ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
Життєві історії-2
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Життєві історії-2
Відрядження із далеких 80-тих.
Припортове місто. Початок червня. Помешкання – кімната у старому, занедбаному часом і байдужим керівництвом, гуртожитку. На столі три пляшки горілки, трохи закуски. Бригада із трьох чоловік відпочиває у вихідний день. – Будьмо! – випили, закусили. – Будьмо! – випили, закусили. Звичайна картина активного відпочинку далеко від дому. Після третього «Будьмо!» керівник, як людина більш стримана, залишає колег та прямує на пляж, на тепленький пісок до ніжних грайливих хвиль Чорного моря. Двоє, що залишилися: досвідчений, загартований тривалими відрядженнями, монтажник 6-го, найвищого за кваліфікаційною сіткою, розряду і водій середнього віку, менш вправний у пиятиці, бо вперше виїхав у відрядження, а удома під контролем дружини тиранічного типу не особливо і розслабишся. Ведучи теревені про все і ні про що, вони подовжують особисте змагання на міцність шлунку і ясність голови. Після нетривалого двобою водій, як людина менш тренована, тихенько сповзає зі стільця на підлогу, де і знаходить умиротворення своєму бійцівському духу. Його опонент у класичній позі – голова в тарілці, правда без салату, руки по обидва боки на столі. Через деякий час переможець приходить до тями, фіксує відсутність водія, зривається з місця і біжить до моря. Знаходить там керівника, підбігає до нього з майже істеричним криком:
- Николай! Где этот?… далі слідує смачний набір народної лексики.
- Панимаеш, он…(знову набір) ушел, забрал ключ, я комнату даже не закрыл!
Кімната зазвичай замикалася ключем, той вішався на потайний гвіздок у стіні і таким чином створювалася ілюзія недоторканності приватного, нехай і тимчасового, помешкання. Керівник, знаючи запальний характер свого підлеглого, тільки розводить руками, знизує плечима і навіть для чогось зазирає під рушничок, що лежить поруч на піску, наче там міг таїтися отой невдаха-водій. У цю мить із морської пучини, наче морж із ополонки(округлені, немов здивовані, очі; наїжачені вуса) намальовується відпочиваючий,
портретно дуже схожий на водія. Монтажник, крутнувшись на місці, плигає у бік відпочиваючого і, виставивши в ділянку його живота два розтулені пальці, цікавиться, але так, що чути за двісті метрів:
- Где ключ?!!!
- Ка-ка-кой ключ? – заїкаючись з несподіванки, питається відпочиваючий.
Далі – німа сценка на кілька секунд. Саме стільки часу потрібно нашому сищику, щоб зорова інформація нервовими шляхами дійшла до аналітичного центру осмислення
ситуації, там в процесі якихось складних біохімофіхичних реакцій плавно перерости в усвідомлення того, що водій, до якого зібралося стільки запитань, і та людина, що стоїть перед ним, це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.
- Да пашол ти! – замість логічного вибачення не дає поблажки своїм голосовим зв'язкам монтажник. Вибачення перед випадковою особою не вписується в кодекс його етичних норм. Керівник для запобігання подальшого непорозуміння потихенько відводить нашого героя в сторону, трохи заспокоює, після чого вони разом прямують до гуртожитку. Кімната розчинена навстіж, прямо з дверей важко не помітити пару стоптаних домашніх тапок, що визирають з під стола. Продовження тапок – сам загублений водій, що весь цей час мирно посапував на підлозі.
- Ты где был! – трохи зменшивши свій запал, запитує розбудженого водія монтажник. Той спросоння довго усвідомлює своє місце знаходження, потім відповідає:
- Где, где? В комнате…где.
- Ну ты смотри, без нас ни шагу. Можешь потеряться.
Трохи протверезившись, він давно уже зрозумів безпідставність своїх претензій, але внутрішнє переконання у своїй правоті, що ніколи надовго не залишає людей такого типу, не дає йому визнати свою анекдотичну помилку, освячену надмірним вживанням оковитої. Висновки такі ж, як і у попередній життєвій історії: і смішно, і грішно.
