роздум про долю молодих талановитих поетів. Одна надія - там їм краще. Дякую, Лесю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-17 21:37:53 ]
Спасибі, Олександре!
Хочу згадати прекрасного поета Віталія Кодолова, який загинув молодим...

РЕКВІЄМ ЧЕРЕЗ РОКИ

Північне море котить хвилі,
Що пропадають вдалині…
І ти лежиш у цій могилі
На недосяжній глибині.
На батьківщині осокори
Шумлять на цвинтарі…
Тебе ж
Похоронило сиве море
За сотні миль від узбереж.
На дно пішов рибальський сейнер.
Команду хтось порятував.
Твоя ж, Вітальку, одіссея
У безконечності трива…
Сини вже виросли,
І друзі
Під осокорами лежать –
На поетичнім виднокрузі
Лишилось кращого бажать…
Ти ж як поет був неповторний,
І слово сіяв, мов сіяв...
Ти був рудий. А я був чорний.
Тебе – нема. Посивів я.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-04-17 20:27:06 ]
Болючий і справжній вірш.Як зойк серця...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-17 21:46:53 ]
Приємно Вас бачити, Світланко! Дякую Вам за відгук!


ПАМ"ЯТІ ПОЕТА ВАСИЛЯ СТУСА

Скільки ж їх зосталось в тамтих таборах
На семи колимських крижаних вітрах,
В болотАх Печори, на піску Нури?!

То ж бо не циганські шумні табори
І не піонерські славні табори…
Табори поганські чорної пори!

Згадую-пригадую Стуса Василя…
Травень по Одесі сонячно гуля,
Чорне море плещеться біля наших ніг…

Василя немає – пам’ять я зберіг.
Він – дитя "відлиги",
Жертва злої гри.
Плакали за Стусом тамті табори,
Тамті, ще єжовські, сталінські, оті,
Прокляті навІки, на вікИ – святі.

Василя нема вже:
Ватрою згорів
У пожежі брежнєвських "тихих" таборів.

… Бачу я: ворушиться табірна земля…
Скільки в ній ровесників Стуса Василя?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-04-17 22:42:55 ]
...і Низовий теж (хоча й не юний) - серед дітей Матері Марії...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-18 09:48:15 ]
Так, Миросю...
Спасибі Вам!

Ховаю друзів. І спішу
(Допоки небеса не впали
Й на мене): може, допишу
Те, що вони не дописали...

За вікнами вербу-журу
День вітряний колише-лише...
Пишу... Якщо ж і я помру,
За мене, може, хтось допише.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2013-04-17 23:55:41 ]
Ух.... Ну і вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-18 09:58:30 ]
Юльцю, дякую за таку реакцію!!!

ЗАПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДІ

Моїх улюблених поетів
давно на світі вже нема...
Для кого ж стільки пістолетів
задарма кілер Хтось
в запаснику трима?!



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Надія Таршин (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-19 13:32:18 ]
Розболілось серце і душа від усього перечитаного.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-04-19 23:16:36 ]
Надю, дорогенька, спасибі за Ваше серце...

Пам’яті Г. Чубая

Зі Львова прийшла телеграма,
А я –
Прикутий до ліжка:
Здоров’я ні грама…
Та що моя драма?!
Кричить телеграма:
"Немає на світі Грицька Чубая!".