19 квітня 2013р.
Припортове місто. Початок червня. Помешкання – кімната у старому, занедбаному часом і байдужим керівництвом, гуртожитку. На столі три пляшки горілки, трохи закуски. Бригада із трьох чоловік відпочиває у вихідний день. – Будьмо! – випили, закусили. – Будьмо! – випили, закусили. Звичайна картина активного відпочинку далеко від дому. Після третього «Будьмо!» керівник, як людина більш стримана, залишає колег та прямує на пляж, на тепленький пісок до ніжних грайливих хвиль Чорного моря. Двоє, що залишилися: досвідчений, загартований тривалими відрядженнями, монтажник 6-го, найвищого за кваліфікаційною сіткою, розряду і водій середнього віку, менш вправний у пиятиці, бо вперше виїхав у відрядження, а удома під контролем дружини тиранічного типу не особливо і розслабишся. Ведучи теревені про все і ні про що, вони подовжують особисте змагання на міцність шлунку і ясність голови. Після нетривалого двобою водій, як людина менш тренована, тихенько сповзає зі стільця на підлогу, де і знаходить умиротворення своєму бійцівському духу. Його опонент у класичній позі – голова в тарілці, правда без салату, руки по обидва боки на столі. Через деякий час переможець приходить до тями, фіксує відсутність водія, зривається з місця і біжить до моря. Знаходить там керівника, підбігає до нього з майже істеричним криком:
- Николай! Где этот?… далі слідує смачний набір народної лексики.
- Панимаеш, он…(знову набір) ушел, забрал ключ, я комнату даже не закрыл!
Кімната зазвичай замикалася ключем, той вішався на потайний гвіздок у стіні і таким чином створювалася ілюзія недоторканності приватного, нехай і тимчасового, помешкання. Керівник, знаючи запальний характер свого підлеглого, тільки розводить руками, знизує плечима і навіть для чогось зазирає під рушничок, що лежить поруч на піску, наче там міг таїтися отой невдаха-водій. У цю мить із морської пучини, наче морж із ополонки(округлені, немов здивовані, очі; наїжачені вуса) намальовується відпочиваючий,
портретно дуже схожий на водія. Монтажник, крутнувшись на місці, плигає у бік відпочиваючого і, виставивши в ділянку його живота два розтулені пальці, цікавиться, але так, що чути за двісті метрів:
- Где ключ?!!!
- Ка-ка-кой ключ? – заїкаючись з несподіванки, питається відпочиваючий.
Далі – німа сценка на кілька секунд. Саме стільки часу потрібно нашому сищику, щоб зорова інформація нервовими шляхами дійшла до аналітичного центру осмислення
ситуації, там в процесі якихось складних біохімофіхичних реакцій плавно перерости в усвідомлення того, що водій, до якого зібралося стільки запитань, і та людина, що стоїть перед ним, це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.
- Да пашол ти! – замість логічного вибачення не дає поблажки своїм голосовим зв'язкам монтажник. Вибачення перед випадковою особою не вписується в кодекс його етичних норм. Керівник для запобігання подальшого непорозуміння потихенько відводить нашого героя в сторону, трохи заспокоює, після чого вони разом прямують до гуртожитку. Кімната розчинена навстіж, прямо з дверей важко не помітити пару стоптаних домашніх тапок, що визирають з під стола. Продовження тапок – сам загублений водій, що весь цей час мирно посапував на підлозі.
- Ты где был! – трохи зменшивши свій запал, запитує розбудженого водія монтажник. Той спросоння довго усвідомлює своє місце знаходження, потім відповідає:
- Где, где? В комнате…где.
- Ну ты смотри, без нас ни шагу. Можешь потеряться.
Трохи протверезившись, він давно уже зрозумів безпідставність своїх претензій, але внутрішнє переконання у своїй правоті, що ніколи надовго не залишає людей такого типу, не дає йому визнати свою анекдотичну помилку, освячену надмірним вживанням оковитої. Висновки такі ж, як і у попередній життєвій історії: і смішно, і грішно.
19 квітня 2013р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію